Соціально-психологічні проблеми та характеристика постчорнобильської ситуації

 

Аварія на Чорнобильський атомній електростанції. 26 квітня 1986 року у невеличкому містечку Прип’ять, розташованого біля міста Чорнобиль, о 1 годині 26 хвилин сталася подія, яку згодом почали розглядати як подію планетарного масштабу. Під час технологічного експерименту на 4-му блоці Чорнобильської АЕС стався вибух, що супроводжувався пожежею та викидом за межі активної зони реактора значної кількості радіоактивних речовин. За своїми наслідками Чорнобильська катастрофа еквівалентна наслідкам вибуху 500 ядерних бомб потужністю 20 кілотонн кожна. Загальна площа забрудненої території становить понад 600 000 кв. км, а загальна кількість людей, які зазнали радіаційного впливу, сягає 23 – 24 мільйонів. Сліди радіаційного забруднення після аварії на ЧАЕС зафіксовані у Великобританії, США, Японії, на півночі Африки, тобто за 10 000 км від епіцентру аварії.

Динаміка уявлень про постчорнобильську ситуацію. Разом з розвитком подій навколо катастрофи на ЧАЕС відбувалася і зміна уявлень у населення та наукової громадськості про ці події. Починаючи з квітня 1986 року, коли вибухнув 4-й реактор на Чорнобильській АЕС, і приблизно до середини 1990 року відповідальні особи не могли та й не хотіли об’єктивно оцінити ситуацію, що склалася навколо ЧАЕС та поінформувати про неї населення, визначити дійсні масштаби цієї катастрофи. Але приховати дійсні масштаби лиха (як це практикувалося під час попередніх аварій в СРСР) цього разу не вдалося, оскільки радіаційне забруднення вийшло за межі країни, що викликало бурхливу реакцію світового співтовариства та незалежних засобів масової інформації. Наслідки цієї події почали поступово розкриватися. З часом те, що трапилося 26 квітня 1986 року на ЧАЕС почали кваліфікувати не як аварію, а як планетарну катастрофу, адже наслідки цього лиха неможливо ліквідувати повністю.

Якщо у перші роки після катастрофи у засобах масової інформації більше говорилося про вплив радіації на фізичний стан людей, то пізніше стали більше приділяти увагу соціально-психологічним наслідкам.

Наприкінці 2001 року був опублікований звіт Наукового комітету з питань дії атомної радіації (НКДАР) ООН – “Людські наслідки ядерного інциденту в Чорнобилі”. Основні висновки, що були зроблені НКДАР ООН на 15-му році після Чорнобильської катастрофи були такими:

1) Вплив радіації на здоров’я людей, що проживають у зоні Чорнобильської катастрофи, виявився меншим, ніж прогнозувалося 15 років тому;

2) Значну шкоду (що майже не передбачалося відразу після катастрофи) принесло переселення людей з постраждалих районів, яке спричинило розділення родин, безробіття серед вимушених мігрантів, алкоголізація населення та розпад сімей, депресії і хвороби, викликані стресом;

3) Незначні пільги, додаткові нетривалі відпустки, різні види допомоги (досить незначної) зробили населення Чорнобильської зони залежним від різних видів установ та властей і виховали у них відчуття фаталізму та песимізму, сформувало рентні установки.

Створення нового напряму у екологічній психології – радіоекологічної психології. У період 1986 – 1990 роках соціально-психологічні аспекти аварії на ЧАЕС не визнавалися актуальними на офіційному рівні, і вивчалися лише за ініціативою самих психологів. Так, співробітники Інституту психології АПН України розпочали активне дослідження соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. У цей період було започатковано нову галузь знань – радіоекологічну психологію. Остаточному оформленню цієї галузі сприяв український вчений, психолог, професор С.Яковенко, який тривалий час очолював науково-дослідний Центр “Діти Чорнобилю”, що був створений на базі Інституту психології АПН України. Радіоекологічна психологія, зазначає С.Яковенко, є складовою частиною екологічної психології. Вона має тісні міждисциплінарні зв’язки з екологією популяцій, груп та індивідуальності, тісно пов’язана не тільки з іншими галузями психології, а й з медициною, соціологією, педагогікою, біологією, екологією. Сама радіоекологічна психологія диференціюється на загальну, медичну, соціальну, вікову і педагогічну радіоекологічну психологію, психологію здорового способу життя за умов радіаційного забруднення. (30)

Радіоекологічна психологія має свій предмет, теорію і сферу практичного впровадження. Предмет радіоекологічної психології утворюють об’єктивні факти, закономірності і механізми психічної діяльності за умов складного поєднання різних чинників, серед яких чільне місце посідають радіоекологічні та психологічні чинники (30).

