Екологічна криза – це загрозливий для ідентичності системи чи об’єкту процес, що протікає у екосистемі

Екологічна криза може впливати на людину двома шляхами – прямим та опосередкованим. Так, коли життєдіяльність людини протікає у екосистемі, яка є джерелом її існування, і ця екосистема зазнає кризи, то виникає загроза існуванню і самої людини. Наприклад, якщо скотарське плем’я знищило степ, у якому паслась його худоба, то і самому племені починає загрожувати значна небезбека. Індіанці, що мешкають у тропічному лісі втрачають основу свого існування, якщо цей ліс вирубується або спалюється. Але у сучасному суспільстві життєдіяльність людини протікає головним чином у штучному або штучно-природному середовищі. У цьому випадку екологічні кризи впливають на людину опосередковано, здебільшого вони стають негативним психологічним фактором середовища або мають віддалені наслідки. Наприклад, масове вирубування лісів Амазонії спричинить змінить газовий склад атмосфери, який у свою чергу призведе до погіршення самопочуття усього населення Землі. Руйнування озонового шару атмосфери, що спостерігається над Антарктидою галогенною промисловістю може призвести до збільшення захворювань на рак шкіри у Австралії, Аргентині та Новій Зеландії. Таким чином, локальна криза може мати досить поширені наслідки.

Типологія екологічних криз. В. Крисаченко пропонує розрізняти екологічні кризи за такими критеріями: - за фактором (рушієм);

- об’єктною визначеністю;

- ієрархічним статусом;

- здійснюваним ефектом.

За фактором (рушієм) екологічні кризи бувають

а) біогенні;

б)антропогенні.

Біогенні кризи виникають як наслідок реалізації закономірностей самоорганізації та саморозвитку середовища (конкуренції та боротьби за існування), стихійних явищ (геологічних процесів, космічних впливів). Антропогенні ж кризи – це наслідок людської діяльності – промислової, господарської і, навіть, наукової. Наприклад, необережне проведення наукових експериментів з мікроорганізмами, або з ядерними реакціями може призвести до значних шкідливих наслідків як довкіллю у цілому, так і людини зокрема. Отже, екологічна криза антропогенного походження – це такий стан екосистеми, коли її характерні ознаки зміщені під впливом людського фактору до межі, поза якою виникає загроза втрати ідентичності такої системи.

Об’єктна визначеність екологічної кризи пов’язується з тим об’єктом, що стає своєрідним епіцентром екокризи і який визначає зміну стану екосистеми, насамперед – її видовий склад. Наприклад, криза степових ценозів визначається зникненням їх домінантних видів – топчаку або ковили. Погіршення стану озера чи річки відображається у зникненні молюсків, рачків, киснелюбивих риб. Об’єктом дії сучасної глобальної екологічної кризи стає людина – і як домінантний у біосфері вид, і як найпотужніша геологічна сила планети, і як головний чинник деградації довкілля. (11)

Ієрархічний статус екологічних криз визначається статусом екосистем, в яких спостерігаються кризові явища. Існують різні рівні екосистем, починаючи від найпростіших

(домашній акваріум, гайок, озерце) до планетарних утворень. Безумовно, конкретної екосистеми, навіть найнижчого рівня, мають самоцінне субстанційне та ціннісне значення, і криз у будь якій системі – це явище негативне та шкідливе. Для людини ж наслідки криз різного рівня можуть більш та менш серйозними. Порівняємо, наприклад, кризу рослинного світу Кримських гір та кризу, що пов’язана із руйнуванням озонового шару. За своєю еволюційною сутністю ці явища практично тотожні, адже втрата будь-якого елементу біосфери є непоправною, але за наслідком – ці кризи несумірні, оскільки у першому випадку екосистема, за певних умов, може ввімкнути компенсаторні механізми і підтримати власну ідентичність, а у другому – може порушитись уся біосфера, що призведе до катастрофи планетарного масштабу.

Ефект дії. За ефектом дії на певні об’єкти у тому числі і на людину, екологічні кризи поділяються на локальні, регіональні та панойкуменні.

Локальні ефекти екологічної кризи обмежені або певними невеликими регіонами, або ж деякими ценозами. Наприклад, ми часто стаємо свідками, як забруднюються і гинуть невеликі озерця, що знаходяться у місцевості, де ми живемо, як забудовуються території, де раніше був ліс, або луки.

Регіональні кризи поширені на значних територіях та стосуються великих екологічних угруповань. Так, ми спостерігаємо знищення тропічних лісів, висихання великих річок або озер. Наприклад, під загрозу потрапили такі природні перлини, як Великі озера у США та Канаді, озеро Байкал у Росії.

Панойкуменні ефекти екокризи мають планетарний характер, або ж впливають на переважну частину людства. Тут, як приклад можна навести кризу, яка виникла після аварії на ЧАЕС, а також кризи, пов’язані з руйнуванням озонового шару, забрудненням світового водного басейну та зміною вигляду Землі.

Існує певний зв’язок між ієрархічним статусом екологічних криз та ефектом їх дії. Тобто, чим вищий статус екосистеми, яка знаходиться у кризовому стані, тим більш поширений ефект дії цієї кризи, але можуть бути й винятки, коли така залежність не спостерігається. Наприклад, екологічні зрушення у локальних екосистемах можуть призвести до глобальних наслідків. Так, виникнення нового штаму вірусу, що може швидко поширюватись здатне призвести до пандемії. (11)