У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов’язково зазначається

1) термін договору, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

2) термін договору, термін перевірки, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

3) термін договору, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

4) термін договору, мета перевірки, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

167. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:

1) планування аудиторської діяльності;

2) оцінки ризику суттєвого викривлення;

3) складання аудиторського звіту;

4) формування аудиторського висновку.

168. Аудит в залежності від об’єкту поділяють на:

1) Внутрішній і зовнішній;

2) Обов’язковий і необов’язковий;

3) Фінансової звітності, операційний, аудит на узгодженість;

4) Періодичний і неперіодичний.

169. План аудиту складається на стадії:

1) дослідній;

2) організаційній;

3) завершальній;

4) правильна відповідь відсутня.

 

170. Суб’єктами аудиту є:

1) аудитори і аудиторські фірми;

2) органи державного контролю;

3) служба внутрішнього контролю підприємства;

4) аудитори і аудиторські фірми, служба внутрішнього контролю підприємства.

171. Організацію аудиторської діяльності в Україні очолює:

1) Спілка аудиторів України;

2) Кабінет міністрів України;

3) Аудиторська палата України;

4) Верховна Рада України.

172. Проведення аудиту підприємства здійснюється на підставі:

1) листа-замовлення;

2) договору;

3) листа – зобов’язання;

4) наказу.

173. Документ, що засвідчує кваліфікаційну придатність на проведення аудиту, має назву:

1) свідоцтво;

2) сертифікат;

3) ліцензія;

4) патент.

174. Внесені до Реєстру суб’єкти аудиторської діяльності не повинні:

1) дотримуватись вимог чинного законодавства;

2) звітувати перед АПУ;

3) вносити щорічні платежі;

4) повідомляти про зміни в документах, поданих в АПУ.

175. Прийомом документального контролю є:

1) інвентаризація;

2) зустрічна перевірка;

3) контрольний запуск сировини;

4) спостереження.

176. Прийомом фактичного контролю не є:

1) експертна оцінка;

2) контрольний замір;

3) обстеження;

4) взаємний контроль операцій.

177. До складу АПУ не входить:

1) Комісії;

2) Секретаріат;

3) Спостережна рада;

4) Рада директорів.

178. Закон України «Про аудиторську діяльність» було прийнято у:

1) 2005р.;

2) 1995р.;

3) 1993р.;

4) 1991р.

179. Аудит – це:

1) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність та відповідність вимогам законів України;

2) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її доцільність та відповідність вимогам законів України;

3) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення думки суб’єкта контролю про її достовірність та відповідність вимогам законів України;

4) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її обґрунтованість в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України.

180. Метою аудиту відповідно до МСА є:

1) визначення і попередження помилок;

2) надання допомоги керівництву в підготовці фінансової звітності;

3) перевірка фінансової звітності і висловлення про неї думки;

4) вірна відповідь відсутня.

 

181. Які послуги не має право надавати аудитор:

1) консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;

2) поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту;

3) оцінка об’єктів нерухомості;

4) представлення інтересів клієнта в судових органах.

182. Звітність яких з перелічених нижче суб’єктів підлягає обов’язковому щорічному аудиту:

1) сільськогосподарських підприємств;

2) публічних акціонерних товариств;

3) товариств з обмеженою відповідальністю;

4) господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

183. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні:

1) надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора;

2) обмежувати коло питань, які належить з’ясувати;

3) обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва;

4) стежити за ходом проведення аудиту.

184. Фізична особа:

1) не може займатись аудиторською діяльністю;

2) може займатись аудиторською діяльністю після реєстрації як приватний підприємець;

3) може займатись аудиторською діяльністю після отримання сертифіката аудитора та подвійної реєстрації: як приватний підприємець та як суб’єкт аудиторської діяльності;

4) може займатися аудиторською діяльністю після проходження сертифікації.

185. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, це:

1) сертифікат аудитора;

2) посвідчення аудитора;

3) свідоцтво аудитора;

4) диплом аудитора.

186. Чи може проводити перевірку аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється:

1) ні;

2) так;

3) може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;

4) може, на безоплатній основі.

187. Чи має право аудитор самостійно визначати форми і методи аудиту:

1) ні, це визначається нормативними актами України;

2) ні, форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки;

3) так, це його право;

4) ні, це визначає АПУ.

