Поняття “екологічна катастрофа”

 

Несподівані лиха (саме таке визначення дається катастрофам у довідковій літературі) мають найрізноманітнішу природу, це аномальне явище характеризується, перш за все, наявністю двох ознак:

а) невисокою ймовірністю кожного конкретного випадку;

б) особливою складністю наслідків.

Слід також зазначити, що оскільки будь-яка катастрофа відбувається у певному середовищі, вона буде за своїм статусом екологічною катастрофою.

За винятком тих стихійних лих, що обходять стороною освоєні людиною території, катастрофи викликають тотальне потрясіння життєвих основ окремих категорій населення та суспільства у цілому. Окрім загибелі людей вони призводять до зміни звичного укладу життя

(така зміна може бути миттєвою або порівняно пролонгованою у часі), фізичні пошкодження, масові стреси, зростання девіантної поведінки. Мобілізація зусиль та ресурсів для ліквідації наслідків катастрофи не проходить безслідно і для тих, хто не був у епіцентрі подій. Наслідки найбільш значних катастроф (наприклад, Чорнобильської) відчуваються далеко за межами регіону, у якому відбулась катастрофа.

Отже, екологічна катастрофа – це гостра форма екологічної патології, що має важкі соціальні та екологічні наслідки.

За рівнем соціальності, тобто за рівнем впливу соціального фактору, що призвів до екологічної катастрофи, А.Пригожин виділяє такі типи катастроф.

1. Природні. Хоча існують думки, що певна діяльність людства може призвести до стихійних лих.(наприклад ядерне випробування може спричинити потужний землетрус), але, як правило у виникненні цього типу катастроф людський фактор не відіграє ніякої ролі. За часом протікання дія одних стихійних лих, таких як цунамі, урагани, землетруси; стрімка, миттєва, а інших, таких, як посухи або повені – має пролонгованість у часі. До цієї групи входять і катастрофи не земного походження, наприклад, падіння Тунгуського метеориту. Людство поки що не здатне відвернути удар стихії, але у нього є достатній досвід, щоб знати як потрібно протистояти виклику природи, як уникнути невиправданих втрат. І якщо передбачити падіння метеориту дійсно неможливо, то цунамі у прибережних районах або - землетруси у гірських, не повинні заставати зненацька.

2. Екологічні або соціо - природні. Причиною таких катастроф є антропогенна дія на природу, а через неї – на людину. Деякі наслідки пагубного впливу діяльності людини на довкілля вже мають незворотний стан (так, Чорнобильська 30-кілометрова зона навряд чи колись буде придатною для життя), інші – ще можна відродити, але затрачено на це буде не один десяток років.

3. Технічні. До цього типу катастроф належать аварії у створених людиною матеріальних системах: вибухи, пожежі, обвали. Відносна короткостроковість та обмеженість у просторі таких катастроф не знижує складності та трагічності наслідків такої катастрофи, адже у таких катастрофах гинуть на протязі року тисячі людей.

4. Соціальні. Соціальні катастрофи ведуть до значних втрат серед населення та небажаним зрушенням у демографічній та соціальній структурах суспільства. Причинами соціальних катастроф є війни та широкомасштабні репресії.

 

Наведена типологія, зазначає її автор А.Пригожин, є дещо умовною. Але вона наглядно демонструє відмінність власне соціальної катастрофи та соціальних наслідків іншого типу катастроф. Наприклад, землетрус, що стався у Вірменії 7 грудня 1988 року був надзвичайно потужним: сила підземних поштовхів перевищувала 10 балів. Та все ж таки жертв могло б бути значно менше, якщо б будівлі не рухнули, як, наприклад, під час землетрусу у Сан-Фернардо (Каліфорнія, США). Жодна людина там не загинула у власному будинку. А от у Ленінакані, Кіровакані, Спітаку більша частина жертв була похована під уламками багатоповерхових будинків.

Отже, у подібних катастрофічних ситуаціях діють два джерела небезпеки, катастрофічні наслідки яких бувають різними: первинні та вторинні. Наприклад, первинним джерелом катастрофи під час землетрусу будуть підземний гул та поштовхи. Вони викликатимуть паніку, стреси, порушують комунікації, спричиняють розломи грунту, провали на поверхні землі поглинають техніку, людей, будинки. Отже до первинних джерел небезпеки належать некеровані складові катастрофи.

