1) за рішенням Аудиторської палати;
2) за рішенням Рахункової палати;
3) за рішенням Міністерства юстиції;
4) за рішенням Міністерства фінансів.
98. Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється:
1) Державною податковою адміністрацією України;
2) Аудиторською палатою України;
3) Державною казначейською службою України;
4) Національним банком України.
99. Що у перекладі з латинської означає слово «audio»:
1) аудит;
2) говорити;
3) слухати;
4) перевіряти.
100. Якими документами оформляються результати інвентаризації каси:
1) інвентаризаційний опис;
2) порівняльна відомість;
3) акт інвентаризації наявності грошових коштів;
4) акт інвентаризації каси.
101. Яким документом оформляється вилучення первинних документів:
1) розпорядженням;
2) накладною;
3) протоколом (актом);
4) наказом.
102. Викривлення, що виявлені під час аудиту бухгалтерського обліку та фінансової звітності, можуть бути у вигляді:
1) відображення результатів реалізації;
2) складання балансу;
3) складання інших форм звітності;
4) шахрайства.
103. Види планування аудиторської діяльності:
1) коригування планових завдань;
2) розробка і складання бізнес-плану;
3) стратегічний, поточний, оперативний;
4) планування аудиту та інших послуг.
104. Аудиторські докази за відношенням до об’єктів аудиту поділяють на:
1) теоретичні, практичні;
2) документальні;
3) прямі, непрямі;
4) матеріальні.
105. Основною метою контролю якості роботи аудитора є:
1) підвищення кваліфікації аудиторів;
2) відповідність здійснення аудиту прийнятим стандартам;
3) зменшення аудиторського ризику;
4) підтвердження складання акту виконаних робіт.
106. Хто є суб’єктом аудиту:
1) аудитор, аудиторська фірма;
2) клієнт;
3) економічний суб’єкт;
4) немає правильної відповіді.
107. Аудит - це:
1) державний фінансовий контроль;
2) фінансовий контроль, який здійснюють органи місцевої влади;
3) незалежний фінансовий контроль вищої організації;
4) незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації об’єкта з метою висловлення думки про неї.
108. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови:
1) що в ній працює хоча б один сертифікований аудитор;
2) що директором цієї фірми є особа, яка має економічну освіту;
3) що штат працівників фірми - не менше 10 чоловік;
4) що це є товариство з повною відповідальністю.
109. В яких випадках здійснюють обов’язковий аудит:
1) у випадках, передбачених законодавством;
2) за рішенням господарюючого суб’єкта;
3) за рішенням аудиторської фірми;
4) за рішенням Спілки аудиторів України.
110. Аудитору забороняється:
1) займатися торгівельною і посередницькою діяльністю, виробничою діяльністю;
2) займатися науковою і викладацькою діяльністю;
3) отримувати дивіденди від акцій;
4) займатися методичною роботою.
111. Аудиторські фірми в Україні можуть бути:
1) будь-якої організаційно-правової форми господарювання;
2) будь-якої організаційно-правової форми, за винятком форми акціонерного товариства відкритого типу;
3) організаційно-правової форми акціонерного товариства;
4) у формі кооперативу.
112. Основним законодавчим актом, що визначає загальні правові положення аудиторської діяльності є:
1) Закон України «Про аудиторську діяльність»;
2) Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»;
3) Стандарти аудиту;
4) Господарський кодекс України.
113. Загальний розмір частки внесків засновників, які є сертифікованими аудиторами, повинен бути не менший ніж:
1) 70%;
2) 30%;
3) 50%;
4) необмежений.
114. Хто може бути директором аудиторської фірми:
1) особа, що має 30% акцій аудиторської
фірми;
2) сертифікований аудитор;
3) особа, що пропрацювала на посаді головного бухгалтера не менше 3 років;
4) всі варіанти правильні.
