Аналіз фінансового стану страхової організації включає чотири основних блоки:
1. Аналіз прибутковості (рентабельності) та ліквідності;
2. Аналіз фінансової стійкості і рівноваги:
ü аналіз складу і розміщення активів страховика;
ü аналіз динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;
ü аналіз наявності і структури оборотних засобів;
ü аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості;
ü аналіз платоспроможності тощо;
3. Аналіз портфелю страхової компанії (мікропортфний аналіз);
4. Аналіз портфелю страхового ринку (макропортфний аналіз);
Усі ці блоки «пронизує» система показників, які формують і відображають реальний стан речей та допомагають коригувати фінансові, економічні та андеррайтерські концепції та розробляти нові.
Процес створення такої системи в Україні робить лише перші кроки.
Разом з тим, в зарубіжних країнах використовується досить велика кількість показників, які допомагають оцінити фінансовий стан організацій. Вони можуть бути розподілені:
1) на абсолютні та відносні;
2) на показники, що дозволяють оцінити фінансовий стан на визначену дату, і на показники, що відображають динаміку діяльності страхової організації;
3) показники, що характеризують різні сторони діяльності страховика (обсяг операцій, платоспроможність, ліквідність, достатність резервів, прибутковість тощо).
Серед об'ємних фінансових показників можна виділити такі: розмір статутного капіталу і власних засобів, обсяги сплачених страхових внесків, страхових виплат, обсяг прибутку. Аналіз цих показників дозволяє встановити величину страхової організації, розгляд їх за динамікою - тенденції розвитку, а порівняння з нормативами - про дотримання діючих норм.
Більша частина показників, що дозволяють встановити фінансовий стан страховиків, - це відносні показники. Найбільш відомий серед них - показник межі платоспроможності (рівень платоспроможності), що дозволяє до певної міри оцінити рівень платоспроможності страхової організації. Поряд з ним використовуються і багато інших, які можуть бути згруповані таким чином:
1. Загальні показники платоспроможності:
а) рівень достатності покриття власними коштами:
Фактичний Нормативний
резерв платоспроможності - резерв платоспроможності
Квк = -------------------------------------------------------------------------- (1.3.1)
Нормативний резерв платоспроможності
якщо цей показник < 0, то покриття вважається недостатнім,
від 0 до 25% - нормальним,
від 26 до 50% - добрим,
від 51 до 75% - надійним,
від 76 до 100% - відмінним;
б) å технічних резервів і власного капіталу
Кпл = ------------------------------------------------------------- (1.3.2)
Нарахована нетто-премія
Вважається, що значення даного показника має становити більше 150%.
2. Показники достатності власних коштів:
а) Нетто-премія
К1 = ------------------------ (1.3.3)
Власні засоби
Значення показника не має перевищувати 300%;
б) Власні засоби
К2 = -------------------------- (не < 33%) (1.3.4)
Нетто-премія
в) å технічних резервів
К3 = ------------------------------------ (не > 250-350%) (1.3.5)
Власні засоби
3. Показники достатності величини технічних резервів:
а) å технічних резервів
К4 = --------------------------------------- (не < 100%); (1.3.6)
Нетто-премія
б) різниця між обсягом необхідних резервів і фактично сформованими резервами (дефіцит резервів). При цьому величина необхідних резервів визначається шляхом множення заробленої страхової премії за звітний період на середньоарифметичне співвідношення за два попередніх роки між величиною резервів і сумою страхової премії;
в) Дефіцит резервів
К5 = ------------------------------------- (> 25%); (1.3.7)
å прибутку
г) показник річного руху резервів - різниця між сумою поточних резервів, збитків і виплат у поточному році за збитками минулого року, з одного боку, і розміром резервів збитків, накопичених до кінця попереднього року. Позитивне значення вказує на нестачу резервів, негативне - на їх надлишок;
д) коефіцієнт резервів:
Показник річного руху резервів
К6 = -------------------------------------------------------- (не >25%) (1.3.8)
Чистий прибуток
4. Показники, які характеризують ступінь участі перестраховиків у договорах, укладених страховиком:
а) Страхові внески, передані на перестрахування
К7 = ----------------------------------------------------------------------- (5 - 50%) (1.3.9)
Загальний збір страхових внесків
б) відношення одержаної комісійної винагороди за передачу договорів на перестрахування і відношення добутку переданої на перестрахування незаробленої страхової премії і відношення до загальної страхової премії, переданої на перестрахування, до власних засобів (> 25%).
