Ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень

Ы1. Періодизація УЛ. Наявні класифікації етапів розвитку УЛ і їх змістові характеристики у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Чижевського.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. починає складатися ІУЛ. Важливу роль в цьому процесі відіграли роботи Івана Франка. Але якщо у Франка є окремі статті, роботи про письменників в той чи інший період, то на початку ХХ ст. виникли авторські підручники з ІУЛ («ІУ Письменства» Єфремова; у 20-ті роки Зеров читав курс лекцій в Київському університеті і написав книгу «Від Куліша до Винниченка»; Дмитро Чижевський створив в середині ХХ с. свою «ІУЛ»). УЛ поділяється на давню і нову літературу. Періодизація Грушевського («ІУЛ» 1914), в основу поклав історичний та жанровий критерій:

1 – книжна словесність київської доби: оригінальне письменство (11-12 ст. створено місцевими авторами), творчість 12-13 ст. («Слово..»), релігійна література (12-13 ст.);

2 – Галицько-Волинська доба;

3 – Відгомони дружинного епосу;

4 – Епос і легенда. Твори мішаного типу.

Періодизація Єфремова була представлена в «ІУП» на соціологічному критерії:

1 – доба національної державної самостійності до з`єднання з Литвою і Польщею (до 14 ст.);

2 – доба національної залежності (до кінця 18 ст.);

3 – доба національного відродження (від Котляревського до наших днів).

Періодизація Зерова «Нове українське письменство», в основі естетико-стильовий підхід:

1 – період класичних пережитків та сементалізму;

2 – панування романтичних поглядів;

3 – панування наївного реалізму;

4 – період неоромантизму і неореалізму.

Періодизація Чижевського «ІУЛ від початків до доби реалізму», в основі естетико-стильовий підхід:

1 – література монументального стилю;

2 – орнаментального стилю;

3 – переходова доба;

4 – література Ренесансу та Реформації;

5 – Бароко;

6 – Класицизм;

7 – Романтизм;

8 – Реалізм;

9 – Символізм.

Періодизація Валерія Шевчука:

1 – стара література (9-18 ст.);

2 – нова література (1798 – 1991);

3 – новітня

 

Періодизація Богдана Лепкого, праця «Начерк ІУЛ», в основі історико-соціологічний та естетичний підхід:

1 – фольклор;

2 – література первісного періоду (до нападу татар);

3 – література литовсько-польської доби;

4 – література Козаччини. Сковорода;

5 – література Відродження (від Котляревського);

6 –література доби Шевченка;

7 – Шевченко;

8 – література після Шевченка;

9 – на переломі.

ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.

Фольклор (усна народна творчість) — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем.Найвиразніше виділяються в українському фольклорі календарні пісні зимово-новорічного циклу — колядки і щедрівки, весняного — веснянки, гаївки перехідної пори між весною і літом — русальні, літні — купальські, петрівочні, жниварські. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Веснянки — назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. Купальські пісні — обрядові пісні, які співали в час літнього сонцестояння, на Івана Купала, біля ритуального вогнища. Жниварські пісні — музично-поетичні твори, що оспівують початок, хід та завершення жнив. Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу. Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, що виконуються під Новий рік. Русальні пісні — окремий рід української народно обрядової пісенності з частими згадками про русалок, зустрічі з ними і їх «проводи», подекуди з мотивами веснянок: про ворожіння з голосу зозулі, звивання вінків, про милих і нелюбів тощо, виконуються під час Зелених свят на початку або в середині травня.