Перша допомога при нещасних випадках 5 страница

Тестові завдання для контролю (серед чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну)

1. Виберіть твердження, що характеризує розчин:

A. Гетерогенна система, що складається з кількох компонентів та продуктів їх взаємодії

B. Гомогенна система, що складається з кількох компонентів та продуктів їх взаємодії

C. Однорідна суміш речовин

D. Речовина в рідкому агрегатному стані

 

2. Коефіцієнт розчинності або розчинність — це величина, яка показує:

A. Масу кристалогідрату (в грамах), що насичує за певних умов 100 г розчинника

B. Масу кристалогідрату (в грамах), що насичує за певних умов 100 г розчину

C. Масу безводної речовини (в грамах), що насичує за певних умов 100 г розчинника

D. Масу безводної речовини (в грамах), що насичує за певних умов 100 г розчину

3. Виберіть правильне визначення кристалогідрату.

A. Речовина, у кристалічній ґратці якої знаходяться молекули води

B. Концентрований водний розчин речовини

C. Розбавлений водний розчин речовини

D. Насичений водний розчин речовини

 

4. Укажіть формулу гіпсу, який належить до кристалогідратів.

A. Са(ОН)₂ В. СаС1₂* 6Н₂O С.СаSO₄* 2Н₂O D. Са₂(OН)₂SO₄ Е. Са(НSO₄)₂

 

5. Укажіть масову частку розчиненої речовини в 400 г розчину, утвореному при розчиненні 40 г речовини у воді:

A. 0,4 В. 0,2 С. 0,1 D. 0,3 Е. 0,25

6. Визначте співвідношення мас солі і води для утворення розчину з масовою часткою розчиненої речовини 0,1:

A.. 10 г солі у 100 г води В. 10 г солі у 200 г води

С. 10 г солі у 110 г води D. 10 г солі у 90 г води

Е. 5 г солі у 50 г води

7. Визначте масу солі, яку розчинили в 75 г води для приготування розчину з масовою часткою 0,25.

A. 35 г В. 25 г С. 15 г D. 75 г Е. 5 г

 

8. Вираз на етикетці “0,1 М Н₂SO₄ ” означає, що:

A. 100 г розчину містить 98 г Н₂SO₄

B. 1 дм³ розчину містить 0,1 моль Н₂SO₄

C. 1 дм³ розчину містить 0,1 моль-екв. Н₂SO₄

D. 1 дм³ розчину містить 4,9 г Н₂SO₄

Е. 1 дм³ розчину містить 9,8 г Н₂SO₄

9. Розчин з концентрацією розчиненої речовини 0,01 моль/дм³ називають:

A. Молярним В. Мілімолярним С. Децимолярним

D. Сантимолярним Е. Одномолярним

10. Молярність розчину, що містить 4 г натрій гідроксиду в 1 дм³ розчину, становить:

А. 1 М В. 2 М С. 0,1 М D. 0,2 М Е. 0,15 М

 

11. Кількість розчиненої речовини (моль), що міститься в 1000 г розчинника, виражають:

А. Моляльністю В. Полярністю

C. Масовою часткою D. Об’ємною часткою

 

12. Укажіть молярну масу еквівалента алюміній сульфату.

A. 342 г/моль В. 171г/моль С. 114 г/моль D. 57г/моль Е. 87г/моль

 

13. Виберіть речовини, для яких молярна маса та молярна маса еквівалента не однакові за числовим значенням.

A. Натрій хлорид В. Літій гідроксид С. Нітратна кислота

D. Кальцій хлорид Е. Амоній гідроксид

 

14. Встановіть відповідність між масою води і калій гідроксиду в розчинах 1-4 та масовою часткою КОН у них:

1) 45 г води та 5 г КОН; а) 0,02;

2) 98 г води та 2 г КОН; б) 0,25;

3) 85 г води та 15 г КОН; в) 0,15;

4)15 г води та 5 г КОН; г)0,1

А. г, а, б, в В. г, а, в, б С. а, в, г, б D. в, г, а, б

 

15. У шлунковому соку міститься 9 г НС1 в 1 дм³ розчину. Яка масова частка НС1 у цьому розчині (%) та його молярна концентрація, якщо густина розчину становить 1,003 г/см³?