Інакше виглядають вторинні джерела небезпеки, яких можна було б уникнути за певних умов. Вторинні джерела починають діяти, коли рушаться будинки, що збудовані без врахування вимог сейсмології, коли лікар не може надати допомогу постраждалому через те, що у нього немає спеціального розчину для дезинфекції рук, або коли рятувальники прибувають занадто пізно. Таким чином, вторинні джерела небезпеки є соціально-психологічними за своїм походженням, але дія їх буває не менш небезпечна, ніж дія грізних сил природи. Як показує досвід переживання такого стихійного лиха, як землетрус, то навіть при потужних поштовхах у густозаселеному можна уникнути значних жертв. До катастрофічних наслідків призводять саме соціально-психологічні фактори.

Таким чином, існує соціально-психологічна типологія катастроф, яка враховує якість соціально-психологічного фактору, що обумовлює виникнення катастрофи. Зокрема, розглядається наскільки той або інший фактор є суб’єктивним, тобто наскільки він залежить від можливостей, бажання, волі окремих людей, держав та людства у цілому.

А.Пригожин подає ці фактори у порядку посилення їх суб’єктивності.

 

а) Межі знання. Цей фактор виникає черезнеможливість передбачити катастрофічну подію через недостатній розвиток наукових знань та технічних засобів. Тут також розрізняють абсолютні межі (можливості людства у цілому) та відносні (можливості країни, регіону). Ці межі можуть бути розширені завдяки визначенню пріоритету науково-технічної та інноваційної політики, відмови від самоізоляції.

б) Дисфункції у культурі. До цього фактору належать норми, цінності, традиції, що поглиблюють катастрофічний ефект первинних джерел безпеки. Це, наприклад, хибна мораль праці, низька цінність життя людини, соціальна пасивність населення. Виправлення ситуації тут можливо у результаті зміни механізму господарювання, принципових змін у сфері політики та ідеології.

в) Прорахунки. До прорахунків належать випадкові відхилення, похибки у оцінках ситуацій, перспектив та методів досягнення мети, у розрахунках. Серед таких прорахунків можна виділити історичні (голосування за націонал-соціалістичну партію у 1933 році в Германії); політичні (невірна оцінка ймовірного часу нападу Германії на СРСР); управлінські (розміщення АЕС у густонаселеному або сейсмонебезпечному районі); інженерні (переоцінка надійності, витривалості конструкцій)

г) Злочини. До злочинів як факторів виникнення катастроф належить цілеспрямоване завдання значних втрат суспільству або окремим категоріям населення: руйнування життєвих основ певних категорій суспільства (наприклад, сталінська політика стосовно селянства, що призвела до голодомору у 30-ті роки ХХ століття в Україні та інших регіонах СРСР); геноцид (знищення нацистами євреїв та циган), диверсії (руйнація будинків Світового торгівельного центру у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року). (20).

 

Очевидно, що може існувати кілька варіантів поєднання, з одного боку джерел виникнення катастроф, а з іншого – соціально-психологічних обставин, які ускладнюють наслідки катастрофи. Від такого поєднання залежатиме складність наслідків катастрофи, її небезпечність та масштаб біди. Розглянемо таблицю № 5.

 

 

Таблиця № 5 Типологія катастроф

 

.

	Зростання ознаки
Зростання   Оз Наки	Соціально- психологічні причини Джерела виникнення	Межі знання	Дисфункції У культурі	Прорахунки	Злочини
Природні		А	Б	В	Г
Екологічні (соціо-природні)
Технічні
Соціальні

 

Розглянемо перетин 1а – непізнані природні фактори. Це сполучення найбільш небезпечне внаслідок значної залежності аномальних явищ на нашій планеті від космічних процесів. Частота виникнення та прогнозованість таких подій значно нижча, ніж усіх інших, а уражуваність та беззахисність людства максимальні. Саме природно-космічний характер катастрофи надає їй глобальності та зводить нанівець добру волю людей, навіть якщо вона підкріплена планетарними ресурсами. Так, вчена громадськість сьогодні інтенсивно розробляє підходи до захисту Землі від зіткнення її з велетенськими метеоритами (типу Тунгуського), але поки що надійних механізмів захисту та попередження подібних явищ не існує.

Перетин 2б являє собою досить серйозну, але більш усвідомлювану та контрольовану небезпеку. Спроби подолати цю небезпеку (тобто екологічні наслідки дисфункції у культурі) пов’язані з глибокою ціннісно-раціональною переорієнтацією людства. Адже азарт технічного прогресу, “спринтерське планування” (на короткі часові відрізки без врахування віддалених наслідків), культ споживання та інші вади індустріального та постіндустріального суспільства призводить до масових захворювань, погрожують біологічним виродженням людини, і у цілому загрожують більш згубними екологічними наслідками, ніж незнання, прорахунки та навіть злочини у даній сфері. Наприклад, інтенсивне вирубування лісів – це, як правило, - наслідок надмірних апетитів промисловців та злиднів слаборозвинутих країн.