За невеликий період свого існування ця науково-практична дисципліна нагромадила значний обсяг наукових даних щодо особливостей психічної діяльності людей різних вікових і територіальних груп за умов великомасштабної радіоекологічної катастрофи, запропонувати конкретні, науково обгрунтовані засоби подолання соціальних і психологічних наслідків чорнобильської катастрофи.

Пряма та опосередкована дія радіації на психічний стан людини. Пряму дію радіації на психічний стан людини виміряти досить складно. Крім того, лише досить високі дози випромінювання можуть значно вплинути на психічний стан людини. Так у перші години ліквідації аварії на ЧАЕС у людей що отримали дозу 50 Бер спостерігалось нервове збудження, страх, а потім – депресія. Але значно більшою була опосередкована дія радіації як на окремих людей, так і на суспільство у цілому.

У людей, що проживали на територіях, що були забруднені радіоактивними викидами раптово змінилося життя: вони втратили не тільки здоров’я, але й середовище свого існування, роботу, дружні, а часто й сімейні, зв’язки, а разом з цим – впевненість у завтрашньому дні.

Вченими спостерігаються специфічні психологічні явища на пост чорнобильському просторі. До цих явищ у першу чергу можна віднести так званий “синдром чорнобильця”.

До синдрому чорнобильця належать:

- рентні установки;

- позиція «жертви»;

- відчуття втраченого здоров’я;

- “симптом евакуації”;

- “симптом винятковості”.

- “відчуття втраченого майбутнього”;

- симптом безпорадності

 

Розглянемо більш детально перелічені симптоми, що створюють синдром чорнобильця.

Рентні установки. Нагадаємо, що рентою називається певний вид виплати, яку людина отримує на протязі життя, і для отримання якої не потрібно затрачувати зусилля, наприклад, працювати.Говорячи про рентні установки, слід також нагадати, що у високорозвинених країнах, коли люди потерпають від стихійних лих чи техногенних катастроф, вони отримують одночасне відшкодування від держави та страхових компаній. Завдяки цим відшкодуванням люди можуть змінити місце проживання, придбати нову квартиру або будинок, відпочити та відновити сили після пережитого стресу, а потім влаштуватись на нову роботу і продовжувати життя як активний і повноцінний громадянин. Але це, на жаль, не стосується громадян України, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. Евакуйовані в Чорнобильської зони отримали нові помешкання, але у них виникло чимало матеріальних проблем у зв’язку з переїздом та необхідністю лікування. Далеко не завжди ці люди мають можливість влаштуватися на роботу, яка б давала пристойний заробіток. Отже, основні очікування цієї категорії постраждалих спрямовані на допомогу від держави та благодійних організацій – доплати, пільги, путівки та інше. Ця матеріальна допомога є досить незначною, але чорнобильці стали залежними від неї, вони бояться її втратити, вони страждають, коли черговий раз чують про відміну цієї допомоги, тобто у них сформувалися стійки рентні установки – очікування регулярної допомоги ззовні.

Позиція “жертви”. Невдовзі після аварії на ЧАЕС у засобах масової інформації з’явилось стійке кліше – “жертви Чорнобильської катастрофи”. Спочатку жертвами називали тільки тих, хто безпосередньо знаходився на Чорнобильській атомній станції і постраждав внаслідок вибуху та пожару на станції. Але згодом “жертвами” стали називатися усі мешканці Чорнобильської зони. Значна частина мешканців почала поводити себе у відповідності з цим визначенням – безпорадно та безпомічно.

Відчуття втраченого здоров’я. Формування симптому “втраченого здоров’я” відбулося значною мірою завдяки безвідповідальним заявам, що з’явилися у засобах масової інформації після того, як було знято табу з теми: “Наслідки Чорнобильської катастрофи”. В газетах можна було прочитати про тотальне руйнування генофонду української нації внаслідок радіаційного впливу, про стовідсоткову захворюваність на онкологічні хвороби, а також про накопичення генних порушень та зростання різних захворювань та каліцтв у послідуючих поколіннях – дітях та онуках чорнобильців. Такі заяви сприяли тому, що навіть ті люди, що не мають ніяких серйозних захворювань, вважають себе безнадійно хворими.

“Симптом евакуації”. Симптом евакуації виражається у тому, що переселенці із забруднених радіацією земель не можуть адаптуватися на новому місці, і відчувають там себе не постійними жителями, а “тимчасово переселеними”, тобто – евакуйованими. Відповідно цьому статусу вони й будують своє життя – не облаштовуються фундаментально, не займаються господарською діяльністю, не витрачають раціонально свій час. А літні люди, які так і не змогли подолати ностальгію за малою батьківщиною, останнім часом повертаються назад, на забруднені радіацією землі.