А. 0,9; 0,25 В. 9,0; 0,5 С. 0,45; 0,24 D. 0,09; 0,25

Домашнє завдання.

Тема: «Техніка роботи з різними видами піпеток, бюреток»

«____»___________20__р.

Практичне заняття №8

Тема: Техніка роботи з різними видами піпеток та бюреток

Мета: придбати практичні навички з техніки роботи з різними видами піпеток та

бюреток.

ЗНАТИ:

¾ Правила заповнення градуйованих піпеток, мікропіпеток, капілярних піпеток, бюреток, мікробюреток.

¾ Правила заповнення забарвленими розчинами піпеток, бюреток.

 

ВМІТИ:

¾ Заповнювати піпетки, бюретки досліджуваними розчинами.

¾ Перевіряти чистоту мірних колб, піпеток, бюреток

Оснащення: Мірні колби об'ємом 50, 100, 200, 250, 500, 1000, 2000 см3; піпетки градуйовані на 1, 2, 5, 10, 25 см8; мікропіпетки на 0,1; 0,2 см8; мікробюретки на 1 і 2 см3; металевий штатив з кільцями

Лабораторна робота №8

Завдання: відміряти аліквотну частину розчину та освоїти техніку титрування.

Піпетка та бюретка відносяться до мірного посуду.

Піпетка Мора (а) - це скляна трубка з розширенням посередині, нижній її кінець відтягнуто у капіляр. На верхній частині витравлено кільцеву мітку. Вона вказує, до якого місця слід заповнити піпетку, щоб об’єм рідини, яку виливають з піпетки за певними правилами відповідав номіналові. Існують також градуйовані піпетки (б) - вузькі трубки з багатьма поділками. Ці піпетки дозволяють вимірювати різні об’єми рідини, як і бюретки.

Аліквотна частина (аліквота) - точно відома частина досліджуваного розчину. Зазвичай відбирається піпеткою і позначається - V _п

 

Бюретка - довга градуйована трубка однакового діаметру по всій довжині. Її закріплюють вертикально у штативі. Внизу бюретки - пристрій, через який поступово зливають розчин. Пристроєм є або скляний кран, або гумова трубка зі скляним наконечником, в середину якої вміщують скляну кульку, що перекриває витік розчину. Вихід для нього відкривають, відлягаючи гуму, що облягає кульку посередині. Натискують легко, не за діаметром кульки, а за хордою, трохи зміщуючи натиск вгору від кульки. Якщо натиснути нижче від неї, а потім відпустити, то повітря може ввійти в частину нижче кульки Перед початком рівень розчину встановлюють проти позначки «0».

Техніка роботи з піпеткою

1.

роботі з піпеткою.

Рідину грушею набирають у піпетку на 5- 7 см вище мітки.

2. Далі швидко знімають грушу, закривають верхній отвір піпетки вказівним пальцем, притримуючи піпетку середнім і великим пальцями

3. Злегка послаблюючи натиск вказівного пальця, дозволяють рідини повільно по краплях витікати з піпетки. Коли меніск рідини опуститься до мітки, натиском пальця припиняють зливання рідини.

4. Око повинно знаходитися на рівні нижнього краю меніска (на одній горизонтальній лінії). Через неправильне розташування ока помилка в відмірюванні потрібного обсягу рідини може досягати 0,2 см³.

5. Якщо на кінці піпетки залишилася крапля рідини, її видаляють дотиком до стінки судини.

6. Не послаблюючи тиску пальця, швидко виймають піпетку з судини і вставляють носик піпетки в колбу. Відводять вказівний палець від краю піпетки, даючи рідини вільно вилитися в колбу.

7. При зливанні рідини піпетку тримають вертикально, притуляючи її кінчик до стінки судини. Після витікання рідини піпетки не струшують і не продувають для видалення на стінках рідини.