188. Аудиторський ризик має такі складові:

1) властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення;

2) властивий ризик, ризик контролю;

3) ризик контролю, ризик невиявлення;

4) ризик контролю, ризик не виявлення, ризик аналітичного огляду.

189. Аудиторський ризик – це:

1) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;

2) імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;

3) імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;

4) ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.

190. Чим вище рівень суттєвості, тим аудиторський ризик:

1) вищий;

2) нижчий;

3) суттєвий;

4) немає залежності.

191. Суттєвість в аудиті – це:

1) ступінь неправильного відображення даних обліку і звітності, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій;

2) гранично припустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності;

3) попередня оцінка ймовірності перекручень звітності;

4) правильна відповідь відсутня.

192. Лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки направляється клієнту:

1) до укладення договору на проведення аудиту;

2) після укладення договору на проведення аудиту;

3) одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту;

4) немає правильної відповіді.

193. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це:

1) анкета з внутрішнього контролю;

2) перевірка залишків за рахунками на суттєвість;

3) тестування системи контролю;

4) правильна відповідь відсутня.

194. Який документ підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг:

1) лист-зобов’язання;

2) лист-погодження;

3) лист-пропозиція;

4) контракт.

195. Які розділи повинні бути у договорі на проведення аудиту:

1) вступ, основна частина, висновок;

2) мета, обсяг аудиту, гонорар, строки виконання, відповідальність сторін, юридичні адреси;

3) обов’язки сторін, обсяг робіт, відповідальність тощо;

4) предмет договору, період перевірки, строк перевірки, мета і масштаб аудиту, права і обов’язки сторін, відповідальність сторін, реквізити сторін.

196. Визначте дії аудитора на етапі оцінки інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА:

1) розроблення загального плану аудиту;

2) ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта;

3) розроблення програми перевірки;

4) визначення витрат праці.

197. Чи мають право аудитори при проведенні аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб:

1) мають право в будь-якій формі;

2) мають право лише за письмовим запитом;

3) не мають права;

4) мають право лише в усній формі.

198. Які з перелічених доказів мають найбільший рівень надійності:

1) внутрішні документи фірми;

2) письмове пояснення, отримане від керівництва фірми;

3) документи, отримані від третьої сторони;

4) інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.

 

199. До робочих документів аудитора згідно з МСА належать:

1) записи аудитора;

2) лист-зобов’язання;

3) пояснення клієнта;

4) договір на проведення аудиту.

200. Чи має право аудиторська фірма здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги:

1) так;

2) ні;

3) так, у разі погодження з Аудиторською палатою України;

4) ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги.

201. Чи має право аудитор як суб’єкт аудиторської діяльності після проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності господарюючого суб’єкта надавати йому послуги з ведення податкового обліку:

1) так;

2) ні;

3) так, але він не має права проводити аудит у майбутньому;

4) так чи ні, залежно від умов договору.

202. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції:

1) контрольні;

2) контрольні та аналітичні;

3) аналітичні (здійснює аудит ефективності);

4) контрольні або аналітичні.

203. Аудит по відношенню до вимог законодавства поділяється на:

1) суцільний і вибірковий;

2) обов’язковий та ініціативний;

3) зовнішній і внутрішній;

4) періодичний і постійний.

204. Аудит по відношенню до способу проведення поділяється на:

1) суцільний, вибірковий і комбінований;

2) обов’язковий та ініціативний;

3) зовнішній і внутрішній;

4) поточний і перспективний.

205. Реєстр аудиторів і аудиторських фірм веде:

1) Міністерство фінансів;

2) Аудиторська палата;

3) Рахункова палата;

4) Податкова адміністрація.

206. До аудиторських процедур відносять:

1) спостереження, запит, підтвердження;

2) складання робочих документів;

3) формування аудиторського висновку;

4) всі варіанти вірні.

 

207. Який вид аудиторського висновку не існує:

1) умовно-позитивний;

2) умовно-негативний;

3) негативний;

4) позитивний.

208. Методи аудиторської перевірки – це:

1) організація перевірки документів і записів;

2) система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;

3) система прийомів і способів бухгалтерського обліку;

4) немає правильної відповіді.

209. Якщо аудитор хоче перевірити операції з придбання на повноту, то яка з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впевненість:

1) вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;

2) вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;

3) вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями;

4) всі варіанти рівнозначні.

