І. Класифікація екологічних факторів за їх походженням

Тут виділяють біогенні та антропогенні фактори.

Біогенні фактори екології - це природно-географічні фактори, такі, як температура повітря, сонячна радіація, природні ландшафти, звуки природи (грім, шелест листя, співи птахів, шум води). Для цих факторів характерним є те, що вони впливають на психіку людини позитивно. Винятком тут є екстремальні прояви природних стихій (так звані стихійні лиха) - паводки, засухи, тривала спека та деякі інші.

Антропогенні фактори екології. До антропогенних факторів екології належать фактори штучного середовища, створеного людиною, такі, як архітектурні споруди, урбаністичні ландшафти, житлові та робочі приміщення, шум, музика, радіація, забруднення повітря, землі, води. Серед названих факторів велика частина негативно впливає на психічний та соматичний стан людини. Отже, коли йде мова про «погану екологію», то маються на увазі антропогенні фактори середовища. В Україні та Білорусі - це, перш за все, радіаційне забруднення довкілля внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Cоціальні фактори екології. Соціальні фактори екології є специфічними. Їх можна віднести як до біогенних факторів, оскільки людина є природною істотою, так і до антропогенних, адже людство не тільки є потужною силою, що впливає на довкілля, але воно є й творчою силою, що змінює себе та утворює різноманітні соціо - екологічні системи. Отже, соціум, з одного боку, є частиною довкілля, а з іншого боку – стан довкілля значно залежить від діяльності соціуму. Сьогодні існує реальна загроза існуванню людства, яка йде від соціального фактору. Сюди можна віднести політичну та економічну нестабільність, злочинність, тероризм, наркоманію, алкоголізм.

Соціальний фактор екології має не тільки не менший вплив на психічний стан окремої людини, ніж біогенний та антропогенний фактори, але часто – більший, оскільки людина є соціальною істотою і майже завжди перебуває у певному соціумі. Члени сім’ї, сусіди, співробітники, пасажири міського транспорту, перехожі є не тільки власне соціумом, але й важливим екологічним фактором, що діє на психіку кожної окремої людини. Як зазначає ряд дослідників (Ю.Александровський, В.Шубніков, Л.Шубнікова), останнім часом виділяється особлива група невротичних розладів – соціально-стресові розлади (ССР), що розвиваються під впливом соціальних психогенних факторів.

Разом з тим, соціальний фактор екології є необхідним для людини і відіграє у її житті важливу позитивну роль. Людина, перш за все, істота соціальна, тому більш комфортно вона відчуває себе, коли знаходиться у соціумі, і проблеми лише у тому, як оптимізувати цей соціум.

Ці проблеми мають вирішувати соціальні психологи разом екопсихологами.

Говорячи про позитивний вплив на людину соціального фактору екології слід згадати також відкриття психологів, які довели що навіть навчання більш ефективним є у групі, ніж індивідуальне. Широке запровадження різноманітних групових психологічних тренінгів та організація психотерапевтичних груп також довела ефективність та позитивну роль соціального фактору екології.

 

ІІ. Класифікація за переважаючим видом сприймання. Отже, по переважаючому виду сприймання можна виділити такі екологічні чинники: зорові, слухові, тактильні, кінестетичні, нюхові та смакові. Крім того, деякі дослідники вважають, що людина має ще один орган відчуття - магнітний орган.

Розглянемо більш детально вплив цих факторів на психіку людини.

Зорові фактори. До даної категорії факторів належить ті фактори довкілля, що сприймаються, переважно, за допомогою зорового аналізатору: природно-географічний та предметний простір, а також колір та освітлення. Як підгрупа тут також можуть розглядатись не чисто зорові, а зорові фактори у поєднанні з тактильними.

Слухові фактори. До даної групи факторів належать різноманітні звукові ефекти: голоси людей та звуки природи, музика, шум.

Поєднання зорового та слухового факторів. До даної групи факторів належать, з одного боку, природа у цілому з її краєвидами та шумом води і шелестом листя, а з іншого такий антропогенний фактор, як інформація (кіно, телебачення).