8. При роботі з піпетками слід стежити, щоб вони були чистими і ретельно висушеними. В іншому випадку результати аналізів будуть невірними.

Техніка роботи з бюреткою

1. Чисту бюретку принаймні двічі ополіскують розчином титранту, заливаючи його зверху.

2. Потім бюретку заповнюють розчином через невелику лійку. У нижній частині бюретки - у скляному кінчику і під гумою - не має бути бульбашок повітря. їх видаляють, зливаючи невелику' порцію розчину через відігнутий вгору нижній кінець.

3. Перед кожним титруванням бюретку заповнюють до верхньої поділки «0».

4. Титрують повільно, щоб титрант повністю стікав зі стінок.

5. Під кінець титрант додають окремими краплями, слідкуючи за індикацією.

6. Вправляючись з бюреткою однією рукою, другою хитають колбу для титрування, перемішуючи її вміст (рис. 4).

Закінчивши титрування, чекають що найменше ЗО с (поки титрант повністю не збіжить зі стінок) і реєструють показання.

7. Показання рівня рідини в бюретці слід знімати з максимально доступною вашому оку і досвіду точністю. Око повинно перебувати на одній горизонтальній лінії з нижнім краєм меніска, якщо рідина прозора, і верхнім, якщо рідина непрозора (рис, 5).Закінчивши роботу, бюретку ретельно промивають дистильованою водою.

 

Висновок

______________________

 

Тестові завдання для контролю (серед чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну)

1. Пипетка відноситься до посуду:

А. Спеціального призначення;

Б. Загального призначення;

В. Кухонного;

Г.Мірного.

 

2. Максимальний об'єм піпетки Мора?

А. 10см³

Б. 50 см³

В. 1000 см³

Г. 100 см³

 

3. Чи можно за допомогою градуйованої піпетки на 5 см³ відміряти об'єм 2 см³?

А. Ні

Б. В залежності від рідини

В. Так

Г. Може бути

 

4. Чи можно в роботі використовувати мокру піпетку?

А. Так

Б. Ні

В. В залежності від рідини

Г. Може бути

 

5. На якому рівні повинно знаходитися око людини при відборі?

А.На верхньому краї меніска

Б.Напроти кінця меніска

В.На нижньому краї меніска

Г.Песередині піпетки

 

6. Чи повинен бути носик бюретки при титруванні заповнений розчином?

А.Так

Б.В залежності від розчину

В.Може бути

Г.Ні

 

7. Чи потрібно ополіскувати бюретку розчином титранту перед титруванням?

А.Ні

Б.В залежності від розчину

В.Так

Г.Може бути

 

8. При титруванні непрозорої рідини око людини при знятті показань повинно знаходитись на рівні:

А.Напроти носику бюретки

Б.На верхньому краї меніску

В.На нижньому краї меніску

Г.На відмітці «0»

 

 

9. При титруванні титрант додається в колбу:

А.Швидко

Б.Як завгодно

В.Повільно

Г.Порцією в 1 см³

 

10. При титруванні прозорої рідини око людини при знаятті показань повинно знаходитись на рівні:

А.На відмітці «0»

Б.На верхньому краї меніску

В.На нижньому краї меніску

Г.Напроти носику бюретки

 

1	2	3	4		6	7	8	9	10
				_____

 

Контрольні питання

1. Яка різниця між піпеткою Мора та градуйованою піпеткою, де їх використовують?

2. З чого складається установка для титрування.Зробіть її зарисовку та підпишіть кожну частину установки.

3. Чому привідборі проби треба користуватися грушою?

4. Особливості техніки безпеки при роботі з піпетками та бюретками.

 

Домашнє завдання.

Тема: «Титрування.»

«____»___________20__р.

Практичне заняття №9

Тема: «Титрування.»

 

ТИТРИМЕТРИЧНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ

Титриметричним методом аналізу називають метод кількісного аналізу, заснований на точному вимірюванні об'ємів, через які розраховують масу досліджуваної речовини.