Далі, за розміром згубних наслідків, потрібно виділити технічні прорахунки, що пов’язані з дисфункціями у культурі (3в) та катаклізми, пов’язані з деформаціями у культурі праці та технічних конструкціях, спорудженнях (3б). З правового боку деякі з подібних відхилень можуть розцінюватись як злочини. Тут прикладом служить, перш за все, аварія на ЧАЕС, яку ми детально проаналізуємо далі, а також аварія на АЕС “Трі майл айленд”, що трапилася у 1979 році в США і стала причиною радіаційного забруднення, на ліквідацію якого знадобиться не менше, ніж 40 років. Якщо б цю аварію не вдалося локалізувати, то забрудненою б стала значна частина Східного побережжя США від Бостону (штат Массачусетс) до Вашингтону.

Що стосується власне соціальних катастроф, то загальні процеси розвитку сучасної цивілізації не виключають їх як таких, але вважається, що їх виникнення менш ймовірне, ніж тих, що були згадані вище. Катастрофи такого типу повинні розглядатися в основному як наслідки злочинних намірів (4г). Зазначимо, що у зв’язку з подіями у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, погляд на ймовірність подібних катастроф значно змінився. Безумовно, до катастроф цього типу належать і війни, що час від часу спалахують на планеті.

Отже, по діагоналі, від 4г до 1а. Як ми бачимо йде наростання небезпеки для довкілля взагалі і для людини зокрема. Нижній кінець діагоналі вказує на поєднання факторів, що являють собою найменшу небезпеку, а верхній – на сполуку найбільш загрозливих обставин, що тягнуть за собою глобальну катастрофу. Центральною проблемою тут є, як вважає А.Пригожин, є діалектика передбачуваного та непередбачуваного. Межа між цими поняттями може змінюватись. Передбачення завжди має межу. З одного боку, його границю задають об’єктивні пізнавальні здібності будь-яких соціально-технічних систем, з іншого – соціально культурний контекст функціонування цих систем: трудова мораль, цінність людського життя, кваліфікація та рівень обладнання відповідних служб.

Співставимо з наведеною схемою деякі катастрофи великого масштабу. Першою розглянемо Чорнобильську катастрофу, яка сталася 26 квітня 1986 року. Це технічна (або техногенна) катастрофа, що спричинилася внаслідок прорахунків та дисфункцій у культурі (3б, 3в). До технічних прорахунків тут можна віднести невдалий інженерний проект ЧАЕС, але ці технічні прорахунки ускладнилися дисфункціями у культурі: низька трудова мораль призвела до порушення техніки безпеки, низька цінність життя та здоров’я людини сприяли тривалому замовчуванню інформації про катастрофу та втраті часу для ефективної ліквідації наслідків катастрофи. Ділова культура часів занепаду соціалізму була катастрофічною сама по собі.

Далі розглянемо землетрус, що стався у Вірменії 7 грудня 1988 року. Це, безумовно, природна катастрофа. Зазначимо також, що майже неможливо було передбачити таких потужний підземний поштовх. Отже, цей землетрус можна віднести до типу 1а. Але у цьому випадку потрібно говорити про відносні, а не абсолютні межі знання. Адже, відомо, що у колишньому СРСР, до якого належала у 1988 році і Вірменія, рівень технічного забезпечення сейсмічних досліджень був значно нижчий, ніж в інших країнах. Так, в 1975 році китайські вчені з точністю до кількох годин спрогнозували сильний, майже 8-бальний землетрус. Вторинними джерелами небезпеки, що спричинили масову загибель людей – зруйновані будинки, які були спроектовані без урахування сейсмічних вимог. Як зазначалося у пресі, ще у 1986 році Інститут фізики землі попереджав про ймовірність потужного землетрусу у Ленінакані, але відповідної реакції на це застереження не відбулось, і це стало ще однією причиною великої трагедії.

І, нарешті зупинимося на катастрофі, що, як вважають політики, змінила світ. Вона поділила події на ті, що сталися до 11 вересня 2001 року та після. Руйнація терористами двох 110 – поверхових веж Всесвітнього Торгівельного Центру у Нью-Йорку призвела до загибелі близько 4000 людей. Цю катастрофу можна віднести до того типу, який у наш час, як вже зазначалось вище, вважався малоймовірним – до соціальних злочинів (4 г). Після подій 11 вересня у США не виключається ймовірність інших подібних катастроф – застосування біологічної зброї, отруєння цианідами великих водойм та інше. (20).