Нюховий фактор. Тут маються на увазі різноманітні запахи, як приємні, так і неприємні та шкідливі.

Вібраційний фактор. Це, в основному, антропогенні фактори, пов’язані з виробничою діяльністю (наприклад, праця з відбійним молотком, на тракторі та ін.)

Геомагнітний фактор. Даний фактор має біогенну природу, оскільки це прояв природного магнітного поля Землі. Його напруження може змінюватись як періодично (добові, річні зміни), так і аперіодично (магнітні бурі). Вплив геомагнітного фактору на психіку людини знаходиться у стані дослідження.

 

ІІІ. Класифікація екологічних факторів за ефектом дії на людину. Окрім запропонованих двох підходів до класифікації екологічних факторів можна також використати класифікацію екологічних факторів за ефектами дії на психіку: шкідливі, корисні, нейтральні.

Навести приклади факторів які б впливали на психіку людини однозначно позитивно або однозначно негативно чи нейтрально досить складно. Оскільки потрібно брати до уваги на тільки тип самого фактору, але і його інтенсивність, тривалість та ситуацію у якій він діє.

Так, красивий пейзаж за вікном, або чудова картина на стіні робочого кабінету можуть досить довго впливати на окрему людину як позитивний фактор, але з часом людина звикає до них, перестає їх помічати, і ці фактори стають для неї нейтральними. Деякі деталі інтер’єру (наприклад, фотошпалери, малюнки на стінах), які довгий час милували око, з часом можуть почати дратувати, “діяти на нерви”, тобто переходять у розряд негативних.

Такий фактор екології, як інформація може бути як негативним, так і позитивним, у залежності від її змісту. Навіть такий “одіозний” фактор, як радіація може бути не тільки негативним, але й позитивним чи нейтральним, у залежності від тривалості впливу, дози та мети його застосування (відомо, що невеликі дози радіоактивного впливу застосовуються у медицині).

 

Особливості дії різноманітних факторів середовища на людину та шляхи їх оптимізації.

 

Зорові фактори. Зорові фактори оточуючого середовища у свою чергу поділяються на біогенні та антропогенні, а також на корисні, шкідливі та нейтральні.

Отже, ми маємо безліч факторів оточуючого середовища, що впливають на людину через зоровий аналізатор. Перш за все, це предметно-просторовий фактор, який буває як біогенного так і антропогенного характеру. До біогенного фактору належать природні ландшафти, вид неба чи моря. До антропогенного – споруджені людьми будівлі, пам’ятники, фонтани, ігрові та спортивні майданчики. Предметно-просторовий антропогенний фактор – це і наші оселі та транспортні засоби. Але найчастіше (особливо у місті) люди мають справу зі змішаним біо-антропогенними простором. У сучасному місті дуже важко знайти природний ландшафт, який би не межував з якимись спорудами.

Що стосується впливу даного фактора на людську психіку, то тут слід зазначити наступне. Природне середовище, що сприймається людиною за допомогою зорового аналізатору, як правило, впливає на людську психіку позитивно. Людина заспокоюється споглядаючи мальовничі краєвиди або безкраї морські простори. В неї поліпшується настрій, нормалізується тиск, покращується зір. У практиці сучасної психотерапії існує такий напрямок як ландшафтотерапія – лікування за допомогою підбору певних ландшафтів.

Як виняток, існують випадки негативного впливу біогенного просторового фактора на людину. Це, перш за все, гнітючий вплив на людську психіку безкрайніх снігів (білий жах) та аналогічних їм – пустелі, космічного простору, або морського (коли людина спостерігає його не з берега, а з судна у відкритому морі чи з маяка). Негативний вплив біогенного простору також спостерігається у певних екстремальних умовах: людина потрапила у підземну печеру і не може з неї вибратись, або заблудилась у лісі.

