Суспільні блага і суспільний вибір

Ринкова конкурентна система здатна враховувати тільки приватні потреби, що фінансуються індивідами за посередництвом ринку. Але існують потреби, які неможливо задовольнити через купівлю бажаної кількості товару або послуги на приватній основі.

Різниця між товарами приватного споживання і суспільними товарами:

Приватний товар (або приватне благо) – це таке благо, що складається з досить малих одиниць і підлягає (підкоряється) дії принципу винятковості.

Принцип винятковості означає, що той, хто хоче і може платити рівноважну ціну, одержує благо, а той, хто не може або не хоче платити таку ціну, виключається з числа споживачів вигод, що забезпечує це благо.

Суспільний товар (або суспільне благо) – це благо, що складається з таких великих одиниць, що в більшості випадків не може бути продано індивідуальним покупцям і на який не поширюється принцип винятковості.

Суспільне благо неконкурентне, тому що граничні витрати додаткового споживача дорівнюють нулю.

Не існує ефективних способів відсторонення індивідів від користування вигодами цих благ із самого початку їх виникнення. Вигоду від суспільних благ суспільство одержує завдяки виробництву таких благ, а не завдяки їх купівлі, як у випадку з приватним благом.

Особливості попиту на суспільне благо:

Q – обсяг суспільного блага;

D1 і D2 - індивідуальний попит; D* - сума корисності споживача.

- Неможливість визначення ціни на кожну одиницю суспільного блага;

- Крива попиту на суспільне благо будується шляхом додавання граничних корисностей усіх споживачів при кожному можливому обсязі споживання.

Оптимальна пропозиція суспільного блага.

- Крива MC показує граничні витрати пропозиції додаткової одиниці суспільного блага

- Крива попиту D показує граничну суспільну корисність кожної одиниці суспільного блага.

- Ефективний випуск чистого суспільного блага – у т.E, де сума граничних корисностей суспільного блага для індивідуальних споживачів дорівнює граничним витратам виробництва цього блага.

Основна проблема, пов'язана з суспільними благами, полягає в тім, що споживач може користуватися вигодами певного продукту, нічого не витрачаючи на його виробництво. Суспільне благо має своєрідний зовнішній ефект: як тільки хто-небудь починає його споживати, це благо стає доступним для усіх.

Тому в споживача виникає бажання уникати виплат, що зменшує можливості пропонувати подібні блага через ринкові угоди. Щоб суспільство користувалося такими благами, забезпечити їх повинна держава, а фінансувати їх виробництво необхідно за допомогою податків.