Суть процесу титрування: до розчину, що приготували з наважки досліджуваної речовини (або до аліквотиої частини об’єму цього розчину), поступово приливають розчин з точно відомою концентрацією речовини до тих пір, поки взаємодіючі речовини не прореагують повністю. Через точно виміряний об’єм розчину реагенту розраховують вміст визначаємої складової частини у досліджуваному зразці.

Титрант (робочий розчин, стандартний розчин, титрований розчин) - це розчин з точно відомою концентрацією речовини, який вступає до хімічної реакції з досліджуваною речовиною.

Момент титрування, коли титрант додано у кількості, еквівалентній досліджуваній речовині, називають точкою еквівалентності.

В хімічних методах аналізу її визначають візуально за аналітичним ефектом (зміна кольору, помутніння розчину тощо). Часто для визначення точки еквівалентності в реакційну суміш додають допоміжні речовини - індикатори. Ці речовини змінюють свої властивості коли змінює свої властивості система. Зокрема, в методах кислотно- основного титрування, використовують кислотно-основні індикатори, які змінюють свій колір, коли змінюється рН середовища (рН вказує кислотність середи: рН > 7 - лужне середовище, рН = 7 - нейтральне середовище, рН < 7 - кислотне середовище).

Індикатор	Кисле середовище рН<7	Перехід забарвлення рН~7	Лужне середовище рН>7
Метилоранж	Рожевий	Оранжевий	Жовтий
Метил, червоний	Червоний	Оранжевий	Жовтий
Лакмус	Червоний	Фіолетовий	Синій
Фенолфталеїн	Безкольоровий	Рожевий	Малиновий

 

Усі розрахунки в титриметричному методі аналізу здійснюють за законом еквівалентів - усі речовини взаємодіють між собою в еквівалентних кількостях:

n(1 / z₁А)=n(1 / z₂В)

с((1 / z₁А)V(А) = с(1 / z₂В)V(В) де: n- кількість речовини еквівалента, моль;

с - молярна концентрація еквіваленту, моль/дм³;

V - об’єм розчину, см³.

Лабораторна робота № 9

Вивчення техніки титрування на прикладі титрування розчину слабкої кислоти стандартним розчином лугу з індикатором фенолфталеіном.

Мета: освоїти процес титрування, навчитися фіксувати точку еквівалентності на

прикладі титрування розчину слабкої кислоти стандартним розчином натрій гідроксиду за допомогою кислотно-основного індикатору.

 

Суть методу: аліквотну частину розчину кислоти титрують стандартним розчином натрій гідроксиду в присутності кислотно-основного індикатору фенолфталеїну.

 

Завдання: провести процес титрування, розраховувати молярну концентрацію еквіваленту досліджуваної речовини в розчині, титр цього розчину, поправний коефіцієнт.

 

Обладнання та посуду:________________________________________________________________

____

Досліджуваний розчин_________________________________________________________________

Розчин титранту_____

Індикатор: ________

Хімізм процесу:

___________________

(написати рівняння реакції в молекулярному та іонному вигляді)

 

План експерименту

________________________________________________________________________________________

Результати титрування

				V=V1V2V3/3
V(),мл
V(NaOH),мл

 

Розрахунок результатів аналізу:

Молярну коцентрацію еквіваленту кислоти розраховують за формулою

 

, моль/мл, де Х- кислота.

Розрахунок:

_________________________________________________________

Титр розчину розраховують за формулою: , г/мл

Розрахунок:

________________________________________________________________________

 

Поправний коефіцієнт розраховують за формулою:

с_пр - молярна концентрація еквіваленту кислоти, яку отримали після титрування, моль/мл;

с_х - молярна концентрація еквівалента кислоти, яка задана теоретично, моль/мл

 

Розрахунок:

_______________________

Висновок

__________________________________________

_______________________

Тестові завдання до контролю (серед чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну)

1. До кислотно-основних індикаторів не відноситься:

