Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.
Специфіку нематеріальних активів, як неуречевленої частини майна підприємства, відображують особливості їхньої оцінки.
Методи оцінки вартості нематеріальних активів
Для визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів у цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують такі основні підходи: -
а) Витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів (включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням).
б) метод вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу підприємства визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживної вартості на ринку.
в) метод відновної вартості є найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів. Відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу.
г) прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які власник нематеріального активу сподіваються отримати від його використання в майбутньому.
Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів: виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив; визначення ставки капіталізації чистого прибутку; розрахунок вартості активу діленням чистого прибуткуна ставку капіталізації.
Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає: оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта.
- Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.
Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку.
Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить.
Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.
При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:
- строки корисного використання подібних активів;
- моральний знос, що передбачається;
- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.
Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:
- коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
Нематеріальний актив списується з балансу підприємства в разі його вибуття або внаслідок продажу чи безоплатної передачі, в разі неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.
