Метою аналізу виробничого травматизму та професійної захворюваності є розробка заходів щодо попередження нещасних випадків. Для цього необхідно аналізувати і виявляти причини, що їх зумовлюють. Найбільш розповсюдженими методами аналізу виробничого травматизму є такі: імовірнісно-статистичні методи детерміністичні (рис. 1.1).
| Методи аналізу виробничого травматизму |
| Імовірнісно-статистичні | Детерміністичні |
  Статистичний
|
| Монографічний |
 Експертних оцінок
| |||
Груповий
| |||
 Економічний
| |||
| Топографічний |  
| Анкетування |
Рис. 1.1 Методи аналізу виробничого травматизму
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами, звітною інформацією, актами форми Н-1, журналами реєстрації. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності зростання чи зниження. При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні та якісні показники:
Коефіцієнт частоти травматизму Кч
Кч= 
, (1.1)
Де Н – число нещасних випадків, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;
С – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.
Коефіцієнт частоти травматизму Кч – це кількість нещасних випадків, які сталися у відповідний період часу (півріччя, рік), на 1000 працюючих.
Якісний показник травматизму – коефіцієнт тяжкості травматизму Кm (нещасних випадків), характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:
Кm= 
, (1.2)
Де Н – число нещасних випадків, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;
Д – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.
Коефіцієнт мінімальних матеріальних збитків або коефіцієнт трудових втрат Кmв – це кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих.
Кmв = Кч 
Кm = 
, (1.3)
Для більш глибокого аналізу травматизму використовуються також показники непрацездатності, матеріальних наслідків витрат на попередження нещасних випадків.
Для обліку важких травм зі смертельним та інвалідним кінцем вводять показник летальності Кс
Кс = 
100, (1.4)
де Нс – кількість випадків зі смертельним наслідком або інвалідним кінцем;
Н – число нещасних випадків, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше.
Показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою:
, (1.5)
де Д – число людино-днів непрацездатності постраждалих.
Показник матеріальних наслідків (Пн) –
, (1.6)
де М – матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період часу, грн.
Показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітний період –
, (1.7)
де З – витрати на попередження нещасних випадків за звітний період.
З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві розраховують показник частоти випадків захворювань Пчз та показник важкості захворювань Птз.
(1.8)
де Б – кількість випадків захворювання за звітний період;
Д – кількість днів непрацездатності за цей же період;
С – загальна кількість працюючих.
Різновидами статистичного метод є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації, спеціальності і віку потерпілого, видами робіт, причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці в цеху, на підприємстві.
Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, визначають причини травматизму та розробляють необхідні заходи щодо його профілактики.
Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнання, ділянці виробництва, санітарно-гігієнічних умов праці. Цей метод дозволяє поглиблено аналізувати всі обставини нещасного випадку, виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на об’єкті, який вивчається. Отримані результати використовують при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявлені відповідності технологічного процесу, обладнання, інструменти вимогам стандартів та ергономічних вимогам. Для внесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.
Метод анкетування полягає в тому, що на основі анкетних даних (анкетування проходять робітники підприємства) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють в основному причини психофізіологічного характеру.
Економічний метод полягає у вивчені та аналізі економічних втрат, що спричиненні виробничим травматизмом, і спрямованих на з’ясування економічної ефективності від затрат на розробку та впровадженні заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.
Матеріальні витрати визначаються за формулою:
, (1.9)
де Птр – витрати виробництва внаслідок травматизму;
Етр – економічні витрати;
Стр – соціальні витрати.