А. Фенолфталеїн

Б. Крохмаль

В. Метиловий червоний,Метиловий оранжевий

Г. Метиловий оранжевий

2.В установку для титрування не входить

А. Бюретка

Б. Лійка

В. Колба Бунзена

Г. Колба Ерленмейера

 

3.Інтервал переходу забарвлення індикатору фенолфталеїну:

А. рН = 3,1-4,4

Б. рН = 5,5-7,2

В. рН = 8,2-9.8

Г. рН = 8,4-11,2

 

4.На яке значення можуть відрізнятися результати титрування друг від друга, щоб титрування можна було визначити як точне:

A.1,0 см3

Б.0,1 м3

B.0,02 см3

Г.0,2 см3

 

5.Як змінюється колір фенолфталеїну в результаті титрування слабкої кислоти сильною основою:

А. Від рожевого до безбарвного

Б. Від безбарвного до рожевого

В. Від червоного до помаранчевого
Г. Не змінюється

 

6.Як зафіксувати момент встановлення точці еквівалентності при титруванні слабкої кислоти сильною основою:

А.Приливання першої краплі титранта

Б.Повне змішування розчинів титранту та аліквотної проби

В. Зміна кольору індикатору

Г. Утворення Н2() в результаті реакції

 

7.Якою літерою позначається поправний коефіцієнт:

А. V
Б.c
В.K
Г.n

 

8.Одиниці вимірювання молярної концентрації еквіваленту:

А. г/моль
Б. моль

В. моль/дм"

Г. дм3/моль

 

9.Чи можна провести титрування слабкої кислота сильною основою в присутності іншого індикатору (не фенолфталеїну):

А. Ні

Б. В залежності від кислоти

В. Так

Г. Може бути

 

10.Який закон лежить в основі титриметричного методу аналізу:

А.Закон збереження маси

Б. Основний закон титриметрії

В.Закон Авогадро

Г. Закон сталості складу

Відповіді:

Контрольне питання

1. Самостійно, провести просте дослідження. Продумати виконання експерименту, виконаєте його, пояснити результати (у найзагальнішому вигляді) і, найголовніше, дуже точно, докладно викласти все письмово. Якщо у склянку з міцним чаєм помістити скибочку лимона, чай майже знебарвиться. Ваше завдання полягає в тому, щоб експериментально визначити причину знебарвлення розчину: барвник чаю грає роль індикатора, що здобуває слабо-жовте забарвлення в кислотному середовищі, або реагує з лимонною кислотою, утворюючи майже безбарвну речовину.

Домашнє завдання.

Тема: «Вимірювальні прилади, їх призначення, підготовка до работи.»

«____»___________20__р.

Практичне заняття №10

Тема: Вимірювальні прилади, їх призначення, підготовка до работи.

ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ

Вимірювальний прилад - засіб вимірювань, призначений для отримання значень вимірюваної фізичної величини у встановленому діапазоні.

рН-метр. Рефрактометр. Фотоелектроколориметр.

Потенціометричне титрування застосовують для визначення кінцевої точки титрування. Для цього використовують залежність рівноважного потенціалу індикаторного електроду від складу розчину. Вимірюючи потенціал електроду після додавання кожної порції титранту, можна простежити за перебігом хімічної реакції в процесі титрування. Поблизу точки еквівалентності відбувається різка зміна (стрибок) потенціалу індикаторного електроду. Безумовно, це постерігається лише тоді, якщо один з учасників реакції є учасником електродного процесу. За добутими даними будують криву титрування та визначають точку еквівалентності.

Потенціометричне визначення рН проводять за допомогою гальванічного елемента, що складається з електрода, оборотного до іонів водню (індикаторного), і електрода порівняння, що має стійке та добре відтворюване значення потенціалу.

В якості індикаторного електроду використовують найчастіше скляний електрод, а в якості електроду порівняння хлорсрібний.

Рефрактометрія — визначення концентрації речовини способом вимірювання кута заломлення в ньому світлового променя. Величина кута заломлення перебуває в прямо пропорційній залежності від оптичної густини середовища.