“Симптом винятковості”. Слід зазначити, що навколо постраждалих від Чорнобильської катастрофи склалася парадоксальна ситуація: з одного боку їм надають мізерну матеріальну допомогу, а з іншого навколо цієї категорії людей завжди точиться надто багато розмов – про них часто говорять у засобах масової інформації, їх використовують у політичних іграх, на них звертають увагу під час виборчих кампаній. Усе це сприяє формуванню у чорнобильців так званого “симптому винятковості”.

 

Підсумовуючи сказане слід зазначити, що населення України, як і багатьох інших країн, що виникли після розпаду Радянського Союзу, страждає від екологічної та психологічної кризи, викликаної не тільки впливом Чорнобиля, але й серйозними соціальними та економічними змінами, що спричинили зростання рівня безробіття, збідніння великої маси людей, зниження якості медичних послуг і таке інше. Ці фактори роблять екопсихологічну кризу в районах, що постраждали від Чорнобильської аварії ще гострішою. Більш того, іноді просто неможливо відділити психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи від психологічних наслідків, що викликані розвалом соціальної та економічної системи.

 

Психологічна допомога постраждалим від Чорнобильської катастрофи.

 

Категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС. Постраждалі від Чорнобильської катастрофи – це досить різноманітні групи населення. До них належать:

- ліквідатори аварії на ЧАЕС;

- дорослі, евакуйовані із зони відчуження;

- дорослі, що проживають у забрудненій радіонуклідами зоні;

- так звані “діти Чорнобилю”.

 

Щодо останньої категорії – “дітей Чорнобилю” – то слід зауважити, що значна частина з них вже перейшла у категорію дорослих, а у багатьох з них навіть вже народилися свої діти – “онуки Чорнобилю”.

Безумовно, що психологічні проблеми у кожної з означених груп будуть відрізнятись за своїм змістом, спрямуванням та глибиною.

Допомога спеціалістів-психологів та діагностика психологічного стану постраждалих від катастрофи. Для надання кваліфікованої допомоги постраждалим потрібно перш за все провести ретельну діагностику стану даної категорії людей. За допомогою спостереження, бесіди, анкетування та тестування з’ясовується психічний стан людини: рівень тривоги, рівень адаптації, самооцінка та інші психологічні параметри. У залежності від результатів обстеження, проводиться подальша консультативна та корекційна робота.

Як показує досвід психологів, що працювали з постраждалими від Чорнобильської катастрофи психологічна допомога тут повинна полягати, перш за все, у сприянні особистісного зростання представників цієї категорії населення. Особистісне зростання, у свою чергу полягає у тому, що у психології людини з’являються стійкі зміни. Перерахуємо їх.

- особистість стає більш відкритою для досвіду, менше застосовує психологічний захист, більш реалістична та об’єктивна, більш ефективно вирішує свої проблеми;

- покращується психологічна пристосовуваність та зменшується вразливість;

- сприймання свого “Я”- ідеального наближується до “Я” – реального;

- зменшується тривожність, а також фізіологічне та психічне напруження;

- підвищується самооцінка;

- особистість стає більш реалістичною і, більш адекватно сприймає оточуючих, а оточуючі сприймають поведінку цієї особистості як соціально зрілу;

- поведінка стає більш адаптивною та креативною (творчою).

 

До цих змін призводить система цілеспрямованих психокорекційних заходів, до яких належать різні види індивідуальної та групової психологічної корекції.

Індивідуальна психокорекційна робота з постраждалими від чорнобильської катастрофи може проходити у вигляді клієнт-центрованої терапії, когнітивної психокорекції, раціонально-емотивної та реальнісної терапії, гештальттерапії і транзакного аналізу. У роботі з дітьми особливо ефективною буде малюнокова терапія, ігротерапія, казкотерапія, музикотерапія та інші види арттерапії. Важливою є також робота спрямована на корекцію життєвих та професійних планів означеного контингенту.

Групова психокорекційна робота з вище означеним контингентом проводиться за допомогою груп особистісного зростання, психодрами, груп зустрічей. У дитячих колективах успішно застосовується психогімнастика.