210. З якої процедури після укладення договору необхідно починати перевірку фінансової звітності:

1) планування аудиту;

2) запитання клієнта про наявність претензійних сум;

3) отримання письмових пояснень від керівництва фірми-клієнта;

4) ознайомлення з організацією внутрішнього контролю.

211. До якого виду робочих документів слід віднести документи, які підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності:

1) постійний архів;

2) поточні аудиторські документи;

3) документи управління аудитом;

4) аудиторські докази.

212. Аудиторський висновок про фінансову звітність клієнта є:

1) підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності;

2) актом перевірки фінансово-господарської діяльності;

3) думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах;

4) рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку.

213. Аудиторський звіт повинен бути адресований:

1) акціонерам, керівнику підприємства;

2) головному бухгалтеру економічного суб’єкта;

3) фінансовому директору економічного суб’єкта;

4) голові місцевої податкової інспекції.

214. Аудиторський висновок подається в обов’язковому порядку аудиторською фірмою:

1) тільки клієнту;

2) клієнту і місцевій податковій службі;

3) клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою;

4) клієнту і до Аудиторської палати.

215. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність:

1) після одержання сертифіката;

2) після одержання ліцензії;

3) після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької ді­яльності, одержання сертифіката та включення в державний Ре­єстр аудиторів;

4) після складання кваліфікаційного іспиту.

216. Аудиторський висновок про фінансову звітність являє собою:

1) інформацію про своєчасність і повноту сплати податків;

2) відомості про фінансовий стан суб’єкта, що перевіря­ється;

3) думку про достовірність фінансової звітності;

4) думку аудитора про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах.

217. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта. Які дії повинен вжити керівник аудиторської фірми:

1) розірвати договір на проведення аудиту;

2) розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи;

3) провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок;

4) звернутись до суду.

218. Якщо аудитору відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкту перевірки він повинен:

1) розірвати договір на проведення аудиту;

2) надати безумовно-позитивний висновок;

3) надати умовно-позитивний висновок;

4) надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора.

219. Під датою аудиторського висновку розуміють:

1) дату, коли аудиторський висновок передається клієнту;

2) дату опублікування річного фінансового звіту клієнта;

3) дату закінчення аудиторської перевірки;

4) дату передачі аудиторського висновку за місцем вимоги.

220. Про який вид аудиторського висновку свідчить вислів у тексті «за винятком невідповідностей…»:

1) позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);

2) умовно-позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість);

3) негативний висновок;

4) відмова від надання висновку.

221. Хто несе відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором:

1) аудитор;

2) керівник підприємства, де проводилася перевірка;

3) головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;

4) усі відповіді вірні.

222. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:

1) інвентаризація;

2) відомості, отримані від робітників підприємства;

3) аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором;

4) контрольний замір.

223. Виявлені за результатом інвентаризації надлишки грошових коштів у касі підприємства:

1) перераховуються в бюджет;

2) повертаються матеріально-відповідальній особі;

3) оприбутковуються підприємством у складі доходів;

4) один із перерахованих варіантів за вибором.

224. Які аудиторські докази будуть використані при перевірці основних засобів за критерієм «існування»:

1) акт приймання-передачі;

2) товарно-транспортна накладна;

3) платіжне доручення;

4) інвентарна картка.

225. Аудитор визнає правильним віднесення витрат на придбання необоротних активів на рахунок:

1) адміністративних витрат;

2) капітальних інвестицій;

3) довгострокових фінансових інвестицій;

4) виробничих запасів.

226. Яким доказам аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках:

1) усним повідомленням клієнта;

2) документам з обліку операцій на рахунках у банках;

3) випискам банку;

4) результатам зустрічної перевірки.

227. Які прийоми використовує аудитор при перевірці своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунку в банку, та її збереження у касі підприємства:

1) спостереження;

2) інвентаризація;

3) огляд приміщення каси;

4) звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.

228. Які з наведених завдань не належать до комплексу завдань з оплати праці, що необхідно перевірити аудитору:

1) облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;

2) розрахунки з визначення середньої заробітної плати;

3) розрахунки з підзвітними сумами;

4) розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.