Антропогенне предметно-просторове середовище теж може впливати на психіку через зір як позитивно, так і негативно. Так, деякі дослідники відзначають позитивний вплив архітектури міста на розвиток інтелекту та просторового мислення. У той же час відзначається негативний вплив архітектури так званих “спальних масивів” на психічний розвиток. Негативно впливає на людину і перенасичений простір квартир та міського транспорту.

Другим важливим фактором, що впливає на зоровий аналізатор є колір. У психології, та й не тільки у ній, а і у ергономіці, мистецтвознавстві, етнографії, культурології існує безліч досліджень про вплив кольору на психічний стан людини. Певні кольори (зелений, блакитний) діють заспокійливо; інші (червоний, помаранчевий) – збуджують. Вище ми згадували про “білий жах” – важкий психічний стан, що виникає у людини, яка досить довгий час знаходиться серед снігів. Але тут справа не у самому білому кольорі, а у одноманітності кольору, який теж гнітюче впливає на психіку. Відомо, що люди, які живуть у місцевості, яка характеризується кольорової одноманітністю, намагаються компенсувати це, і оформляють свої оселі досить яскраво і різнобарвно (навіть, занадто різнобарвно і яскраво, як здається сторонньому спостерігачу). Наприклад, ванна кімната у них може бути червоного кольору, а кухня – у смужку - жовту та зелену.

Вплив кольору на психіку людини завжди цікавила дослідників. Нею навіть переймався відомий німецький поет Й.Гете, який цінував свою працю, присвячену кольору, вище від своєї поетичної творчості. Гете ставив у відповідність певним кольорам певні психічні стани людини. Спираючись на основні положення психологічного розділу своєї теорії, він поділяв кольори на “позитивні” “негативні” та “нейтральні”. До позитивних належать жовтий, помаранчевий та жовто-червоний (сурик, кіновар). До негативних – синій, червоно-синій та синьо-червоний. До нейтральних належить зелений колір. Позитивні кольори створюють бадьорий настрій, сприяють тому, що людина стає життєрадісною та діяльною. Негативні кольори сприяють тому, що настрій у людини робиться неспокійним або вона починає нудьгувати. Оскільки теорія кольору Гете є досить актуальною і в наш час, зупинимось на ній більш детально. Ось що писав Й.Гете про вплив на психіку людини певних кольорів.

Жовтий. Якщо подивитись крізь жовте скло, то око зрадіє, серце розшириться, на душі стане веселіше, здаватиметься, що повіяло теплом. Але при його забрудненні. Зсуву у бік холодних тонів (колір сірки) чи нанесенні на “неблагородну” поверхню жовтий отримує негативне звучання та негативний символічний зміст. Наприклад, психіатричні клініки часто називали “жовтим домом”.

Помаранчевий. Те позитивне, що говориться про жовтий стосується і помаранчевого, але у більш високій мірі. Помаранчевий є більш “енергійним”, ніж жовтий. Тому цей колір більше люблять енергійні та життєрадісні французи, ніж спокійні і врівноважені німці та англійці.

Жовто-червоний. Приємне та веселе почуття, що викликає помаранчевий колір, зростає до нестерпно-могутнього у яскравому жовто-червоному. Активний бік цього кольору досягає піку. Цей колір приваблює людей енергійних, здорових, а також дітей та представників диких племен. У людей із слабкою конституцією цей колір може викликати потрясіння.

Синій. Як колір – це енергія, - зазначає Гете, - але він знаходиться на негативному полюсі і своїй величній чистоті являє собою начебто хвилююче “ніщо”. Гете відчував містицизм синього і зазначає, що він має дивну, невимовну дію. Синій неначебто тягне за собою і, водночас, йде далі від людини. Синій пов’язаний також з відчуттям холоду. Кімнати, де переважає синій здаються просторими, але пустими та холодними. Якщо дивитися на світ крізь синє скло, то він постає у сумному вигляді.

Червоно – синій (бузковий). Цей колір викликає відчуття тривоги. Колір живий, але безрадісний.