5. Показники, які характеризують ліквідність страхових організацій:
а) Зобов'язання страхової організації
К8 = --------------------------------------------------------- (> 105%) (1.3.10)
Ліквідні активи
б) показник терміновості:
å грошової готівки й високоліквідних активів
К9 = ----------------------------------------------------------------------- (1.3.11)
å резервів незаробленої премії й резервів збитків
в) Дебіторська заборгованість із страхових внесків
К10 = ------------------------------------------------------------------------- (< 40%) (1.3.12)
Власних засобів
г) Величина технічних резервів
К11 = ------------------------------------------- (< 100%) (1.3.13)
Ліквідні активи
д) Кредиторська заборгованість
К11 = ------------------------------------------------------- (не > 40%) (1.3.14)
Активи
6. Показник, який обмежує відповідальність страховиків за індивідуальним ризиком:
Величина страхової суми за одиничним ризиком
Кір = ------------------------------------------------------------------------------- (< 10%) (1.3.15)
Обсяг власних засобів страховика
7. Показник, який характеризує динаміку обсягу страхових внесків:
Страхові внески Страхові внески
у поточному році у минулому роках
Кдин = -------------------------------------------------------------------- (-33% до +33%) (1.3.16)
Страхові внески минулого року
8. Показники, які характеризують результати інвестиційної діяльності страхових організацій за звітний період:
а) Прибуток від інвестицій
К12 = ------------------------------------------- (1.3.17)
Обсяг інвестицій
б) Інвестиційний дохід
К13 = ---------------------------------------------- (1.3.18)
Середньорічний обсяг активів
в) Дохід від інвестицій
К14 = -------------------------------------------- (1.3.19)
Власний капітал
9. Показники, які характеризують загальні фінансові результати проведення страхових операцій за звітній період:
а) Технічний результат
К15 = ------------------------------------------- (не >15%) (1.3.20)
Нетто-премія
б) Страхові внески
К16 = --------------------------------- (не >300%) (1.3.21)
Прибуток
в) показник чистого збитку:
å фактичного розміру страхових виплат і величини резервів збитків
Кчз = -------------------------------------------------------------------------------------------(1.3.22)
Обсяг заробленої премії
г) показник накладних витрат:
Накладні витрати з проведення страхових операцій
Кнв = ------------------------------------------------------------------------------------------ (1.3.23)
Зароблена премія
д) комбінований показник (сума показників в) і г)).
10. Показники, які характеризують загальні фінансові результати діяльності за звітний період:
а) загальний операційний коефіцієнт - різниця між величиною комбінованого показника і коефіцієнтом інвестиційного прибутку, який визначається у вигляді відношення доходу від інвестиційної діяльності до розміру заробленої премії (при величині більш як 100% діяльність страховика вважається збитковою);
б) динаміка обсягів чистого прибутку:
Чистий прибуток Чистий прибуток
на кінець року на початок року
Трчп = --------------------------------------------------------------- (від -10% до +50%) (1.3.24)
Чистий прибуток на кінець року
в) величина динаміки власних засобів:
Власні засоби Власні засоби
на кінець року на початок року
Трвз = ------------------------------------------------------- (від -10% до +50%) (1.3.25)
Власні засоби на початок року
г) показник прибутковості власного капіталу:
Прибуток
Првк = ------------------------ (>5%) (1.3.26)
Власний капітал
При оцінці фінансового стану страхової організації слід мати на увазі, що він визначається досить часто великою кількістю непов'язаних між собою факторів. Це випливає, насамперед, з діяльності страховика, яка складається з декількох елементів: безпосереднє проведення страхових операцій, інвестування фінансових ресурсів, здійснення інших звичайних для будь-якого суб'єкта господарювання функцій (фінансування власної діяльності, одержання кредитів, розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами тощо).
