грошей, за яку він повинен повністю відзвітуватися), позбавлення права голосу при витраті грошей, присвоєння одними членами сім'ї власності або заощаджень без згоди інших, примус до роботи чи заборона працювати.
Медичне насильство — недбалість і несвоєчасність, проявлені при видачі лікарських препаратів, навмисне відмова хворому в одержанні необхідних ліків або, навпаки, навмисна передозування чи нав'язування субстанцій, що призводять до звикання і залежності.
Отже, під сімейним насильством розуміють агресивні і ворожі дії стосовно членів сім'ї, в результаті яких об'єкту насильства можуть бути заподіяні шкода, травма чи приниження, а іноді смерть. Такі дії можуть представляти собою фізичне і сексуальне насильство, пошкодження особистого майна і незадоволення базових потреб.
Крім того, насильницькі дії можна умовно розділити на дві групи:
а) персоніфіковані, тобто детерміновані контекстом міжособистісних
чи внутрішньосімейних відносин і спрямовані на конкретну людину;
б) деиерсопіфіковані, тобто обумовлені головним чином будь-якими
зовнішніми причинами і (чи) внутрішнім психологічним станом агресора,
спрямовані на досягнення яких-иебудь цілей (матеріальних чи психолог
ічних) і початково не включені в контекст взаємостосунків з об'єктом
насильства.
М. Кінард відмічає, що кожна дитина частіше за все страждає від декількох форм насильства. На практиці рідко зустрічаються форми жорстокого ставлення до дітей в чистому вигляді. Якщо дитина фізично постраждала в результаті сексуального насильства, то вона повинна діагностуватися як дитина з сумарними порушеннями, яка пережила фізичне й сексуальне чи тільки сексуальне насильство?
Не існує єдиної теорії, здатної повністю пояснити всі випадки й причини сімейного насильства. Приймаючи до уваги складність внутрішнього світу, особливості соціальної взаємодії та характер сім'ї як соціальної структури, потрібно все ж таки враховувати усе різноманіття сімей, індивідуальні характеристики їх членів й ті соціальні відхилення, які переплітаючись можуть викликати насильство. Все це надає особливого значення взаємному впливу людей один па одного, і пов'язаними з цим впливом вчинками, які передують насильству і слідують за ним.
Отже, узагальнюючи вищесказане, слід виділити наступні основні напрямки профілактичної та корекційної роботи щодо сімейного насильства над дітьми:
128 Соціальна робота
^ соціальні працівники, психологи, лікарі, медичні сестри, адвокати та інші спеціалісти повинні володіти необхідними знаннями для надання професійної допомоги жертвам сімейного насильства;
■^ створення служб соціального і медичного контролю за здоров'ям сім'ї, виявлення психічних і сексуальних розладів, створення психіатричних кабінетів при поліклініках;
^ створення програм щодо боротьби з поширенням наркоманії й алкоголізму;
-ґ створення навчальних програм, що включають спеціальну сексуальну освіту, основи безпечного спілкування, що охоплюють дітей і підлітків, батьків, педагогів,.співробітників служб соціального захисту і міліції;
-ґ активне залучення підлітків до роботи, створення клубів за інтересами для дітей та підлітків;
■^ реабілітаційна робота з особами, притягнутими до кримінальної відповідальності, створення психологічних і психіатричних служб при виправно — трудових колоніях, широке впровадження освітніх програм, адекватне лікування осіб, яким рекомендоване амбулаторне примусове спостереження і лікування в психіатра;
^ створення спеціалізованих лікувально-реабілітаційних центрів.
^ просвітницько — профілактична робота з батьками, залучення їх до занять у тренінгових групах з метою підвищення їх психолого — педагогічної поінформованості щодо адекватного виховання дітей.
| Особливості психолого- педагогічної роботи з дітьми, які зазнали сімейного насильства |
На даний час у світовій практиці виділяють такі підходи до захисту прав людей, які можуть бути застосовані з метою попередження насильства в сім'ї стосовно дітей: 1. Інформаційний (просвітницький), в основі якого є знання і підтримка державою, громадою, сім'ями, окремими особами прав людини. Знання цих прав вимагає їх дотримування. Міжнародні співтовариства всіляко підтримують освітш програми цього напрямку. Вимогою ЮНЕСКО до них є врахування інтересів дітей і підлітків. Ці програми повинні: -/ захищати всіх дітей та підлітків,
^ забезпечувати статеву рівність у питаннях доступу до освіти та її якості,