Синьо-червоний (фіалковий). Відчуття тривоги значно зростає. Витримати цей колір тривалий час дуже важко, якщо він не розбавлений.

Червоний. Гармонічне поєднання жовтого та синьогополюсів, тому око знаходить у цьому кольорі “ідеальне задоволення”. Червоний справляє враження серйозності, достоїнства, благовоління. Більш темний символізує старість, а світлий – юність.

Пурпурний. Говорячи про пурпур, Гете зазначає, що це улюблений колір можновладців і виражає серйозність та величність. Але якщо дивитись на світ крізь пурпурне скло, то він постане у жахливому вигляді, як у день Страшного Суду.

Зелений. Якщо жовтий та синій знаходяться у врівноваженій суміші, то виникає зелений. На цьому кольорі спочиває око і спочиває душа. Неможливо та не хочеться йти далі.

Але вплив лише окремих кольорів, за термінологією Гете “обмежує” душу, яка намагається досягти цільності. Виходячи з вчення Гете про кольорову гармонію та цільність можна відзначити, наприклад, що психологічна дія жовтого кольору для свого врівноваження потребує дії червоно-синього. Гете також виділяє такі гармонійні кольорові сполучення: синій – червоно-жовтий, пурпур – зелений.

Розглянемо сучасні дослідження, що присвячені впливу кольору на психіку людини. Останнім часом їх з’явилось досить багато. Так, у 2001 році вийшла монографія Б.А. Базими “Цвет и психика”, у який дається детальний аналіз існуючих теорій зв’язку кольору та психічних станів, наводяться як дискусійні, так і загальноприйняті теорії. Наприклад, наводяться такі загальноприйняті дані, про те що синій колір та у деякій мірі зелений мають характеристики як релаксуючі та заспокоюючі, і тому їм надають перевагу люди, що мають потребу у розслабленні та відпочинку. Разом з тим, занадто тривалий вплив цих кольорів призводить до гальмування і навіть до депресії, викликає враження чогось сумного та нудного. Червоний та жовтий, навпаки, є кольорами активними, які стимулюють та збуджують. У цих кольорах відчуває потребу людина, що добре відпочила і потребує застосування своєї енергії, але тривала дія червоного або жовтого кольорів може призвести до перезбудження, а потім і до захисного гальмування нервової системи.

Існує також чимало робіт, що присвячені тому, яким кольорам надають перевагу діти, а які вони відкидають. Отже, було експериментально доведено, що найулюбленішим кольором дітей молодшого віку є червоний, а за ним йде жовтий, причому навіть тривала дія цих кольорів не перевтомлює і не перезбуджує дітей молодшого віку, а навіть заспокоює їх і дає відчуття комфорту. У той же час, діти не люблять чорний, сірий та коричневий кольори, і якщо якась дитина надає перевагу останнім, то це може говорити про якісь психологічні проблеми цієї дитини. Як зазначає А.Базима, кольори можна порівняти з вітамінами, що необхідні дитині для повноцінного розвитку, і за аналогією з явищем авітамінозу, можна говорити про “кольорову депривацію”, що може призвести до затримок у розвитку психіки дитини. (1)

Якщо говорити про вибір кольору дорослими, то він залежатиме від емоційного стану, а також від віку та рівня освіти. Так, на людей зі здоровою, не стомленою нервовою системою яскраві, прості, чисті кольори діють як активні подразники, вони імпонують дітям, підліткам, молоді, а також людям фізичної праці. Складні, малонасичені, розбавлені відтінки діють, як правило, заспокійливо, викликають складні відчуття і задовольняють потреби людей з досить високим культурним рівнем, їм віддають перевагу люди середнього та похилого віку, та особи зі стомленою або слабкою нервовою системою.

