Дотація – кошти, що передаються з ДБ до МБ або з місцевого бюджету вищого рівня до МБ нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів та видатків. Субвенція - кошти, які надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню у випадку їх нецільового використання. Субсидія - кошти, які надаються з ДБ місцевим бюджетам, або з місцевого бюджету вищого рівня до МБ нижчого рівня на фінансування цільових видатків.
Законодавством України передбачені такі типи бюджетних трансфертів бюджетам місцевого самоврядування:
1. Трансферти з Держ бюджету України: а) бюдж дотація для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення; б) бюджетна субвенція на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає населенню; в) бюджетна субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою; г) цільова бюджетна субвенція на виконання інвестиційних проектів; ґ) бюджетна субвенція на виконання містом Києвом функцій столиці України; д) цільова бюджетна субвенція для районів, визначених як зона надзвичайної екологічної ситуації відповідно до законів України; е) бюджетна субвенція на виконання містом Севастополем функцій головної військово-морської бази України та компенсації втрат, пов’язаних з розміщення військової бази іноземної держави; є) інші бюджетні субвенції.
2. Трансферти між бюджетами місцевого самоврядування: а) бюджетні субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; б) бюджетна субвенція на виконання функцій, передбачених повноваженнями територіальних громад міст, селищ та сіл; в) цільова бюджетна субвенція на виконання інвестиційних проектів; г) інші бюджетні субвенції.
3. Бюджетні дотації для фінансув делегованих держ повноважень бюджету АРК, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення.
Міжбюджетні взаєморозрахунки - це процес передавання коштів з Державного бюджету України до місцевих бюджетів і, навпаки, — з місцевих бюджетів до Державного бюджету під час виконання бюджетів з метою збалансування їхніх доходів і видатків на всіх рівнях бюджетної системи.
Вилучення коштів – явище, зворотне дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.
2. Цілі та завдання державної регіональної фінансової політики
Державна регіональна фінансова політика (ДРФП)– це сукупність заходів держави у галузі фінансів, спрямованих на вдосконалення регіональної структури економіки та розв'язання фінансових проблем регіонів.
Основною метою регіональної фінансової політики є зближення рівнів соціально-економічного розвитку територіально-адміністративних одиниць, надання громадських послуг за єдиними соціальними стандартами по всій території країни, створення умов для раціонального використання природних та ресурсних можливостей регіонів, підвищення рівня розвитку та удосконалення механізмів надання фінансової допомоги депресивним регіонам, забезпечення фінансової стійкості та збалансованості місцевих бюджетів тощо.
Для регіональної політики практично всіх без винятку країн притаманні такі цілі: створення єдиного економічного простору і забезпечення економічних, соціальних, правових і організаційних основ державності; відносне вирівнення умов соціально-економічного розвитку регіонів; пріоритетний розвиток регіонів, що мають особливо важливе стратегічне значення для держави; максимальне використання природних ресурсів;запобігання забрудненню навколишнього середовища.
Завдання: забезпечення фінансової самостійності територіально-адміністративних одиниць;зміцнення місцевих бюджетів як інструменту соціально-економічного розвитку регіонів;розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів у сфері фінансів;удосконалення міжбюджетних відносин як необхідної умови залучення потенціалу регіонів з урахуванням їх регіонального розвитку;удосконалення порядку розподілу трансфертів на основі об’єктивних прозорих критеріїв між центром та регіонами;забезпечення збалансованості місцевих бюджетів за доходами та видатками;переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування;створення стимулів для місцевих органів влади щодо нарощування власної дохідної бази;застосування системи цільових бюджетних трансфертів для соціальних потреб населення, прискореного розвитку пріоритетних галузей регіонів;запровадження та ефективне використання бюджетів розвитку на державному, регіональному та місцевих рівнях;перегляд системи надходжень та використання бюджетних коштів з метою ліквідації зустрічних потоків та прискорення надходження бюджетних коштів до їх розпорядників;налагодження партнерських стосунків між органами державної та місцевої влади, органами місцевого самоврядування у сфері надання управлінських, громадських та державних послуг;створення фондів регіонального розвитку з метою фінансового вирівнювання;удосконалення формульного підходу адміністративно-територіальних одиниць для розрахунку обсягів фінансової допомоги з урахуванням податкового потенціалу регіонів.
