У юридичній літературі наголошують, що склад фінансового правопорушення становить нормативно побудовану юридичну модель типових ознак винного протиправного діяння, яке порушує фінансові норми і за яке фінансове законодавство передбачає фінансово-правову відповідальність. Склад фінансового правопорушення є критерієм достовірної кваліфікації вчиненого діяння і, відповідно, обґрунтуванням застосування фінансово-правових санкцій. Наявність у протиправному діянні сукупності суб'єктивних та об'єктивних ознак є основною юридичною підставою для притягнення суб'єкта фінансових правовідносин до фінансово-правової відповідальності. Ознаки складу фінансового правопорушення має бути передбачено законом, а кваліфікація неправомірного діяння, тобто аналіз і зіставлення неправомірної поведінки з вимогами правових норм дасть змогу зробити висновок, чи містять діяння суб'єкта ознаки складу конкретного правопорушення. Фактична підстава повинна міститися в діянні суб'єкта, а юридична - у вимогах закону і відповідному процесуальному оформленні факту скоєння фінансового правопорушення.
Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є склад фінансового правопорушення, якому властиві суспільна шкідливість (небезпечність), протиправність, винність. До складу фінансового правопорушення включають суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.
Зокрема, суб'єктом фінансового правопорушення може бути фізична або юридична особа - учасниця фінансових правовідносин, як резидент, так і нерезидент. Байдуже, в якій організаційно-правовій формі утворена юридична особа, на якій формі власності вона заснована, - широке коло суб'єктів фінансово-правової відповідальності свідчить про багатоаспектність і різноплановість відносин, що захищаються в системі фінансового права. На відміну від адміністративного правопорушення або кримінального злочину, суб'єктами фінансового можуть бути (і найчастіше є) юридичні особи. Вони повинні лише бути фінансово правосуб'єктними, тобто володіти гарантованою державою властивістю мати та набувати нових прав та обов'язків у сфері фінансових правовідносин, а також відповідати за неправомірну реалізацію своїх прав або невиконання обов'язків, що зумовлено специфікою публічної фінансової діяльності.
Коло суб’єктів фінанси-правової відповідальності відрізняється залежно від виду фінансових правовідносин:
1. Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері податкових відносин: платник податків, банки та інші фінансові установи, податкові агенти та особи, на яких законодавством покладається обов’язок сплати податків і зборів замість платників, ДПС та Державна казначейська служба.
2. Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері валютних відносин: НБУ, КабМін України, уповноважені банки, юридичні особи (резиденти і нерезиденти), фізичні особи (резиденти і нерезиденти).
3. Суб’єкти фінансових правопорушень у сфері публічних банківських відносин: НБУ, банки та інші фінансові установи, контролюючі органи, Рахункова палата України.
4. Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері грошово-кредитних. У сфері грошового обігу: НБУ, банки, суб’єкти підприємницької діяльності: фізичні та юридичні особи, які є безпосередніми учасниками грошового обігу; у сфері касових операцій: підприємства (підприємці) – як резиденти, так і не резиденти; банки.
Суб’єктивна сторона фінансового правопорушення – це ті психологічні процеси, що характеризують свідомість і волю суб’єкта правопорушення в момент його скоєння. Ознаками суб’єктивної сторони такого правопорушення є вина, мотив, мета.
Вина – це психічне ставлення суб’єкта до скоєного ним суспільно шкідливого діяння і його наслідків. Мотив – це фактори (обставини), що спонукають особу вчинити правопорушення. Мета – це уява про результат, якого досягне правопорушник вчинивши неправомірне діяння.
Об'єктивна сторона фінансового правопорушення (як зовнішнє втілення в об'єктивній реальності караної протиправної поведінки в сфері розподілу та перерозподілу публічних фінансів) виражена в протиправному діянні, яке заподіює шкоди публічним інтересам суспільства, держави, територіальної громади і призводить до причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням і його шкідливими наслідками. Ознакою об'єктивної сторони є не лише діяння (дія або бездіяльність суб'єкта фінансових відносин), а й суспільна шкода (матеріального чи нематеріального характеру, але така, що може завдати матеріального збитку) і причинно-наслідковий зв'язок між ними.
Дією слід називати активну поведінку суб'єкта, якій притаманний ряд ознак, зокрема вольовий і усвідомлений характер, суспільна шкідливість та допущення порушення вимог фінансового законодавства. Бездіяльність виявляється у невиконанні або неналежному виконанні законних обов'язків суб'єктом фінансової правовідносини.
Проте не завжди до фінансової відповідальності притягують за безпосереднє завдання майнової шкоди інтересам держави, публічним інтересам. Платник податку може, скажімо, внести суму податку до бюджету в повному розмірі, але не подати своєчасно декларацію. У такому разі його податкове зобов'язання вважається виконаним не повністю (якщо подавати декларацію обов'язково). І стосовно платника податку буде вжито заходів фінансово-правової під і юні дальності.
