Взагалі, понад 50 законів та 500 нормативних актів в Укра­їні вживають терміни «фінансово-правові санкції», «економічні санкції», «штрафні санкції», «штрафи», «пеня» тощо

Проаналізувавши досліджені визначення й риси, притаман­ні фінансово-правовим санкціям, можна виокремити найбільш характерні їх ознаки:

1) виступають засобами забезпечення методу фінансово-правового регулювання суспільних відносин і засобами за­безпечення фінансово-правової відповідальності;

2) мають державно-примусовий характер застосування фінан­сово-правових санкцій за невиконання або неналежне ви­конання обов'язків, покладених на суб'єктів фінансових правовідносин;

3) застосовуються спеціально уповноваженими органами дер­жавної влади;

4) фактичною підставою їхнього застосування виступає юри­дичний факт здійснення фінансового правопорушення; є обов'язковим структурним елементом фінансово-правової норми, що й визначає їхню юридичну природу як фінансово-правову;

5) беруть участь у регулюванні фінансових відносин; нормативно закріплюють міри фінансово-правової відпові­дальності;

6) мають каральний та правовідновлювальний характер;

7) мають грошовий вираз;

8) небажаний та негативний для правопорушника характер на­слідків за порушення фінансово-правової норми, пов'язаний із впливом на грошові фонди правопорушника, що полягає у звуженні цих фондів, або обмеженні користування грошо­вими фондами;

9) фінансово-правові санкції є додатковим обтяженням грошо­вого (майнового) характеру;

10) відрізняються особливим процесуальним порядком засто­сування; застосовуються в судовому або позасудовому порядку; не можуть бути встановлені угодою сторін; можуть застосовуватися одночасно з санкціями інших норм права;

11) отримані кошти зараховуються в бюджетну сис­тему чи інший державний грошовий фонд.

12) поширюються на учасників фінансових правовідносин;

13) в окремих випадках вступають у дію за відсутності вини суб'єкта фінансових правовідносин;

14) відрізняються від кримінальних, адміністративних, цивіль­но-правових як за змістом, так і за функціями і процедурою за­стосування.

Отже, під фінансово-правовими санкціями слід розу­міти обов'язкові структурні елементи норми фінансово­го права, що мають майновий характер, забезпечені при­мусовою силою держави, застосовуються в спеціальному процесуальному порядку уповноваженими на це державни­ми органами та їх посадовими особами у випадку винного невиконання або неналежного виконання (тобто у випадку скоєння фінансового правопорушенн суб'єктом правового регулювання публічних фінан­сів - фізичної чи юридичної особи - вимог законодавства щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД, з метою відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових коштів, а також покарання порушників.

Взагалі, українське фінансове законодавство (зокрема, ПКУ) передба­чає два види фінансово-правових санкцій: штраф та пеню. Тому без їх дослідження є неможливим розгляд ознак фінансово-правових санкцій.

Слово «штраф» в перекладі (нім. «strafe») означає кару, грошове стягнення за вину. Каральні фінансово-правові санкції (штраф) встановлюються з метою покарання правопорушника. ПКУ у п.14.1.265 дає наступне визначення штрафної санкції (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня (від лат. poena - покарання (згідно з Енциклопедич­ним словником Брокгауза та Ефрона) стягується в силу закону з платників за несвоєчасне внесення різних плате­жів і зборів до казни.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. (ПКУ п. 1.162. ст. 14.)

Розмір пені зазвичай визначається у відсотках суми недо­їмки та обчислюється залежно від тривалості прострочення. Пеня, таким чином, пов'язана з формальним порушенням термі­ну сплати податку - простроченням виконання. Основна функ­ція пені полягає в компенсуванні збитків, нанесених державі. Вся сума такої фінансово-правової санкції надходить у казну держави. Наприклад, така санкція як пеня, має місце при не­своєчасному погашенні податкового зобов'язання у вигляді від­сотків, які нараховуються на суму податкової заборгованості.

За результатами аналізу нормативно-правових актів України можна виділити характерні особливості та відмінності штрафу й пені.

1) на відміну від пені, штрафи як фінансово-правова санкція визначаються у кратно­му або відсотковому відношенні до «несплаченої суми» або ж до «вартості виготовленої продукції», «незаконно отриманого виторгу» тощо, в деяких випадках - у кратному розмірі до нео­податкованого мінімуму доходів громадян.

2) характерною озна­кою, яка виділяє фінансовий штраф серед інших штрафів, є те, що його розмір встановлюється в нормативному акті вже у абсолютно визначеному розмірі.

3) принципова відмінність між штрафом і пенею полягає в тому, що підставою застосування штрафу є вчинення фінан­сового правопорушення - протиправного, винного діяння, а застосування пені формально не пов'язано з правопорушенням, хоча її нарахування є наслідком порушення встановленого строку необхідних виплат.

Таким чином, відповідно до законодавства фінан­сово-правові санкції мають каральний (штраф) та право-відновлювальний (пеня) характер.

Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства є одночасно санкціями за здійснення бюджетного правопорушення. Більшість заходів впливу за порушення бюджетного законодавства є правовідновлюючими. Це пов’язано з тим, що бюджетно-правовій відповідальності властива правовідновлююча функція, яка обумовлює наявність в бюджетному праві санкцій, направлених на відновлення порушених прав держави та територіальних громад. Незважаючи на відмінності, бюджетні санкції мають спільну юридичну природу та характерну особливість, яка полягає в зміні права власності шляхом примусового застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Ст.117 БК України визначено перелік заходів впливу, які застосовуються за порушення бюджетного законодавства:

1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;2) зупинення операцій з бюджетними коштами – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 БК. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом;3) призупинення бюджетних асигнувань – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 БК. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 БК. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 БК, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 БК. Застосовується за рішенням суду на час судового розгляду справи. Правом на звернення до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет володіють виконавчі органи бюджету ланки вищого рівня. Наприклад, Кабінет Міністрів України стосовно бюджету АРК, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя (стаття 122 Бюджетного кодексу України);7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 БК. Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Державної казначейської служби України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, – застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими Бюджетним кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.Рішення про застосування зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення чи зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, а також безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів приймається Міністерством фінансів України, органами Державної казначейської служби України, органами Державної фінансової інспекції, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах установлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання. Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюються Міністерством фінансів України.Не допускається застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, за раніше виявлені й усунені порушення бюджетного законодавства. Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом.Рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. В адміністративному порядку рішення оскаржується в органі, який його виніс. В адміністративному та судовому порядку рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом. Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства не зупиняє виконання зазначеного рішення. У разі визнання судом рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства повністю чи частково незаконним особі, щодо якої воно було винесено, поновлюються обмежені таким рішенням права. Рішення суду може бути оскаржено у порядку, встановленому законом.