У вітчизняній науці з’явились також цікаві дослідження

С.-А. Мадяра, Ф. Юр’єва та О.Ковалевської відносно впливу певної гами кольорів на психофізіологічний стан людини. Ці вчені прийшли до висновку, що створюючи картини і не викликаючи колоритом ніяких свідомих асоціацій (картини мали вигляд композицій різнокольорових фігур), можна коригувати психічний стан людини та лікувати її. (15)

 

Освітлення. Важливим фактором середовища, що діє на зір є освітлення. Існують дослідження впливу освітлення на психічний стан людини. Наприклад, встановлено, що недостатнє освітлення може призвести до депресії. У зв’язку з цим, психологи радять краще освітлювати приміщення, особливо у зимовий період, коли природного освітлення замало, і люди найбільш схильні впадати у депресію.

Відомо також, що зміна природного освітлення на протязі доби (день і ніч) певним чином впливає на психічний стан людини. Адже після активного, напруженого та насиченого подіями дня наступає ніч, з настанням сутінок та темряви людина розслаблюється та відпочиває. Яскравий сонячний ранок сприяє швидкому переходу від сну до просинання та досягнення необхідного рівня активності. А якщо з ранку похмуро, у природі переважають похмуро-сині кольори, то налаштуватися на активну діяльність буває дуже важко, людина може впасти у пасивний, дрімотний стан і знаходитися у ньому досить довго. У зв’язку з цим, виникають складні психофізіологічні проблеми у житті мешканців Півночі, де ніч та день тривають по півроку.

Інформація. Список факторів середовища, що діють на зір, буде неповним, якщо не згадати про такий суто антропогенний фактор, як інформація. Безумовно, можна зазначити, що інформація у широкому розумінні присутня у будь-якому об’єкті середовища, але ми у даному випадку вживаємо це поняття у вузькому значенні. Отже, мається на увазі інформація, що поступає до людини з газет, журналів, рекламних плакатів, афіш, дощок об’яв та телевізійних екранів (остання має комбінований зорово-слуховий характер). Психологічні дослідження, в основному свідчать про негативний характер впливу даного фактора на людину.

Слухові фактори. Слухові фактори оточуючого середовища, також як і зорові фактори, у свою чергу поділяються на біогенні та антропогенні, а також на корисні, шкідливі та нейтральні.

До факторів оточуючого середовища, що впливають на людину через слуховий аналізатор ми відносимо людські голоси, шум (як біогенний, так і антропогенний), звуки природи, музику.

Найбільш впливовим у даному ряду є шум. Шум може бути як біогенного, так і антропогенного походження. Біогенний шум – це звуки природи, такі як шелест листя, шум дощу, грім та інші. Такі звуки, як правило діють на психіку сприятливо або нейтрально.

Інакше діє на психіку так званий антропогенний шум – шум різноманітних машин та агрегатів. Вченими встановлено, що такий шум часто має негативний вплив на людину. Він підвищує агресивність, знижує працездатність, а також знижує рівень уваги та бажання співробітництва.

Звуки, які ми чуємо, вимірюються у Белах, але частіше використовуються десяті частини Белів – децибели (дБ). Нижній слуховий поріг слухового відчуття (тобто, коли ми тільки починаємо сприймати звуки) починається з 0 дБ. Верхній слуховий поріг (коли звукове відчуття замінюється больовим) дорівнює 140 дБ. Але вже звуки, що перевищують рівень 100 дБ можуть викликати почуття значного дискомфорту. Розглянемо таблицю рівнів шуму.

 

Таблиця № 4. Рівні шуму.

Децибели

Характер звуків   Верхній поріг слухового відчуття Зліт реактивного літака Політ реактивного літака на висоті менше 100м Концерт рок-групи Пневматичне свердло Шум дорожнього руху Поїзд що рухається Пилосос Шум натовпу Голосна розмова Звичайна розмова Фон у бібліотеці Природній фон Нижній поріг слухового відчуття

 

До антропогенних слухових факторів належить і музика. Її вплив на психіку людини не є однозначним. Одна музика заспокоює, інша – збуджує, а є така, що роздратовує. На деяких концертах рок-музикантів інтенсивність шуму сягає рівнів, що можуть серйозно зашкодити як фізичному, так і психічному здоров’ю людини.