Таким чином, функціонування страхової організації включає три види ризиків, котрі впливають на її фінансове становище:
1) страховий,
2) інвестиційний,
3) загальний фінансовий.
У свою чергу страховий ризик також є синтетичним поняттям, яке залежить від ряду факторів. Серед них можна виділити, приміром, такі: види здійсненої страхової діяльності, взаємовідносини з перестраховиками, розміри тарифних ставок за договорами, що укладаються, ступінь ризику, який бере на себе перестраховик, можливості формування оптимального страхового портфелю, фактичні відхилення частоти настання страхових випадків та розмірів збитків, відхилення їх від середньостатистичних значень тощо.
З огляду на це аналіз, фінансового стану страхової організації може бути здійснено лише на основі дослідження декількох груп показників, що дозволяють скласти уявлення про різноманітні сторони діяльності страховика. По-перше, дана система має випливати як із загальних показників оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання, так і із специфічних показників, які характеризують окремі сторони діяльності страховиків. По-друге, ці показники може бути виражено, з одного боку, у вигляді твердо встановлених нормативів, виконання котрих є обов'язковим для будь-якої страхової організації, а з іншого боку - у вигляді орієнтовних чи рекомендованих параметрів, мета яких - розширити уявлення про діяльність страховиків або здійснити ранжування цих параметрів. По-третє, показники можна розподілити на абсолютні, що дозволить дати кількісну оцінку про потенційні або реальні масштаби діяльності того чи іншого страховика, і на відносні, завдання яких - зіставити зобов'язання та можливості їх виконання. Нарешті, у цій системі мають бути показники, що відображають кожну із сторін діяльності страхової організації.
Таким чином, система показників оцінки фінансового стану страхових організацій може складатися з таких груп показників:
1) об'ємні показники, що характеризують масштаби діяльності страхових організацій;
2) показники оцінки платоспроможності страховиків;
3) показники, що характеризують рівень ліквідності активів;
4) показники оцінки рівня зобов'язань за одним ризиком;
5) показники, що характеризують ступінь участі перестраховиків у страхових операціях;
6) показники, що характеризують інвестиційну діяльність страховиків;
7) показники оцінки досягнутих фінансових результатів за звітний період.
Основним завданням розрахунку об'ємних показників є кількісна оцінка діяльності тієї чи іншої страхової організації. До числа таких показників може бути віднесено:
а) величина власних засобів страховика;
б) розмір активів;
в) розмір страхових резервів;
г) обсяг страхових внесків.
Обов'язковим для виконання є показник розміру власних засобів, що дозволяє встановити нижню межу масштабів страхової організації. Беручи до уваги рівень інфляції в країні, кількісні параметри цього показника доцільно встановити у стійкій валюті. У процесі аналізу важливим є дослідження динаміки величини власних засобів. При цьому зменшення даного показника може говорити про проїдання власних засобів, що є однією з ознак неблагополуччя діяльності страховика.
Показник величини активів характеризує загальну величину засобів, які є у розпорядженні страхової організації, а його зміни в динаміці - процеси розвитку в діяльності страховиків. При розрахунку даної величини із загальної суми балансу необхідно вирахувати засоби, яких фактично немає в обороті страхової організації; не внесені суми в статутний капітал, величину страхових резервів внесків, відданих у перестрахування, збитки.
