Класифікація та характеристика небанківських фінансово-кредитних установ

Інститут економіки і менеджменту

П.А. Гориславець

МОДЕЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

Конспект лекцій

Львів-2010

Гориславець П.А.

Моделювання діяльності страхових компаній на фінансовому ринку: Конспект лекцій для студентів денної форми навчання спеціальності 8.050104 «Фінанси» - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2010. – 90 с.

Рекомендовано науково-методичною радою Інституту економіки і менеджменту Національного університету “Львівська політехніка” (протокол № 3 від 15 листопада 2010 р.).

Укладачі:	Гориславець П.А., канд. екон. наук, доц.

Відповідальний за випуск: Хома І.Б., канд. екон. наук, доц.

Рецензенти:	Чухрай Н.І., доктор екон. наук, професор

ЗМІСТ

Тема 1. Особливості функціонування небанківських фінансово-кредитних установ на фінансовому ринку. 4

1.1. Класифікація та характеристика небанківських фінансово-кредитних установ. 4

1.2. Нормативно-правове регулювання та фінансовий моніторинг за діяльністю небанківських фінансово-кредитних установ. 5

1.3. Сучасний стан фінансового ринку України та світу. Вплив процесів глобалізації економіки на розвиток вітчизняного фінансового ринку. 7

Тема 2. Теоретико-методологічні основи моделювання економічних процесів. 12

2.1. Поняття та класифікація економіко-математичних методів та моделей. 12

2.2. Етапи побудови економіко-математичних моделей. 13

2.3. Класифікація економіко-математичних методів та моделей. 14

Тема 3. Моделі та методи автоматизації прийняття рішень з управління основною діяльністю страхової компанії. 18

Тема 4. Моделювання оптимальної стратегії страхової компанії при впровадженні нових видів страхування. 25

4.1. Моделювання оптимальної стратегії страхової компанії 25

4.2. Визначення тарифних ставок для нових видів страхування. 31

Тема 5. Моделі планування і прогнозування страхової діяльності. 35

5.1. Стохастичне моделювання процесу надходження страхових премій. 35

5.2. Економетричне прогнозування основних детермінант страхового ринку. 43

Тема 7. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВИКА. 46

7.1. Поняття фінансової стійкості та латоспроможності страхової компанії. 46

7.2. Методика аналізу фінансового стану страхової організації 50

7.3. Методи аналізу діяльності страховиків на ринку страхових послуг. 60

7.4. Моделі управління фінансовою стійкістю страхової компанії 64

Тема 9. Модель оптимізації інвестиційної діяльності страхової компанії. 72

Тема 10. Механізм управління вартістю страхових компаній. 79

Тема 11. Розвиток інтеграційних процесів в діяльності банків та страхових компаній. 84

Тема 1. Особливості функціонування небанківських фінансово-кредитних установ на фінансовому ринку.

Класифікація та характеристика небанківських фінансово-кредитних установ.

Небанківські фінансово-кредитні установи можуть відігравати важливу роль у розвитку вітчизняної економіки. Вони є складовою фінансово-інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування. Досвід багатьох країн переконує, що за участі небанківських фінансових посередників вдається нівелювати деякі з негативних наслідків малозабезпеченості більшої частини населення. Незаможні люди не мають великих заощаджень. Однак їхні сукупні збереження можуть сягати значних сум. Мобілізуватимуть ці кошти небанківські фінансові посередники, завдяки чому населення матиме змогу отримувати додаткові доходи, а економіка країни в цілому одержати додаткове джерело інвестицій.

Процес становлення небанківських фінансових інститутів в Україні, що виник на початку 1990-х, триває і досі. Важливим у цьому аспекті є вивчення досвіду зарубіжних країн, зокрема США. Загальною тенденцією у розвитку ринку фінансових послуг країн Заходу починаючи з 1970-х років є значне посилення ролі небанківських фінансових інститутів. Вони суттєво потіснили комерційні банки в акумуляції заощаджень і стали важливим постачальником позикового капіталу — їм належить близько 40% світових фінансових активів. Найбільш виражено цей процес відбувається у США, що певною мірою зумовлено американською моделлю фінансової системи.

Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, пішла шляхом створення банківське орієнтованої моделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взято німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякі елементи формувалися на основі ринкове орієнтованої (англо-саксонської) моделі, наприклад, система державного моніторингу учасників ринку цінних паперів створювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути — за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої НБФКУ ще не відіграють тієї позитивної ролі в економіці, якої від них можна було б очікувати. Їх участь у фінансовому посередництві, підтримці розвитку малого та середнього бізнесу й подоланні бідності практично непомітна. Репутація окремих структур НБФКУ, зокрема довірчих товариств та пенсійних фондів, щодо збереження коштів населення незадовільна. Ці установи своєю діяльністю не сприяли зміцненню довіри до себе з боку громадян. Здебільшого малоефективна робота та непоодинокі випадки шахрайства в цих закладах призводили до зменшення заощаджень багатьох незаможних родин.

Сектор НБФКУ в економіці України на сьогодні надто малий. Його сукупні активи ледве перевищують 1,5% від ВВП. Це чи не найнижчий показник серед країн із перехідною економікою. Для порівняння, в Росії він становить приблизно 4%, у найуспішніших перехідних економіках сягає навіть 15— 20 відсотків від ВВП, а в розвинених країнах він порівнянний із ВВП (Німеччина — 72,2%) або значно перевищує його (Великобританія — 250%, США — 261,8%). Окрім інших негативних наслідків, низький рівень розвитку цього сектору в економіці Україні призводить, зокрема, до стримування розвитку фондового ринку і навпаки. Наприклад, активність ринків капіталу залежить від ефективного попиту з боку інституційних інвесторів, таких, як пенсійні та страхові фонди, які, в свою чергу, потребують привабливих інструментів фондового ринку для ефективного інвестування вкладених коштів.

Ще однією серйозною проблемою є відсутність відповідного наглядового органу та надійних принципів регулювання діяльності НБФКУ.

Всі категорії НБФКУ відображають фідуціарні відносини зі своїми клієнтами. Але численні скандали останніх років свідчать про те, що в НБФКУ недостатньо розвинута повага до цих фідуціарних зобов'язань, а регулятивні вимоги стосовно їхнього виконання сьогодні неадекватні. Також ці наглядові органи могли б узяти участь у покращанні інформованості населення про цілі та напрями діяльності НБФКУ.

З попередніми двома проблемами логічно пов'язаний незадовільний правовий захист учасників основних фондових ринків, що призводить до збільшення ризиків у діяльності інвесторів на вітчизняному ринку, погіршення інвестиційного клімату тощо.

Слід вказати і на недостатньо якісний рівень професійного середовища, що виявляється у невисокій кваліфікації персоналу спеціалізованих установ. Однією з причин можна вважати нестачу відповідних навчальних закладів і програм для розв'язання цієї проблеми.

Перешкоджають розвиткові НБФКУ в Україні і несприятливий загальний макроекономічний клімат, і відсутність довіри до фінансових організацій з боку населення. Характерною особливістю цих перешкод є принципова неможливість їх подолання за допомогою будь-яких конкретних заходів. Сподіваємося, що загальне економічне зростання, яке вже почалося в Україні, у майбутньому змінить ситуацію на краще. Це, в свою чергу, стане важливим чинником подальшого розвитку економіки, оскільки, за різними оцінками, зараз населення України зберігає на руках від 10 до 15 млрд. дол. США. Залучення цих коштів у економіку є одним із важливих макроекономічних завдань.

Зазначені чинники, на нашу думку, стримують розвиток небанківських фінансово-кредитних установ, хоч потенційний попит на їхні послуги величезний. Окрім цього, кожна зі структур НБФКУ має низку притаманнних саме їй проблем. Зупинимося на особливостях діяльності деяких небанківських фінансових організацій в Україні.

Страхові компанії останніми роками працювали чи не найкраще серед небанківських фінансових установ. Однак, хоча у страховій справі й спостерігається значне пожвавлення, обсяг ринку страхування дуже малий.