Операції комерційних банків, їх класифікація та загальна характеристика

Діяльність комерційних банків у ринкових умовах різноманітна. Специфіка функціонування комерційних банків полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різного роду послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого, створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій.

При здійсненні пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні грошові кошти для формування своїх ресурсів. Пасивні операції - це операції, що пов’язані з формуванням банківських ресурсів. Вони відіграють первинну і вирішальну роль по відношенню до активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме, в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти. Ресурси ком. банків - сук-ть грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%).

Активні операції полягають у діяльності, пов’язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер. поділяються: кредитні та інвестиційні.

Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банк. позичок, здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спеціальний (застосовується в окремих випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом). Основна передумова поверн. банківської позички - одержання цільових грошових надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Використовуються такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс).

Інвестиційні означають вкладення коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери - боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банківських інвестицій полягають у створ. вторинних резервів для задовол. потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додержання безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фінансові можливості емітента зменшуються на стільки, що він буде не в змозі виконувати свої фін. зобов’язання), фін. (у зв’язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), процентний (пов’яз. з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик).

Одним з методів зменш. ризику - формув. інвестиційного портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення.

Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому випадку має місце не власне формування і розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або здійснення інших операцій, які не пов’язані безпосередньо з рухом грошей - так звані збалансовані послуги.

Безготівкові платіжні засоби створюються комерційними банками у процесі депозитної емісії на основі видачі позик клієнтам, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту - зменшувати її.

Виходячи із специфіки основних функцій банку, його операції можна поділити на базові й додаткові. Базові операції пов’язані з реалізацією банком своїх функцій посередництва в кредиті та посередництва в платежах, що знаходить відображення у проведенні депозитних, кредитних, та розрахунково-касових операцій. Усі інші операції можна вважати додатковими. До складу додаткових відносяться валютні операції, операції з цінними паперами, трастові, факторингові, лізингові, консультаційні та деякі інші операції.

Залежно від суб’єктів одержання, тобто клієнтів, банківські операції поділяються на два види: операції, що здійснюються для юридичних осіб, та операції для фізичних осіб. За конкретним змістом ці операції можуть і не відрізнятися між собою. Головна відмінність полягає у масштабах здійснюваних операцій (обсяги розрахунків, величина коштів, розміщених у депозити, сума наданих позик та ін.).

Основною властивістю операцій комерційних банків є їх продуктивний характер. Акумулюючи тимчасово вільні від обороту кошти, банки перетворюють їх на капітал, тобто «непрацюючі» ресурси примушують працювати на користь як окремих суб’єктів ринку, так і економіки в цілому.