Вимірювання проводять рефрактометром. Прилад РДУ (рефрактометр димерсійний універсальний) складається з оптичної і механічної частин.

Будова рефрактометра:

1 — основа приладу; 2 — закріплений стояк; 3 — гвинт; 4 — відліко-вий барабан; 5 — лупа; 6,7 — окуляри; 8 — тубус; 9 — гвинт для усунення хроматичної аберації; 10 — гвинт; 11 — оптична головка приладу; 12 — столик; 13 — термометр; 14,15 — відводи; 16 — камера; 17 — дзеркало

Механічна частина. На основі приладу (1) закріплений стояк (2), через який проходить вісь. На осі кріпиться камера (16) із за­ломлюючими призмами і відліковим барабаном (4) з гвинтом (3), при повертанні якого одночасно повертаються камера і відліковий барабан.

Відліковий барабан має дві шкали: ліва показує коефіцієнт за­ломлення розчину, права — відсотковий вміст цукрози. Нуль за шкалою цукрози відповідає коефіцієнту заломлення дистильованої води — 1,333.

На бічній поверхні камери є чотири відводи (14,15). Один з них призначений для термометра (13), інші — для гумових трубок, які з'єднують внутрішні канали камери з приладом, що пропускає через них воду певної температури для підтримання в камері постійної температури (20 °С). Над відліковим барабаном і камерою розташована оптична головка приладу (11).

Оптична частина. У нижній частині приладу є дзеркало (17), над ним — освітлювальна і вимірювальна призми, закріплені в камері (16). Освітлювальна призма має матову поверхню. Вище, в оптичній головці приладу, розташований об'єктив, над яким піднімається тубус (8) з окуляром (7). Другий окуляр — лупа (5) — розміщений над шкалою відлікового барабана і призначений для її збільшення. Праворуч на оптичній головці знаходиться гвинт для усунення хроматичної аберації (9) (розклад білого променя світла на кольорові промені спектра).

Фотоелектроколориметрія — визначення концентрації речови­ни в розчині за зміною сили струму в фотоелементі при попаданні на нього променя світла, який пройшов через досліджуваний розчин.

При проходженні світлового потоку через забарвлену прозору рідину частина світла поглинається. Ступінь поглинання світла (коефіцієнт екстинкції) у багатьох випадках прямо пропорційний інтенсивності забарвлення розчину. Забарвлення розчину зале­жить від концентрації в ньому розчиненої речовини: чим більша концентрація, тим інтенсивніше забарвлення і тим більше світла поглинає розчин. Ступінь світлопоглинання визначають у фотоелектроколориметрі (ФЕК). Для цього порівнюють інтенсивність світла, що пройшло через досліджуваний забарвлений розчин, і світла, що пройшло через контрольну рідину — безбарвний розчинник досліджуваної речовини. За ступенем світлопоглинання визначають вміст речовини в розчині.

Для добування точних об'єктивних даних про інтенсивність світла в прилад вводять фотоелемент.

Фотоелемент перетворює світлове випромінювання на електричний струм. При попаданні світла на деякі світлочутливі речовини (селен, цезій) енергія світлових квантів передається електронам цієї речовини, які починають ру­хатися в одному напрямку. Якщо пластинки фотоелемента сполучити провідником, то в ньому виникає потік електронів, тобто електричний струм, силу якого можна виміряти мікроамперметром.

Сила струму пропорційна світловому потоку, що падає на фотоелемент. Якщо на шляху світлового потоку кладуть кювету з розчином, який поглинає або розсіює світло, то на фотоелемент падає менше променів. Сила струму в ланцюгу зменшується, на що вказує відхилення стрілки амперметра. За зміною сили струму можна визначити концентрацію досліджуваної сполуки.

На вимірюванні світлопоглинання ґрунтується визначення концентрації прозорих забарвлених розчинів, тобто Фотоелектроколориметрія. Описаний прилад дозволяє проводити і нефелометричні визначення, тобто визначати концентрацію речовини в зависях та емульсіях за ступенем розсіювання ними світла.