Ознаки і поширення монополістичної конкуренції

Основи теорії монополістичної конкуренції розробили Робінсон і Чемберлін.

Монополістична конкуренція передбачає взаємне поєднання двох моделей ринку: досконалої конкуренції і чистої монополії.

Монополістичною конкуренцією називають ринкову структуру, що передбачає наявність великої кількості фірм, для неї характерна легкість входу в галузь і виходу з неї. Продукція різних фірм диференційована.

Ознаки монополістичної конкуренції:

1. Значна кількість фірм на ринку і висока ступінь конкуренції. Частка кожного з виробників коливається від 1% до 10% продажу на ринку.

2. Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного продавця має виняткові характеристики, що дають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація товару означає, що він не стандартизований. Відмінності - в якості, рекламі чи іміджу, що дають продавцю локальну владу над товаром (певну її міру).

3. Продавці при встановленні ціни на свої товари або при визначенні обсягу виробництва не враховують реакцію конкурентів. Малоймовірно, щоб конкурент отримав збитки, утративши значну частку ринку при зниженні ціни якою-небудь фірмою, тому що він має унікальний товар, на який є стійкий попит.

4. На ринку є умови для вільного входу і виходу. Ринок може приваблювати, але вхід фірм більш складний, ніж при досконалій конкуренції. Необхідно мати певний капітал, ноу-хау, час для визнання покупцями нових торгових марок і послуг.

Монополістична конкуренція – це досконала конкуренція + диференціація продукції.

Ця диференціація ґрунтується як на реальних, так і на уявних відмінностях. Реальні відмінності досягаються за рахунок:

a) якості товару. Товари можуть відрізнятися певними функціональними особливостями, матеріалами, з яких вони виготовлені, дизайном, якістю роботи і т.п.;

b) поглиблення післяпродажного обслуговування. Фірми намагаються виділити свій товар серед інших аналогічних тим, що збільшують термін гарантійного обслуговування, безкоштовно доставляють товар покупцю, на місці збирають і встановлюють меблі і т.п.;

c) місця продажу товару. Це особливо стосується товарів, потреба в який виникає у певному місці. Кафе в людному місці з чудовим краєвидом, бензоколонка на трасі з активним рухом автомобілів більш привабливі для покупців за інших однакових умов.

d) стимулювання збуту (призи для покупців, знижки, заохочення для посередників, ярмарки і т.п.).

На відміну від чистої монополії фірма, яка не є єдиним виробником даного виду продукції, перебуває під впливом конкурентів, що виробляють дану групу товарів–субститутів.

На відміну від олігополії фірма може не враховувати відповідні дії конкурентів, тому що кожен з них незначною мірою впливає на умови реалізації

На відміну від досконалої конкуренції обсяг збуту обмежений і визначається ціною, особливостями продукту і витратами на рекламу.

Приклад фірм монополістичної конкуренції: підприємства роздрібної торгівлі, перукарні, відеосалони. Незважаючи на те, що товар кожної фірми на ринку монополістичної конкуренції є унікальним, між ними існує подібність достатня, щоб згрупувати продавців в об'єднання, схожі на галузь. Галузь – це сфера виробництва товарів і послуг, що входять у визначену товарну групу.

Товарна група – кілька подібних, але не ідентичних товарів, що задовольняють одну потребу. У кожній товарній групі продавців можна розглядати як конкуруючих у межах галузі. Приклади: 1 група – прохолодні напої; 2 група – будівельні матеріали.

Існують проблеми у визначенні товарних груп деяких галузей. Наприклад: взуттєва – домашнє, жіноче, спортивне взуття.

При визначенні галузей необхідно спиратися на аналіз перехресної еластичності попиту на товари конкуруючих фірм.

У галузях з монополістичною конкуренцією перехресна еластичність попиту повинна бути позитивною і мати відносно високі значення. Це значить, що товари конкурентів – близькі замінники. Якщо фірма такої галузі підвищить ціну, вона повинна очікувати значної втрати обсягу продажу на користь конкурента.