115. Витрати на здійснення обов’язкового аудиту несе:
1) держава;
2) підприємство, що перевіряється;
3) аудит проводиться безкоштовно;
4) один із кредиторів або в порядку солідарної відповідальності.
116. Аудит є обов’язковим для:
1) малих підприємств;
2) підприємств з іноземними інвестиціями, довірчих товариств, страхових і холдингових компаній;
3) державних банків;
4) фірм, що надають консультаційні послуги з оподаткування.
117. Для оцінки внутрішнього контролю використовують:
1) тести надійності системи внутрішнього контролю;
2) тести на відповідність;
3) тести слабких місць;
4) усе перелічене.
118. Яким документам необхідно надати перевагу під час аудиторського підтвердження залишку на поточному рахунку підприємства:
1) усному повідомленню адміністрації підприємства;
2) письмовому повідомленню керівництва підприємства;
3) випискам банку;
4) документам бухгалтерського обліку.
119. Проведення інвентаризації дає можливість переконатись у:
1) правильності оцінки активів;
2) реальній наявності активів;
3) наявності права власності підприємства на активи;
4) арифметичній точності облікової інформації.
120. В яких випадках використовують лабораторний аналіз в аудиті:
1) у разі необхідності встановлення фактичної наявності майна на підприємстві;
2) у разі необхідності виявлення фактичних витрат сировини та матеріалів;
3) у разі необхідності контролю якості сировини, матеріалів та готової продукції;
4) усе перелічене.
121. Яка країна є батьківщиною аудиту:
1) США;
2) Великобританія;
3) Німеччина;
4) Франція.
122. Суб'єкти внутрішнього аудиту призначаються:
1) аудиторською фірмою;
2) фіскальними органами;
3) власником або управлінським персоналом суб'єкта господарювання;
4) головним бухгалтером.
123. Який термін чинності сертифіката аудитора серії «А» встановлено законодавством України:
1) 6 років;
2) не обмежений;
3) 5 років;
4) 10 років.
124. Аудиторські послуги надаються:
1) на підставі договору;
2) на підставі письмового звернення замовника до аудитора;
3) за рекомендацією попереднього замовника;
4) всі відповіді правильні.
125. Для здійснення аудиторської перевірки комерційного банку:
1) достатньо мати сертифікат серії «Б»;
2) достатньо мати сертифікат серії «А»;
3) необхідно обов’язково мати сертифікат серії «А» і «Б»;
4) немає правильної відповіді.
126. Що є основним об’єктом аудиту:
1) статистична звітність;
2) фінансова звітність господарюючого суб’єкта;
3) внутрішня звітність керівництва господарюючого суб’єкта;
4) податкова та спеціалізована звітність господарюючого суб’єкта.
127. Об’єктами аудиту можуть бути:
1) активи, пасиви, господарські процеси;
2) економічні результати, організаційні форми управління, функції управління;
3) методи управління;
4) всі відповіді правильні.
128. Реєстрацію суб’єктів аудиторської діяльності в Україні здійснюють:
1) органи місцевої влади;
2) Аудиторська палата України;
3) Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України;
4) Спілка аудиторів України.
129. В якому документі визначається відповідальність аудитора перед замовником:
1) у загальному плані аудиту;
2) у робочій програмі;
3) у договорі на проведення аудиту;
4) в аудиторському висновку.
130. Відповідальність за правильність складання фінансової звітності несе:
1) директор аудиторської фірми;
2) аудитор, що здійснював перевірку;
3) керівник підприємства;
4) Податкова адміністрація.
131. Вимоги до форми і змісту договору визначені:
1) у Законі «Про аудиторську діяльність»;
2) у Господарському та Цивільному кодексі України;
3) законодавчо не визначені;
4) визначаються аудиторською фірмою.
132. Згідно з МСА 210 документ, що містить погоджені умови на проведення аудиторської перевірки – це:
1) лист-пропозиція;
2) лист-зобов’язання;
3) лист-пояснення;
4) лист-домовленість.