229. Які відхилення при перевірці повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:

1) відхилення від чинного законодавства;

2) відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;

3) недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики відображення у бухгалтерському обліку окремих госпо­дарських операцій і оцінки майна;

4) усі названі відхилення.

230. Аудиторський висновок про результати аудиту фінансової звітності акціонерних товариств може мати форму:

1) стандартну;

2) стандартну або модифіковану;

3) модифіковану;

4) модифіковану, крім безумовно-позитивного.

231. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилася інвентаризація матеріальних цінностей, що є недоліком системи:

1) бухгалтерського обліку;

2) контрольних процедур;

3) бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

4) внутрішнього контролю.

232. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті:

1) ручний;

2) механічний;

3) автоматизований;

4) усі перелічені.

233. При перевірці облікової політики основних засобів встановлюють дотримання вимог:

1) МСА 300;

2) П(С)БО 7;

3) МСА 700;

4) П(С)БО 16.

234. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є:

1) наявність хоча б одного сертифікованого аудитора;

2) наявність трьох сертифікованих аудиторів;

3) штат працівників має становити не менше 10 осіб;

4) директором має бути особа з вищою юридичною освітою.

235. Хто такий аудитор:

1) інспектор ДПС;

2) випускник ВУЗу за спеціальністю «Облік і аудит»;

3) особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно;

4) працівник міністерства.

236. Хто встановлює форми та методи проведення зовнішнього аудиту:

1 ) аудитор самостійно відповідно до мети аудиту;

2) замовник на рівні підприємства;

3) МСА;

4) визначено Законом «Про аудиторську діяльність».

 

237. Рівень ризику та суттєвості зазначається в:

1) плані та програмі аудиту;

2) договорі на проведення аудиту;

3) листі-зобов’язані;

4) листі-замовленні.

 

238. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це:

1) тактика аудиту;

2) методика аудиту;

3) планування аудиту;

4) аудиторські процедури.

239. Яким критеріям повинні відповідати аудиторські докази:

1) достатність і необхідність;

2) законність і надійність;

3)повнота і своєчасність;

4) обмеженість і надійність.

240. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву:

1) інспектування;

2) підрахунок;

3) запит;

4) спостереження.

241. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву:

1) інспектування;

2) підрахунок;

3) запит;

4) спостереження.

242. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації у обізнаних осіб, має назву:

1) інспектування;

2) підрахунок;

3) запит;

4) спостереження.

243. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує:

1) МСА 700;

2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;

3) МСА 320;

4) МСА 500.

244. Визначення мети при аудиті регламентує:

1) МСА 700;

2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;

3) МСА 200;

4) МСА 500.

245. Здійснення планування в аудиті регламентує:

1) МСА 700;

2) МСА 300;

3) МСА 320;

4) МСА 500.

246. Фундаментальні принципи професійної етики аудиторів встановлені:

1) Кодексом професійної етики бухгалтерів;

2) МСА 300;

3) Законом України «Про аудиторську діяльність»;

4) Положенням з контролю якості аудиторських послуг.

247. Які з вищеназваних заходів не є аудиторськими процедурами:

1) аналітичні процедури;

2) процедури огляду;

3) процедури по суті;

4) процедури прогнозування.

248. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення всіх операцій і подій, які мають бути відображені у фінансовій звітності, має назву:

1) повнота;

2) відсікання;

3) існування;

4) відображення.

249. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву:

1) повнота;

2) відсікання;

3) існування;

4) відображення.

250. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву:

1) повнота;

2) відсікання;

3) існування;

4) відображення.

251. З якого року Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ в якості національних:

1) 2010;

2) 1999;

3) 1993;

4) 2004.

252. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:

1) залучати на договірній основі до аудиторської перевірки аудиторів, працюючих самостійно;

2) вилучати первинні документи і облікові регістри по фактах виявлених порушень або зловживань;

3) вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях;

4) повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань.

253. Суб’єкти внутрішнього аудиту звітують перед:

1) керівництвом підприємства;

2) головним бухгалтером;

3) економічною службою;

4) службою безпеки.

254. Ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок у облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву:

1) шахрайство;

2) помилка;

3) недбалість;

4) злочин.

255. Що із перерахованого не є формою шахрайства:

1) маніпуляція обліковою політикою;

2) фальсифікація бухгалтерських документів і записів;

3) неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій;

4) невідповідне відображення записів у обліковій політиці.