| Етіологія і патогенез | Етіологічним фактором є різноманітна бактеріальна флора. При гострому середньому отиті переважає кокова флора. При хронічному гнійному середньому отиті, крім того, виділяють протей, синьогнійну і кишкову палички. У розвитку того або іншого виду отогенного внутрішньочерепного ускладнення відіграє істотну роль вірулентність інфекції і реактивність організму в цілому. Шляхи проникнення інфекції в порожнину черепа: · Контактний (рег сопйпиеіаїет). · Лабіринтовий. · їематогенний. · Лімфогенний. · Через дегісценції. · По преформованих шляхах. Етапи поширення інфекції; · Утворення екстрадурального або епідурапьного абсцесу (скупчення ГНОЮ'між внутрішньою поверхнею скроневої кістки і твердою мозковою оболонкою). · Проникнення інфекції між твердою мозковою і павутинною оболонками (субдуральньїй абсцес) · Проникнення інфекції до субарахноїдального простору. · Залучення в гнійний процес самої речовини мозку, у результаті чого утвориться абсцес мозку і мозочка. |
| Види ото генних внутрішньочерепних ускладнень | 1. Екстрадуральний (епідуральний) абсцес. 2. Субдуральний абсцес. 3. Тромбоз в-подібного синуса і сепсис. 4. Арахноїдит задньої черепної ямки. 5. Отогенний менінгіт. 6. Абсцес мозку і мозочка. |
Отогенний гнійний менінгіт
| Клініка | · загальноінфекційні симптоми; і менінгеальні симптоми; · менінгеальні симптоми; · синдром інтракраніальної гіпертензії. |
| Діагностика | · поряд із менінгеальним симптомокомплексом наявність гнійного запалення середнього вуха; · люмбальная пункція (у лікворі клітинно-білкова дисоціація, ліквор мутний, гнійний, витікає під підвищеним тиском (норма 60 крапель за хвилину, 150-200 мм вод. ст.), у лікворі нейтрофіли до десятків тисяч у 1 мкл, підвищення білка до 1-16 г/л). Диференціювати слід із серозним (вірусним, менінгококовим і туберкульозним) менінгітами. |
| Лікування | 1. Санація гнійного осередку у вусі хірургічним шляхом. 2. Антибактеріальна терапія (у тому числі і інтралюмбально). 3. Дегідратаційна терапія. 4. Нейрометаболітики. 5. Симптоматична терапія. |
Абсцес мозку
| Клініка | 1. Загальноінфекційні симптоми: нездужання, стомлюваність, погіршення сну, зниження апетиту, підвищення температури тіла, у крові прискорена ШОЕ, лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво. 2. Загальномозкові симптоми (синдром інтракраніальної гіпертензії): головний біль, блювання, нудота, запаморочення, брадикардія, застійні явища на очному дні. 3. Осередкові або топічні симптоми (залежать від локалізації абсцесу): • скронева частка - амнестична афазія, логорея; • потилична частка - білатеральна біназальна геміанопсія або випадання центральних ділянок зору; • тім'яна ділянка - порушення стереогенезу, алексія, аграфія; • лобна частка - моторна афазія, кок осмію, астазія, абазія, відсутність критики, розв'язаність, неохайність. Стадії протікання абсцесу мозку: 1. Початкова стадія (загальноінфекційні і загальномозкові симптоми). 2. Прихована (латентна) стадія (слабість, блідість шкірних покривів, періодичний головний біль, температурна реакція і формула крові можуть бути в нормі). 3. Явна (маніфестна) стадія (загальноінфекційні, загальномозкові й осередкові симптоми). 4. Термінальна (кінцева) стадія (утрата свідомості, температура підвищується до 40°С, можуть бути судороги, дихання за типом Чейн-Стокса, Куссмауля, Біота, з'являються менінгеальні знаки, гнійний ліквор). |
| Діагностика | • наявність гнійного запалення середнього вуха в сполученні з клінічними проявами абсцесу мозку; • КТ головного мозку. |
| Лікування | • оперативне лікування первинного осередку (операція на середнім вусі); • видалення абсцесу разом з капсулою (проводиться нейрохірургом); • у післяопераційному періоді інтенсивна антибактеріальна (захищені пеніциліни, макроліди (Роваміцин*), фторхінолони (Таванік0), дезінтоксикаційна і дегідратаційна терапія. |
