Система показників технічного та організаційного розвитку, методика їх розрахунку.

Показники техніко-економічний рівень виробництва: фондоозброєність; енергоозброєність; структура технологічного процесу по трудомісткості; доля нових технологічних процесів по обсягу чи трудомісткості; середній строк використання технологічних процесів; коефіцієнт використання матеріалів; продуктивність устаткування; надійність довговічність; питома матеріаломісткість; середній строк експлуатації устаткування; доля прогресивних видів устаткування; доля технічно та економічно застарілого устаткування; ступень охвату робітників механізованою працею; доля обсягу виробництва при використанні автоматизації.

Для оцінки загальної економічної ефек­тивності організаційно-технічних заходів, інновацій використо­вують систему показників:

-інтегральний ефект;

-індекс рентабельності інновацій;

-норма рентабельності;

-період окупності.

Інтегральний ефект (Еін) — це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період, приведених до одного року

,

де Рt — результат діяльності за i-й рік; Вt — витрати на впровадження заходу; a — коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Проте термінологія може змінюватися. Так, інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведе­ний ефект.

Індекс рентабельності (IR) - це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат.

У чисельнику формули буде показано розмір доходів, які приведені до початку реалізації організаційно-технічного заходу, а в знаменнику — величина інвестицій в останні, дисконтованих до початку процесу інвестування. Іншими словами, порівнюють­ся дві частини потоку платежів — дохідна та інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефек­том. Якщо інтегральний ефект ЕІН, то ІR > 1, і навпаки, при IR > 1 проект вважається економічно невигідним, при IR < 1 - неефек­тивним.

В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яки IR найбільший.

Норма рентабельності (ЕR) — являє собою ту норму дискон­ту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахун­кового моменту, тобто:

,

де Ді – доход за j-період.

Іншими словами, норма рентабельності ЕR характеризує рівень дохідності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. По­казник ЕR може мати і інші назви: внутрішня норма дохідності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

Період окупності (То) — один із найбільш часто вживаних по­казників оцінки ефективності капітальних вкладень. Па відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, по­казник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інве­стуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.

Порядок розробки плану.

Для забезпечення послідовності, ціле­спрямованості організаційно-технічного розвитку підприємства та для ефективності його реалізації розробляється план технічно­го й організаційного розвитку. Основні складові плану групуються у такі підрозділи:

-створення, освоєння нової та підвищення якості продукції, яка випускається;

-впровадження прогресивної технології, механізація й авто­матизація виробничих процесів;

-удосконалення управління, планування та організації вироб­ництва;

-капітальний ремонт та модернізація основних фондів;

-заходи з економії сировини, матеріалів, палива та енергії;

-науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські заходи;

-техніко-економічні рівні продукції;

-техніко-економічні результати впровадження заходів.

Для розуміння процесу планування організаційно-технічного розвитку розглянемо його етапи:

Перший етап. Визначаються головні задачі підприємства на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного й організаційного рівня виробництва й економічних показників, уточнюється ресурси, які виділяються на технічний розвиток;

Другий етап. Виходячи з вивчення досвіду інших під­приємств, результатів кінцевих науково-дослідних робіт і першо­го етапу, виявляються можливості розширення впровадження ос­новних напрямків науково-технічного прогресу: удосконалення технології та продукції, яка випускається, застосування нових технологічних процесів й прогресивних матеріалів, механізація й автоматизація виробництва та ін. На цьому етапі визначаються кількісні завдання підрозділам підприємства по технічному й ор­ганізаційному розвитку;

Третій етап. Відбуваються інженерні й економічні роз­рахунки, організуються конкурси та огляди пропозицій праців­ників підприємства, проводиться відбір і техніко-економічна оцінка заходів;

Четвертий етап. Формується проект плану організаційно-технічного розвитку по підрозділах і підприємству в цілому та проводиться його оптимізація;

П’ятий етап. Плани підприємства та його підрозді­лів взаємопов'язуються, документально оформлюються, затвер­джуються й доводяться до виконавців.