133. Модель аудиторського ризику має вигляд:
1) ЗАР = ВР х РК х РН;
2) ЗАР = ВР + РК – РН;
3) ЗАР = ВР х РК + РН;
4) ЗАР = ВР х РК – РН.
134. Який з наведених значень ризику контролю (РК) неможливий:
1) РК=1;
2) РК = 0;
3) РК = 0,8;
4) РК = 0,5.
135. Назвіть форми організації аудиторської роботи за ознакою кількісного складу виконавців:
1) загальні, часткові;
2) колективні, індивідуальні;
3) державні, відомчі;
4) документальні, фактичні.
136. Назвіть види економічного контролю:
1) ревізія, перевірка;
2) моделювання, конкретизація;
3) державний, відомчий, незалежний;
4) зустрічний, взаємний.
137. Що таке аудиторські докази:
1) це маніпуляція обліковими записами;
2) це інформація, одержана аудитором, на підставі якої ґрунтується підготовка аудиторського висновку;
3) це помилка в дотриманні повноти обліку;
4) це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів.
138. Назвіть коефіцієнт, який використовується при розрахунку матеріального збитку при нестачі паливо-мастильних матеріалів:
1) 5;
2) 2;
3) 4;
4) 3.
139. Обґрунтована гарантія – це:
1) відповідальність управлінського персоналу за підготовку та достовірне представлення звітності;
2) процедура засвідчення фінансової звітності підписом і печаткою аудитора;
3) процес збирання доказів, необхідних для складання висновку про те, що немає суттєвих перекручень у звітності;
4) відповідальність аудитора перед замовником за свій аудиторський висновок.
140. Згідно МСА 700 висновок аудитора може бути:
1) позитивним, негативним;
2) безумовно-позитивним, модифікованим;
3) повним, неповним;
4) достовірним, суперечливим.
141. Дата аудиторського висновку проставляється:
1) на день завершення аудиту, коли аудитор зобов’язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки;
2) після ознайомлення та погодження замовника з результатами аудиторського висновку;
3) після проведення розрахунку замовником за надані аудиторські послуги;
4) на дату укладання угоди про замовлення аудиторських послуг.
142. Які обов’язкові розділи повинен мати висновок відповідно до вимог МСА «Аудиторський висновок»:
1) назва документу, місце складання, дата складання, гриф погодження, гриф затвердження, номер, заголовок, основна частина, висновок, підпис, печатка;
2) назва документу, назва фірми, адресат, перелік перевіреної звітності, основна частина, висновок, дата, підпис, печатка;
3) заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок про фінансову звітність, дата висновку, адреса аудиторської фірми, підпис;
4) жодна відповідь невірна.
143. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:
1) планування аудиторської діяльності;
2) оцінки ризику суттєвого викривлення;
3) складання аудиторського звіту;
4) формування аудиторського висновку.
144. Аудиторські докази - це інформація:
1) яку використовує аудитор для формування висновків;
2) на якій ґрунтується аудиторська думка;
3) яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації;
4) усі відповіді вірні.
145. Вимоги щодо форми, змісту та порядку складання робочої документації зазначено у:
1) Законі України «Про аудиторську діяльність»;
2) Кодексі етики професійних бухгалтерів;
3) МСА 230 «Документація»;
4) Міжнародному стандарті контролю якості 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, a також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги».
146. Після завершення аудиту робочі документи:
1) залишаються у клієнта;
2) залишаються у аудитора;
3) підлягають знищенню;
4) передаються до місцевого архіву.
147. За яких обставин аудитор видає негативний висновок:
1) існують обставини, які порушують незалежність аудитора;
2) існує не фундаментальна невпевненість щодо порядку відображення в обліку деяких господарських операцій;
3) існує фундаментальна незгода щодо способу відображення у обліку деяких господарських операцій;
4) вірна відповідь відсутня.