Об'єктом фінансового правопорушення є порушені права чи інтереси у сфері фінансових ресурсів, що мобілізуються, розподіляються чи використовуються з відповідних фондів коштів, утворених для задоволення публічних інтересів. Розрізняють загальний, родовий, видовий та безпосередній об’єкти правопорушення, вчиненого суб’єктами фінансового права.
Загальний об’єкт складають сукупність фінансових правовідносин, які охороняються нормами права, тобто, суспільні відносини, які регулюють встановлений державою та органами місцевого самоврядування порядок утворення, розподілу та використання державних і місцевих фондів коштів, які охороняються заходами фінансової відповідальності.
Родовий об’єкт – це група однорідних фінансових правовідносин, які охороняються нормами права. Так, родовим об’єктом податкових правопорушень, є група відносин, що регулюють встановлений порядок реалізації обов’язку платника щодо порядку обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності та податкового контролю.
Різновидом родового є видовий об’єкт, тобто відносно відокремлена група суспільних відносин, спільних для деяких фінансових правопорушень, які встановлюють правила поведінки у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД, за порушення яких передбачена система заходів фінансової відповідальності. Наприклад, правовідносини, які регулюють порядок нарахування та сплати податків, зборів.
Безпосереднім об’єктом фінансового правопорушення є ті конкретні відносини, правила, які охороняються нормами фінансового права і забезпечуються фінансовою відповідальністю: правила ведення касових операцій, правила сплати митних платежів, правила взяття на податковий облік, правила обліку доходів тощо.
Нормативна підстава фінансово-правової відповідальності передбачає наявність норми права, яка забороняє соціально шкідливу (небезпечну) поведінку в сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД, тобто встановлює нормативні критерії для можливості застосувати фактичну підставу фінапсово-правової відповідальності, а саме - для складу фінансового правопорушення.
Процесуальна підстава фінансово-правової відповідальності передбачає визначений законодавством та дотриманий уповноваженим у сфері фінансового контролю або нагляду процесуальний (процедурний) порядок факту фіксації фінансового правопорушення та притягнення винної у фінансовому правопорушенні особи до відповідальності. Зазначають, що важливою ознакою процесуальної підстави є обов'язкове прийняття юрис-дикційного акта щодо застосування норм права в конкретному випадку. Такі правозастосовчі акти мають офіційний, державно-владний характер, сприяють зміцненню законності, захисту прав і свобод громадян - суб'єктів фінансових правовідносин. Серед документів слід виокремити такі, що можуть містити докази неправомірних діянь суб'єктів фінансових правовідносин:
· фінансово-планові акти;
· документи звітності про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів;
· документи фінансової звітності бюджетних установ, суб'єктів господарювання, банків, інших фінансових установ;
· документи контрольних заходів (акти ревізії, перевірки, документи з інвентаризації, обстеження, аудиторський висновок тощо).
Податковий кодекс України (ст.112) передбачає, що «притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності».
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше ніж за підставами та в порядку, які закріплені Податковим кодексом України. З'ясовуючи загальні умови притягнення до відповідальності, слід виходити із презумпції невинності платників податків та зборів, податкових агентів та інших осіб, які представляють зобов'язану сторону податкового правовід-ношення. Відповідно до неї особа вважається невинною у вчиненні податкового правопорушення, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку та визначена рішенням суду, яке набуло законної сили. Особа, яку притягують до відповідальності, не повинна доводити свою невинність, обов'язок доведення цього покладено на суб'єкта владних повноважень1. Сумніви стосовно вини такої особи тлумачаться на її користь.
Підстави притягнення до відповідальності закріплені главою 8 цього Кодексу. Відповідно до цієї глави застосування податкових санкцій обумовлюється вчиненням таких податкових правопорушень:
1) порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби (ст. 117);
2) порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків (ст. 118);
3) порушення платниками податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків (ст. 119);
4) неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності (ст. 120);
5) порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (ст. 121);
6) порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами малого підприємництва (ст. 122);
7) відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби (ст. 124);
8) порушення порядку отримання та використання торгового патенту (ст. 125);
9) порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126);
10) порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127);
11) неподання або подання з порушенням строку банками та іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби (ст. 128).
Слід враховувати, що в деяких випадах порядок притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства має бланкетний характер, який обумовлює використання норм цивільного та господарського законодавства. При вирішенні питання щодо відповідальності посадових осіб підприємств та організацій, які є платниками податків та зборів, важливо мати на увазі, що ці особи не є суб'єктами податкових правовідносин і не можуть притягуватись до відповідальності, виходячи безпосередньо з норм цього акта. Такі особи мають притягуватись (при наявності відповідних підстав) до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність їх регулюється також іншим - трудовим законодавством. Таким чином, накладення санкцій, пов'язаних з порушенням податкового законодавства на підприємства чи організації, не звільняє їх посадових осіб від матеріальної, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності.
