Показники техніко-економічний рівень виробництва: фондоозброєність; енергоозброєність; структура технологічного процесу по трудомісткості; доля нових технологічних процесів по обсягу чи трудомісткості; середній строк використання технологічних процесів; коефіцієнт використання матеріалів; продуктивність устаткування; надійність довговічність; питома матеріаломісткість; середній строк експлуатації устаткування; доля прогресивних видів устаткування; доля технічно та економічно застарілого устаткування; ступень охвату робітників механізованою працею; доля обсягу виробництва при використанні автоматизації.
Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:
-інтегральний ефект;
-індекс рентабельності інновацій;
-норма рентабельності;
-період окупності.
Інтегральний ефект (Еін) — це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період, приведених до одного року
,
де Рt — результат діяльності за i-й рік; Вt — витрати на впровадження заходу; a — коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).
Проте термінологія може змінюватися. Так, інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.
Індекс рентабельності (IR) - це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат.
У чисельнику формули буде показано розмір доходів, які приведені до початку реалізації організаційно-технічного заходу, а в знаменнику — величина інвестицій в останні, дисконтованих до початку процесу інвестування. Іншими словами, порівнюються дві частини потоку платежів — дохідна та інвестиційна.
Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект ЕІН, то ІR > 1, і навпаки, при IR > 1 проект вважається економічно невигідним, при IR < 1 - неефективним.
В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яки IR найбільший.
Норма рентабельності (ЕR) — являє собою ту норму дисконту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового моменту, тобто:
,
де Ді – доход за j-період.
Іншими словами, норма рентабельності ЕR характеризує рівень дохідності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. Показник ЕR може мати і інші назви: внутрішня норма дохідності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.
Період окупності (То) — один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. Па відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.
Порядок розробки плану.
Для забезпечення послідовності, цілеспрямованості організаційно-технічного розвитку підприємства та для ефективності його реалізації розробляється план технічного й організаційного розвитку. Основні складові плану групуються у такі підрозділи:
-створення, освоєння нової та підвищення якості продукції, яка випускається;
-впровадження прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів;
-удосконалення управління, планування та організації виробництва;
-капітальний ремонт та модернізація основних фондів;
-заходи з економії сировини, матеріалів, палива та енергії;
-науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські заходи;
-техніко-економічні рівні продукції;
-техніко-економічні результати впровадження заходів.
Для розуміння процесу планування організаційно-технічного розвитку розглянемо його етапи:
Перший етап. Визначаються головні задачі підприємства на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного й організаційного рівня виробництва й економічних показників, уточнюється ресурси, які виділяються на технічний розвиток;
Другий етап. Виходячи з вивчення досвіду інших підприємств, результатів кінцевих науково-дослідних робіт і першого етапу, виявляються можливості розширення впровадження основних напрямків науково-технічного прогресу: удосконалення технології та продукції, яка випускається, застосування нових технологічних процесів й прогресивних матеріалів, механізація й автоматизація виробництва та ін. На цьому етапі визначаються кількісні завдання підрозділам підприємства по технічному й організаційному розвитку;
Третій етап. Відбуваються інженерні й економічні розрахунки, організуються конкурси та огляди пропозицій працівників підприємства, проводиться відбір і техніко-економічна оцінка заходів;
Четвертий етап. Формується проект плану організаційно-технічного розвитку по підрозділах і підприємству в цілому та проводиться його оптимізація;
П’ятий етап. Плани підприємства та його підрозділів взаємопов'язуються, документально оформлюються, затверджуються й доводяться до виконавців.