Величина зібраних страхових внесків характеризує обсяг операцій страховика за звітній період. При аналізі динаміки величини страхових внесків треба мати на увазі: зарубіжні спеціалісти вважають однаково небезпечним для страхової організації як істотне зниження обсягу внесків порівняно з попереднім роком, так і різке його збільшення (більш як на 1/3 порівняно з попереднім роком). Це пов'язано з тим, що у страховика може не вистачити запасу стійкості (величини вільних ресурсів) для того, щоб упоратися з істотно зростаючими зобов'язаннями, якщо збитки згідно з ними перевищують середню збитковість, закладену у тарифну ставку. У той же час при визначенні темпів зростання обсягів страхових внесків треба враховувати вплив інфляційних факторів, тобто зіставляти одержані результати з рівнем інфляції за період, що аналізується, або проводити розрахунки шляхом переведення фінансових результатів якусь стійку валюту за діючими курсами. Інакше дані аналізу динаміки можуть бути істотно перекрученими.
Результати аналізу за наведеними об'ємними показниками можуть стати підставою для складання рейтингу страхових організацій. При цьому, в залежності від цілей ранжування, за основу може братися будь-який з показників. Так, якщо метою є ранжування за величиною фактичних страхових операцій, то за основу береться величина страхових внесків, а якщо оцінюється потенційні можливості страховика, то береться під увагу величини власних засобів. Але страховики, які збирають найбільшу суму внесків, врешті-решт стають найзначнішими за капіталом та величиною.
Показники, що характеризують рівень платоспроможності страхової організації, показують, наскільки обсяг засобів, якими володіє страховик, відповідає прийнятим зобов'язанням; інакше кажучи, яким є ступінь надійності страхової організації. До них відносять:
1. Співвідношення активів і зобов'язань;
2. Для операцій за ризиковими видами страхування:
а) співвідношення власних засобів і заробленої нетто-премії;
б) співвідношення власних засобів і технічних резервів;
в) співвідношення технічних резервів і нетто-премії;
3. Для операцій із страхування життя:
а) співвідношення власних засобів і резервів страхування життя;
б) достатність величини резерву із страхування життя, обсягу зобов'язань з виплат на випадок смерті і дожиття до визначеного строку, включаючи виплати ренти, анюїтетів тощо;
4. Загальний для всієї діяльності страховика показник - співвідношення розміру власних засобів і суми активів страховика.
Економічний зміст показників співвідношення власних засобів і страхових внесків, а також власних коштів і технічних резервів полягає у тому, що вони ілюструють, яку частину страхових зобов'язань покрито власними засобами. При цьому за базу величини зобов'язань береться сума страхових внесків або технічних резервів. Зазначені величини достатньо умовно відображають дійсні зобов'язання страховика, але проблема в тому, що кращого числового вираження зобов'язань не зроблено. Тобто доводиться задовольнятися кращими із можливих варіантів, хоча всі вони далеко не ідеальні.
Справді, на перший погляд, найбільш точно величину зобов'язань відображає сукупна страхова сума за всіма діючими угодами страхування. Саме ця величина демонструє, які можуть бути максимальні виплати страховика в найнесприятливішій для нього ситуації (коли, наприклад, усі застраховані ним об'єкти загинуть). Якщо ж прийняти за базу для розрахунків страхову суму, то виявиться, що до страховика, котрий займається страхуванням тих об'єктів, де збитковість страхової суми нижча, буде висунуто значно суворіші вимоги, ніж до страховика, який займається страхуванням потенційно високозбиткових об'єктів.
Друга величина, яка може бути прийнята за базу числового вираження зобов'язань страховика, - сума технічних резервів. Дійсно, сума резервів незаробленої премії, збитків, катастроф, коливань збитковості - це і є величина потенційних зобов'язань страховика. Таким чином, якщо прийняти за зобов'язання величину страхових резервів, то їх можна проаналізувати як забезпечення власними ресурсами майбутніх зобов'язань страховика за угодами, укладеними за попередній період, але в той же час невідомо як забезпечувались зобов'язання звітного періоду.
