Система державного регулювання грошової сфери: фіскально-бюджетна політика та грошово-кредитна політика

У сучасних економічних системах відповідальність за розвиток грошової системи і її функціонування покладається на державу, в Україні таким державним органом є НБУ. Цілі будь-якого регулювання грошової системи є подібними, але відрізняються методи, вони можуть бути двох видів: кейнсіанські та монетариські.

1) Монетариські передбачають заходи ринкового характеру.

2) Кейнсіанські – заходи прямого впливу і втручання.

Стратегії діяльності держави:

1) Структурна політика, яка передбачає надання субсидій, пільг, дотацій та інших стимулюючих заходів для відсталих галузей чи регіонів.

2) Політика конкуренції передбачає заходи направлені на боротьбу з монополіями, підтримку конкуренції і т. д.

3) Соціальна політика направлена на забезпечення рівності всіх верств населення та підтримку економічно незахищених суб’єктів.

4) Конюктурна – це політика, яка спрямована на дотримання балансу між попитом і пропозицією на будь-якому виду ринку.

Заходи конюктурної політики поділ на три види:

1) Фіскально-бюджені заходи - комплекс заходів по регулюванню гр. обороту шляхом зміни податкового механізму, зміни механізму вилучення гр. коштів в централізовані фін. фонди шляхом зміни обсягу держ. витрат, структури їх витрат. Тобто зниження витрат держ. бюджету, жорстка податкова пол-ка, випуск держ. ЦПаперів. Базується на прямих вилученнях фін. коштів у ек. суб’єктів. Стимулюючий вплив низький, вимагає зваженого застосування. Але недосконалість системи оподаткування, здатність уникати сплати податків та ін. обставини не відносяться до переваг, тому фіскальна політику враховують недосконалою.

2) Грошово-кредитна напрямлена на регулювання обсягів грошової маси, комплекс заходів з регулюванню гр. обороту через зміни гр. пропозиції та % ставки. Основний орган (суб’єкт) – НБУ – визначає стратегію монет. пол-ки, її мету, тактику проведення, інструменти. Політика НБУ дорогих гр. – пол-ка гр.-кредитн. рестрикції (збільшення норми обов’язкового резервування), зріст % ставки + ЦП, в якості продавця НБУ.

3) Заходи прямого: впливу: застосовуються тільки в тому випадку, коли перші неспроможні стабілізувати економіку.

29. Грошові реформи як шлях стабілізації грошей.

Грошові реформи - це повна чи часткова перебудова гр. системи, яку проводить д-ва з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання гр. обороту стосовно нових соц-ек. умов, чи одне і друге водночас.

За глибиною реформаційних заходів виділяють струк-турні (повні) гр. реформи та реформи часткового типу.

Структурні гр. реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового чи кредитного обігу.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої о-ції гр. обороту і зводяться до зміни окремих е-тів гр. С-ми. Сама база гр. с-ми та структура ек-ки і гр.-кредитних відносин залишається незмінним. При цьому змінюється масштаб цін, вид і номінал гр. знаків, механізм емісії грошей тощо. Ці реформи поділяються на: 1) формальні (купюри одного зразка одного зразка змінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін не змінюється); 2) деномінаційні (здійснюється деномінація грошей у бік збільшення гр. одиниці). Ці реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх гр. показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу зменшується, а гр. одиниця збільшується.

За х-ром обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні реформи(за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково).

За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей; від форми зберігання запасу старих грошей; від форми власності власника грошей.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні гр. реформи (введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк - 7-15 днів, протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові) і реформи паралельного типу (випуск в оборот нових гр. знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно).

Чим би не викликалася необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне змен­шення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.