Протилежною шуму є абсолютна тиша. З цим фактором людина може зустрітись, скоріше у експериментальних умовах, але вона зустрічається з відносною тишею, що більш-менш наближається до абсолютної. І ця тиша, як встановили дослідники, має більш негативний вплив на психіку людини, ніж шум. Вона може викликати почуття страху та самотності, що у побуті фіксується таким виразом: “гробова тиша”, вона також знижує працездатність та розсіює увагу. Адже для людини характерно перебувати у світі звуків, навіть в утробі матері дитина чує різні звуки та людські голоси. Отже, тиша є нетиповим фактором середовища, і має досить негативний вплив на людську психіку.

Нюховий фактор. Останнім часом цей фактор середовища почали досить активно використовувати для впливу на психофізіологічний стан людини. Існує цілий напрямок у лікуванні та поліпшенні психологічного стану – ароматерапія. Але існують також запахи, що діють вкрай несприятливо на психіку та загальний стан здоров’я. Це, здебільшого, антропогенні фактори.

Вібраційний фактор. З вібраційним фактором людина має справу не тільки під час поїздок у деякому транспорті, чи під час роботи з спеціальною технікою типу відбійного молотка, але й у власній домівці, особливо якщо вона мешкає у багатоповерховому будинку. Різноманітні технічні пристрої та транспорт можуть призводити до вібрації у житлових приміщеннях та приміщеннях загального користування. Зазначимо, що навіть невелика вібрація у житловому приміщенні сприймається людиною як фактор сторонній та зайвий, який негативно впливає не стільки на фізіологію, скільки на психологію людини, викликаючи тривогу та роздратування.

 

Поряд з вищеназваними факторами середовища, що мають значний вплив на психіку людини, існують інші, менш розповсюджені у повсякденному житті, або менш досліджені наукою. Серед них – штучне магнітне, електричне та електромагнітне поле, радіоактивне випромінювання та деякі інші.

Особливості індивідуального сприймання негативних факторів середовища. Дослідження у галузі екологічної психології та у галузі психології сприймання показують, що рівень негативної дії оточуючого середовища на людину значною мірою залежатиме від її індивідуальної реакції на фактори цього середовища. Наприклад, індивідуальна реакція на тісноту у міському транспорті у пасажирів досить різноманітна – “один розстроєний, другий стоїчно сприймає долю оселедця у бочці і навіть намагається шуткувати, третій використовує ситуацію для знайомства чи для створення гербарію людської ботаніки”, четвертий відмежовується від усього за допомогою плейєра чи газети, а п’ятий – просто спить. (28)

В залежності від того, як люди сприймають стресову ситуацію, М.Черноушек пропонує поділяти їх на “бігових коней” та “черепах”.

“Бігові коні” з будь-якої ситуації виходять з активом, а не з пасивом. Вони не сприймають ситуацію трагічно, мають більшу схильність до ризику і віддають перевагу новому.

“Черепахи” сприймають усе близько до серця і тому більше страждають від стресу. Їм властиво відкладати важливі рішення в надії уникнути стресу. Вони не розуміють, що тим самим провокують стрес. Почуття гумору у них розвинуто слабко, вони легко піддаються снотворній дії телебачення. Вони багато сплять та вживають багато ліків. (28)

Безумовно, така класифікація не є суворо науковою, але вона відповідає певним спостереженням.

По різному реагують на стресові ситуації, що викликані факторами, характерними для великих міст, сільські та міські жителі. Так, жителі великих міст навчилися ігнорувати шум, грязь, натовп. Сільські жителі сприймають таку ситуацію як дуже неприємну.

Слід підкреслити, що адаптацію до негативних факторів середовища не завжди слід розглядати як позитивну. Адже, коли люди звикають до забрудненого, зруйнованого середовища, в них не виникає бажання щось змінювати на краще у цьому середовищі. Отже, адаптація до негативних факторів розглядається абсолютно доцільною лише тоді, коли людина не може вплинути на ці фактори.