З цього погляду страхові внески можна розподілити на дві частини. Перша - це незароблена страхова премія минулого періоду, що перейшла у звітний рік, резерв збитків на початок звітного року і зароблена страхова премія звітного року (тобто страхові внески звітного року, за мінусом відрахування до резерву незаробленої премії на кінець року). Це і є зобов'язання страховика звітного періоду. Зіставлення їх з величиною ресурсів, які були у звітному році у страховика, і дозволяє визначити ступінь його платоспроможності за звітний період.
Друга частина страхових внесків - це технічні резерви на кінець звітного року. Таким чином, зіставляючи з власними засобами на кінець звітного періоду технічні резерви на цю дату, визначимо показник платоспроможності страховика на певну дату. Якщо ж зіставити між собою суму технічних резервів на початок звітного року і заробленої премії за звітний рік із середньорічною величиною власних засобів у звітному році, то маємо можливість проаналізувати фінансовий стан страховика у звітному році. При цьому слід мати на увазі, що зобов'язаннями страховика у взаємовідносинах із страхувальниками виступають не всі страхові внески, а тільки премія, оскільки саме вона є джерелом для виплати страхового відшкодування. Що ж до страхових внесків, які формуються за рахунок навантаження до тарифної ставки, то вони беруть участь, як відомо, у покритті витрат на функціонування страхової організації, у виплаті комісійної винагороди за укладеними договорами, у формуванні резерву попереджувальних заходів. Саме тому нетто-премію можна використовувати як базу для розрахунку зобов'язань страховиків.
Аналізуючи платоспроможність, важливо також перевіряти правильність визначення страховиком величини страхових резервів. Заниження їх, з одного боку, зменшує показану у звітності суму зобов'язань порівняно з їхніми фактичними розмірами, а з іншого боку, зменшує джерело покриття цих зобов'язань. Проведення такого контролю реально можливе лише при аудиторській перевірці, коли можна проаналізувати первісну документацію страховиків. При проведенні аналізу на основі звітності можливе використання показника співвідношення технічних резервів і нетто-премії, величина якого, за оцінками зарубіжних фахівців, при правильному відображенні розміру страхових резервів має дорівнювати 100%.
Нарешті величина зобов'язань страховика і джерел їх покриття може бути занижена, якщо розміри тарифних ставок, які фактично використовуються, будуть нижче рівня необхідного покриття очікуваних збитків за укладеними угодами. Щоб простежити відповідність величин тарифних ставок рівню збитковості за угодами страхування, слід вирахувати показник рівня виплат за звітний період і зіставити отриманий результат з часткою нетто-ставки, закладеної у структуру тарифу. Перевищення фактичного рівня виплат над нормативним, тим більш впродовж років, буде засвідчувати заниження величин тарифних ставок і потребує під час аналізу платоспроможності збільшення розмірів зобов'язань на величину такого перевищення.
Отже, до показників платоспроможності страхової організації за угодами ризикових видів страхування відносять:
1) співвідношення середньої величини власних коштів страховика у звітному періоді і суми технічних резервів на початок звітного періоду та заробленої нетто-премії впродовж звітного періоду. При цьому середню величину власних ресурсів можна визначити сумуванням величин власних ресурсів на початок і кінець звітного періоду і діленням отриманого результату на 2. Зароблена нетто-премія за звітний період - це фактично отримані за звітний рік страхові внески, за мінусом тих, які віддано у перестрахування, відрахувань на кінець року до резерву незаробленої премії, а також зменшення на частку навантаження у нетто-ставці. Величина даного показника має бути не менше 20%;
2) співвідношення величини власних коштів і технічних резервів на кінець звітного року (не <30-40%);
3) співвідношення величин технічних резервів на кінець звітного року і нетто-премії за звітний рік.