Використання самодопомоги. Оскільки психотравмуюча ситуація, що склалася піся Чорнобильської катастрофи, призвела до зниження стресостійкості населення, що у свою чергу, веде до зростання, з одного боку, агресивності і конфліктності, з іншого – пасивність та астенізацію. У зв’язку з цим, співробітниками Інституту психології АПН України були розроблені конкретні рекомендації щодо подолання стресу. Рекомендації по переборенню стресу та пов’язаних з ним неприємних переживань досить прості і доступні як дорослим, так і підліткам. До них, зокрема, належать такі:

Застосуйте фізичну активність. Коли ви засмучені, роздратовані, ваші нерви “на межі”, спробуйте зняти напруження за допомогою фізичної активності. Біг, ходіння, плавання, будь-яка фізична активність – праця у домі, в саду – це те, що може вам допомогти. Адже фізичне напруження може витіснити напруження психічне.

Поділіться своїми переживаннями. Спробуйте поговорити з кимось про те, що вас хвилює та засмучує. Можливо, це буде ваш друг, або хтось із членів сім’ї. Така розмова допоможе вам поглянути на свої проблеми з іншого боку. Якщо вас не полишає почуття, що проблема надто складна і серйозна, спробуйте звернутися до психолога, психотерапевта або іншого спеціаліста. Якщо ви своєчасно звернетеся по допомогу, то зможете уникнути більш серйозних проблем в майбутньому.

Враховуйте свої можливості. Ваші можливості не безмежні. Якщо проблема перебуває за межами сфери вашого контролю, і ситуацію неможливо змінити миттєво, не намагайтеся з цим боротися. Навчіться приймати її такою, якою вона є до тої пори, доки ви не зможете в ній що-небудь змінити.

Потурбуйтеся про себе. Намагайтеся достатньою мірою відпочивати і правильно харчуватися. Справа в тому, що недостатність сну та погане харчування викликають роздратування викликають роздратування і почуття напруженості, що знижують вашу здатність справитися із стресовою ситуацією. Якщо ж напруженість і занепокоєння постійно заважають вам заснути, необхідно звернутися до лікаря.

Плануйте час для розваг. Потрібно планувати не тільки працю, але й відпочинок. Кожна людина потребує перепочинку від повсякденної рутини, щоб трохи розслабитися та отримати заряд позитивних емоцій.

Уникайте самотності. Вірний шлях уникнення засмучення, нудьги та самотності – це йти туди, де щось відбувається. Адже довге перебування на самоті поглиблює пригнічений стан. Отже, замість того, щоб жаліти себе – включайтеся і ставайте учасником усього того, що відбувається навколо вас. Допоможіть тим, хто вас оточує і хто потребує вашої допомоги. Допомагаючи іншим, ви допоможете собі. Адже, як зазначав видатний психолог Альфред Адлер, якщо ви хочете позбавитися депресії, на протязі 14 днів робіть щось хороше для інших людей.

Отже, включайтеся у проблеми оточуючих вас людей і ви побачите, що вони теж почнуть цікавитися вами і вашими проблемами. Турбота про інших - це найпростіший шлях придбати нових друзів і знайти нові сфери докладання своїх сил.

Перевірте ваші плани. Якщо ви намагаєтеся проконтролювати і зробити все одразу, вам це навряд чи вдасться, і в результаті ви не зробите нічого. Набагато краще буде, якщо ви складете список необхідних справ, будете виконувати їх по черзі і викреслювати вже зроблене зі списку. Надавайте перевагу найважливішим справам і робіть їх у першу чергу.

 

Таким чином, населенню, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, можна запропонувати широкий спектр заходів психологічної допомоги – від групової психокорекційної роботи до конкретних методів самодопомоги.

Питання для самоконтролю.

1. Що є предметом радіоекологічної психології?

2. З яких симптомів складається “синдром чорнобильця”? Яка природа даного симптому?

3. У чому полягає допомога постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи?

4. Які методи самодопомоги у стресових ситуаціях ви знаєте?

5. Як змінювалися у часі уявлення про наслідки аварії на ЧАЕС?

 

 

П І С Л Я М О В А.

Екологічна психологія належить до найновіших галузей психологічної науки. Її народження стимулювало, з одного боку, тотальне погіршення екологічної ситуації на планеті – зникнення численних видів флори і фауни, руйнування озонового шару, забруднення водного басейну, виснаження грунтів, з іншого боку – виділення людини як головної геофізичної сили, що впливає на формування обличчя планети.

Запропонований посібник є спробою доступно та послідовно викласти матеріал з навчальної дисципліни “Основи екологічної психології”. У посібнику систематизовано матеріал лекцій та семінарських занять, що проводились для студентів, що навчаються за спеціальністю – практична психологія.

Оскільки запропонований у навчальному посібнику матеріал є новим і надто складним у плані науково-коректного та науково-визначеного викладення, автор буде вдячний усім, хто висловить свої побажання та зауваження.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Базыма Б.А. Цвет и психика: Моногр./ Харьк.гос.акад.культуры. – Х: ХДАК, 2001. – 172 с.

