Надійну інформацію про розподіл багатства дуже важко добути. Деякі країни мають більш вірогідну статистику, аніж інші, але чимало про що завжди доводиться здогадуватись. Імущі, як правило, не публікують повного звіту про свої статки; не раз зазначалося, що ми знаємо набагато більше про бідних, аніж про багатих. Не випадає сумніватися лише в тому, що багатство сконцентроване в руках порівняно небагатьох людей. У Британії 1 відсоток найбагатших людей володіє 17 відсотками всього персонального багатства (тобто багатства, яким володіють індивіди, а не організації). Десять відсотків найзаможнішого населення володіють майже половиною сукупного багатства (див. таблицю 10.1).
Акції та облігації розподілені ще більш нерівно, ніж загальне багатство. 1 відсоток найзаможніших людей Сполученого Королівства володіє 75 відсотками приватно розподілених корпоративних акцій; 5 відсотків володіють понад 90 відсотками загальної суми. Але в цьому плані відбулося більше перемін. Сьогодні вже 25 відсотків населення мають власні акції, тоді як у 1986 р. таких людей було лише 14 відсотків. Чимало людей уперше купили акції під час реалізації приватизаційної програми консервативного уряду. Це зростання уявляється ще разючішим, якщо розглянути трохи довший період, адже 1979 року лише 5 відсотків населення володіли акціями. Сумарна вартість акцій, що перебувають в одних руках, здебільшого невелика (менша за тисячу фунтів за цінами 1991 р.), і інституційне володіння акціями, тобто акціями, купленими компаніями в інших фірм, зростає швидше, аніж індивідуальне. Частка вартості тих акцій, якими володіють індивіди за період від 1963-го по 1990 р., зменшилася наполовину від сукупної їхньої вартості (НМSO 1992).
У Сполучених Штатах сукупне багатство розподілене приблизно так само, як і у Великій Британії, тимчасом як володіння корпоративними акціями ще більш концентроване. Висловлюючись конкретніше, 10 відсотків найбагатших родин володіють 90 відсотками корпоративних акцій та бізнесових активів і 95 відсотками облігацій. Найбагатші 0,5 відсотка (400 тисяч родин) тримають 40 відсотків корпоративних акцій та облігацій.
Доход
Одна з найзначніших перемін у західних країнах за останнє сторіччя — це зростання реального доходу більшості населення, яке працює (реальний доход — це фактичний доход, виключаючи наслідки інфляції, щоб мати фіксований стандарт для порівняння з року в рік). Робітники "в синіх комірцях" у західних суспільствах сьогодні заробляють утричі-вчетверо більше, аніж їхні попередники на початку сторіччя. Зростання платні "білих комірців", менеджерів та висококваліфікованих працівників відбувалося трохи швидше. Щодо заробітку на душу населення та вибору наявних товарів і послуг більшість людей на Заході сьогодні живуть набагато заможніше, аніж жилося більшості людей раніше в історії. Одна з найважливіших причин зростання заробітків — це підвищення продуктивності праці, тобто кількості продукції, виробленої одним працівником, чого пощастило досягти завдяки технологічному прогресу. Від 1900-х років вартість товарів та послуг, які виробляє один працівник, зростала більш-менш безперервно, принаймні в багатьох галузях промисловості.
Проте, як і у випадку з багатством, доходи розподіляються, як і раніше, нерівно. 1994 року 20 відсотків найпривілейованіших родин одержали половину сукупного доходу. Верхні 5 відсотків у Сполучених Штатах одержують 17,6 відсотка сукупного доходу; ще 20 відсотків — 44,6 відсотка; а нижні 20 відсотків одержують лише 4,4 відсотка. Середній доподатковий заробіток найбіднішої частини людей у Сполучених Штатах зменшився приблизно на 5 відсотків за період з 1977-го по 1992 р. Протягом цього ж періоду доходи найзаможнішої п'ятої частини зросли на 9 відсотків, якщо не брати до уваги податків, а податковий тиск на них у 1992 р. був нижчий, аніж у 1977 р.
А зараз розглянемо КЛАСОВУ СТРУКТУРУ, модель класового поділу в Сполученому Королівстві, і побіжно зробимо кілька коментарів щодо інших країн.