Платоспроможність за операціями страхування життя складається з двох елементів:
1) достатність величини сформованого резерву із страхування життя обсягу зобов'язань страховика з виплат на випадок смерті і дожиття на звітну дату;
2) співвідношення між власними коштами страховика і величиною резерву із страхування життя.
Основним критерієм платоспроможності є перший показник, оскільки, якщо величина сформованого резерву менше суми зобов'язань, це означає, що страховику не вистачає коштів для майбутніх виплат. Визначити необхідну для покриття зобов'язань величину резерву із страхування життя можливо лише на основі спеціальних математичних методів шляхом інвентаризації діючих угод страхування. Другий показник характеризує додатковий запас стійкості, який є у страховика на випадок, коли не вистачить резервів на виконання зобов'язань (не < 4%).
Оскільки, крім чисто страхових, страховик має інші зобов'язання (перед кредиторами, працівниками тощо), під час аналізу платоспроможності розраховується також показник співвідношення між величиною власних коштів і підсумком активу балансу. Цей коефіцієнт характеризує, які частки власних і залучених коштів є у загальних ресурсах страховика (не <5%).
Аналіз ліквідності дає відповідь, чи здатна страхова організація за найкоротший термін виконати вимоги з висунутих їй зобов'язань. Якщо платоспроможність характеризує здатність відповідати по зобов'язанням в принципі, то ліквідність - це здатність платити негайно.
Показником ліквідності за страховим зобов'язанням може бути співвідношення технічних резервів та ліквідних активів на звітну дату (не >100%). При цьому до ліквідних активів відносять такі статті балансу:
1) грошові кошти в касі, на розрахунковому і валютному рахунках, на депозитних рахунках у банках, інші грошові кошти;
2) короткострокові фінансові вкладення;
3) короткострокові цінні папери.
Щодо резервів із страхування життя, то в цьому разі за умови, що угоди укладаються на тривалий строк, значна частина коштів буде у страховиків впродовж років, а тому страховики мають можливість інвестувати частину ресурсів у менш ліквідні об'єкти. Таким чином, співвідношення між розмірами резервів із страхування життя та ліквідними активами може бути вищим і залежати від середніх строків угод із страхування життя.
За показник, який характеризує загальну ліквідність балансу страховика, можна прийняти співвідношення кредитної заборгованості в загальних активах страхової організації (не > 40%). При цьому до кредитної заборгованості відносять такі статті пасиву балансу: довгострокові кредити банку, довгострокові позики, короткострокові кредити банку, короткострокові позики, розрахунки з кредиторами.
Найбільш відомим показником, який обмежує рівень відповідальності за індивідуальним ризиком, є величина максимальної відповідальності за окремим ризиком, яка не може перевищувати 10% власних коштів страховика. Під індивідуальним ризиком розуміється максимально ймовірна величина страхової виплати за наслідком одного страхового випадку, що відбувся з одним страхувальником, застрахованим за умовами конкретного виду страхування.
Додатково встановлюється максимальний розмір серії великих індивідуальних ризиків. Наприклад, зазначеними ризиками вважаються ті, які перевищують 5% від величини власних коштів, а їхній сукупний розмір не може перевищувати 50% величини власних коштів страхової організації.
Вплив ступеня участі перестраховиків в операціях страхової організації на її фінансовий стан визначається тим, що, незалежно від передачі ризиків у перестрахування, цедент у повному обсязі несе зобов'язання перед клієнтами за укладеними угодами страхування. Тобто, коли частка перестраховиків у ризиках, прийнятих страховиком, істотна, то фінансовий стан страховика, крім усього іншого, буде залежати від діяльності перестраховика. Щоб обмежити цю залежність, прийнято встановлювати норматив у вигляді співвідношення між величиною страхових внесків, переданих у перестрахування, і загальною величиною страхових внесків (не >50% - 70%).
У тому разі, коли частка перестраховиків виявляється достатньо високою, при аналізі фінансового стану страхової організації необхідно встановити, хто входить до числа її перестраховиків і який їхній стан.