2. Бородай Ю.М. Этнические контакты и окружающая среда.// Природа 1981 № 9.

3. Бестужев-Лада И.В. Буржуазная футурология в поисках “новой цивилизации”// США, 1983, №8, с.40 – 51.

4. Гете И.В. Трактат о цвете // Избранные сочинения по естествознанию. – М., 1957. – 261 с.

5. Гримич М. Два виміри національного характеру// Наука і суспільство - 1991. - № 8.

6. Гумилев Л. География этноса в исторический период. Л., 1990.

7. Дерябо С.Д. Экологическая психология: диагностика экологического сознания. М., Московский психолого-социальный институт, 1999.

8. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая психология и педагогика. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. - 477 с.

9. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние – СПб: Изд-во «Питер», 2000 488с. (Серия «Мастера психологии»).

10. Кавтарадзе Д.Н. Природа: от охраны - к заботе?// Знание - сила. 1990. № 3. С. 8-13).

11. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. Посібник. - К.: Заповіт, 1996. 349с.

12. Кряж И.В. Особливості репрезентації в свідомості відношень “людина-природа”. Автореф. дисерт. на здобуття вченого ступеню канд.психол.наук. Харків, 1995. 18 c.

13. Киричук О.В. Ментальність: сутність, функції, генеза// Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Тези доповідей Міжнародної наук.-практ. конф. – К., Луцьк, 1994. – с. 7 – 20

14. Кульчицький О. Риси характерології українського народу// Енциклопедія українознавства т. І. - Мюнхен; Нью-Йорк. 1949.

15. Мадяр С.- А. Варианты бесконечности. К., 2001

16. Майерс Д. Социальная психология/ Перев. С англ. - СПб.: Питер Ком, 1998.

17. Павленко В.Н., Таглин С.А. Введение в этническую психологию. Учебное пособие. Харьков; ХГУ,1992.

18. Павленко В.Н., Таглин С.А. Факторы этнопсихогенеза: учебное пособие. - Харьков; ХГУ.1993.

19. Пустовіт Н.О., Плечова З.Н. Екологічні задачі, ігри та вікторини: навчальий посібник. К., Наукова думка 1995

20. Пригожин А.И. Социодинамика катастроф.//Ж-л Социологические исследования № 3 1989г. с. 35 – 45.

21. Рибчин І. Геопсихічні реакції і вдача українця. - Мюнхен, 1996.

22. Рудоміно-Дусятська О.В. Екологічна психологія. Навчальний посібник К.: Інститут післядипломної освіти КНУ ім. Тараса Шевченка. 2001, 71с.

23. Салтовський О.І. Основи соціальної екології. Курс лекцій. – К.: МАУП, 1997. – 168 с.

24. Сикорский И.А. Что такое нация и другие формы народной жизни. Киев, 1915.

25. Скребец В. А. Экологическая психология. Учебное пособие. - К.: МАУП, 1998. - 142 с.

26. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. К., Рад.шк., 1987.

27. Сучасні технології надання соціально-психологічної допомоги населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи. Методичний посібник. К., “Чорнобильінтерінформ”, 2000.

28. Черноушек М. Психология жизненной среды. М., Мысль, 1989. - 174с.

29. Шкляр Л.Е. Этнос. Культура, Личность. К., Наукова думка, 1992.

30. Яковенко С. І. Психологія людини за умов радіоекологічного лиха. - К.: «Чорнобильінтерінформ», 1996. - 173 с.

31. Яницкий О.Н. Экологическое движение..//Ж-л Социологические исследования № 6 1989г. с. 26 – 37.

32. Ясвин В.А. Психология отношения к природе. – М.: Смысл, 2000. – 456 с.

33. Asch, J. and Shore, B.M. (1975). Conversation behavior as the outcome of environmental education. Journal of Environmental Education, 6, 25-33.

 

 

[1] Фрустрація – від лат. frustratio – обман, марне очікування, розпач.

[2] Біоцентричній підхід у екологічній психології полягає у тому, що людина підпорядкована природному середовищу і має йому служити, а не навпаки.

[3] Антропоцентричний підхід полягає у тому, що людина вважається власником оточуючого середовища і може користуватися ним на власний розсуд.

[4] Екофільність – любов до довкілля.

[5] Ерозія – (у даному вип.) – руйнування гірських порід водяними потоками, морем, вітром, льодом.

[6] Леопольд О. Календарь песчаного графства. М., 1983. С. 205.

[7] Інтенція – (від лат. intentio – тяжіння) – спрямованість свідомості, мислення на будь-який предмет.