148. До модифікованих висновків відносять:
1) негативний висновок;
2) умовно-позитивний висновок;
3) безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом;
4) усі відповіді вірні.
149. Тести контролю призначені для:
1) отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю;
2) перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень;
3) виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень;
4) усі варіанти вірні.
150. Робоча документація є власністю:
1) аудитора;
2) замовника аудиту;
3) суб’єкта господарювання, на якому проводилася перевірка;
4) вірна відповідь відсутня.
151. До підсумкової аудиторської документації відносять:
1) аудиторський звіт;
2) план, програму, аудиторський висновок;
3) аудиторський висновок;
4) аудиторський звіт та аудиторський висновок.
152. Аудиторський звіт:
1) носить конфіденційний характер;
2) є власністю замовника, а тому не може носити конфіденційний характер;
3) є публічним документом;
4) відноситься до публічної фінансової звітності.
153. Зміст та структура негативного висновку визначається:
1) МСА 200;
2) МСА 700;
3) МСА 701;
4) Законом України «Про аудиторську діяльність».
154. Документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні:
1) звіт про виконану роботу аудитора;
2) аудиторський висновок;
3) загальні відомості про перевірку;
4) правильна відповідь відсутня.
155. Залежно від змісту висловленого судження аудиторські висновки поділяються на:
1) безумовно-позитивні, модифіковані, умовно-позитивні, негативні;
2) безумовно-позитивні і модифіковані;
3) безумовно-позитивні, модифіковані, умовно-позитивні;
4) безумовно-позитивні, умовно-позитивні, негативні.
156. Всі висновки про фінансову звітність, структура яких відрізняється від структури безумовно-позитивного висновку – це:
1) модифіковані висновки;
2) умовно-позитивні висновки;
3) безумовно-позитивні висновки;
4) негативні висновки.
157. Якщо встановлені факти обмежень або незгод не носять суттєвого характеру, тоді аудитор надає:
1) модифікований висновок;
2) умовно - позитивний висновок;
3) безумовно-позитивний висновок;
4) негативний висновок.
158. Якщо встановлено факт обмеження обсягу перевірки, що не дозволяє отримати достатньо обсягу доказів по суттєвих аспектах фінансової звітності, то аудитор надає:
1) модифікований висновок;
2) відмову від висловлення думки;
3) безумовно-позитивний висновок;
4) негативний висновок.
159. Стратегія проведення аудиту основних засобів розробляється виходячи із норм:
1) МСА 230 «Документація»;
2) МСА 300 «Планування»;
3) МСА 500 «Аудиторські докази»;
4) МСА 710 «Зіставлення».
160. З метою оцінки ефективності внутрішнього контролю основних засобів аудитор проводить:
1) економічний аналіз;
2) розмову з фахівцем облікового відділу;
3) тестування;
4) інвентаризацію.
161. Термін дії сертифікату на здійснення аудиторської діяльності не може перевищувати:
1) 2 роки;
2) 3 роки;
3) 4 роки;
4) 5 років;
162. Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів може бути переглянуто:
1) при суттєвому розходженні між залишковою і справедливою вартістю;
2) у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання;
3) у разі зміни метода нарахування амортизації;
4) у разі збільшення первісної вартості за результатами переоцінки.
163. Перевірка правильності застосування тарифних ставок, розцінок та розрахунку сум нарахованої заробітної плати проводиться:
1) методом опитування;
2) вибірковим методом;
3) методом контрольного обміру виконаних робіт;
4) методом взаємної перевірки господарських операцій.
164. Аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності не мають права:
1) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
2) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю;
3) користуватися у власних цілях інформацією, яку він отримав від посадових осіб клієнта;
4) самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником.
165. Необхідність укладання договору між аудитором та замовником визначається:
1) МСА315;
2) Законом України «Про аудиторську діяльність»;
3) Кодексом етики для професійних бухгалтерів;
4) МСА210.
