Сутність кредиту. Об’єкти і суб’єкти кредитних відносин

Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення і з виплатою процента. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їхніми суб’єктами, а ті грошові чи товарно-матеріальні цінності, затрати чи виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.

Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, та підприємствами - з іншого. За умов ринкової економіки активну роль виконують не тільки банки, а й підприємства, які надають банкам кошти у тимчасове користування і отримують за це плату у вигляді процента.

Нині широкого розвитку набувають кредитні відносини між підприємствами та господарськими товариствами, що, насамперед, пов’язано з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів може укласти з центральним банком окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких чільне місце відводиться кредитам на витрати по поліпшенню:житлових умов та створенню підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Кредитні відносини між підприємствами та населенням набувають дедалі важливішого значення. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди творчих спілок тощо.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб’єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарські товариства, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Як правило, потреба в кредитуванні у підприємств виникає у випадках необхідності фінансування оборотних коштів або реальних (як довго- так і короткострокових) інвестицій. Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які юридичні і фізичні особи (якщо їхні права не обмежені законодавством).

Об'єкти короткострокового кредитування.

1. Виробничі запаси.

2. Незавершене виробництво і власні напівфабрикати.

3. Витрати майбутніх періодів (наприклад сезонні витрати).

4. Готова продукція або товарні запаси.

5. Погашення кредиторської і пролонгація дебіторської заборгованості.

Об'єкти довгострокового кредитування.

1. Придбання основних засобів.

2. Будівництво.

3. Придбання або викуп цілісних майнових комплексів.

Класифікація кредитів.

По видам:

· банківський;

· комерційний;

· державний;

· лізинговий.

По формі надання:

· грошова;

· товарна;

· майнова;

· гарантійна.

По терміну надання:

· короткостроковий (до року);

· середньостроковий (1-3 роки);

· довгостроковий (більше 3 років).

По матеріальному забезпеченню:

· бланковий (незабезпечений);

· забезпечений заставою або закладом (у формі цінних паперів, нерухомості, товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, спеціальних прав, гарантій, страховок).

В залежності від мети використання:

· на фінансування оборотних активів;

· на фінансування основних засобів;

· на викуп цілісних майнових комплексів.

По механізму надання:

· прямий — вся сума кредиту видається одним банком;

· синдикатний (консорціальний) — вся сума кредиту видається групою банків;

· кредитна участь — коли частина кредиту основними кредиторами переуступається іншим банкам.