- Місцеві бюджети – фінансова основа місцевого самоврядування
Місцеві бюджети є фінансовою базою місцевого самоврядування і від обсягу ресурсів, що акумулюються в цих бюджетах, залежить наскільки результативно місцеві органи влади будуть виконувати покладені на них повноваження.
Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Місцеві бюджети включають бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.
Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування.
- Етапи формування науки про місцеві фінанси
Формування науки про місцеві фінанси відбувалось у такі етапи.
1-й етап. Наприкінці XIX — на початку XX ст. набуло поширення визначення місцевих фінансів як місцевого фінансового господарства адміністративних одиниць або як сукупності матеріальних засобів, які є в розпорядженні цих одиниць для досягнення їхньої мети
2-й етап. У кінці 30-х років визначення місцевих фінансів в СРСР фактично було ототожнено з визначенням місцевих бюджетів.
3-й етап. На початку 50-х років, коли було зроблено чергову спробу теоретично обґрунтувати наявність місцевих фінансів в СРСР, сформувалося досить розширене і не зовсім чітке їх визначення. Зазначалося, що "місцеві фінанси в СРСР — це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова частина єдиної системи фінансів СРСР. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних підприємств усіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети.
4-й етап. З другої половини 50-х років у радянській фінансовій літературі утверджується, як уже зазначалося, погляд, що місцеві фінанси — це явище, властиве капіталістичним державам та країнам "третього світу". Ось як визначав суть місцевих фінансів К. Я. Чижов: "Під місцевими фінансами капіталістичних країн звичайно розуміють доходи і видатки місцевих органів влади та підвідомчих їм підприємств та організацій".
5-й етап. Наприкінці 50-х — у 60-х роках у радянській фінансовій літературі стає домінуючим підхід до визначення суті фінансів як системи економічних відносин так званого базисного характеру. Це відображається і в нових підходах до визначення суті місцевих фінансів капіталістичних країн і країн, що розвиваються.
6-й етап. У 90-х роках у літературі країн СНД у цілому визначається факт наявності місцевих фінансів у фінансових системах нових незалежних держав. Ряд авторів замість терміну місцеві фінанси використовують такі поняття, як регіональні фінанси, територіальні фінанси, місцеві (регіональні) фінанси.
7-й етап. Поняття місцеві фінанси є синонімом поняття фінанси місцевих органів влади. Синонімами поняття фінанси місцевих органів влади можуть бути такі визначення, як муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси територіальної громади, фінанси комуни, фінанси общини, фінанси муніципального утворення, фінанси штату, фінанси міста, області, району, села, селища і т. ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устрою тієї чи іншої країни.
В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області (міст Києва і Севастополя), фінанси міста, фінанси району (району в місті), фінанси села, фінанси селища. У разі появи нових територіальних утворень чи добровільних об'єднань територіальних громад цей перелік форм фінансів місцевих органів влади в Україні може бути продовжено.
1. Критерії ефективності системи міжбюджетних трансфертів
Одним із елементів вдосконаленої системи міжбюджетного фінансування є система трансфертів. Основне завдання трансфертів — вирішувати проблему вертикальної незбалансованості — наслідок невідповідності між відповідальністю за видатки та податкоспроможністю (можливостями збору податків на місцевому рівні). Система трансфертів сприяє також згладженою нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями (нерівність по горизонталі), зумовлених соціально-економічними особливостями та можливостями кожного регіону. Основними характерними рисами системи трансфертів, що впливають на всю систему міжбюджетних відносин, є її передбачуваність та стимули, які вона створює для всіх рівнів управління.
Стара система трансфертів не задовольняла жодної з умов, необхідних для ефективної роботи такої системи.
Першим критерієм ефективності системи трансфертів є її здатність забезпечити місцеві органи влади ресурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов'язань.
Другим критерієм ефективної роботи системи трансфертів є забезпечення достатніх зборів податків місцевими органами влади та уникнення фіскального дефіциту. Надання трансфертів базувалося на підході «покриття дефіциту», що створювало для місцевих органів влади стимули підтримувати видатки на високому рівні, зберігати існуючу мережу та не надавати значної уваги збільшенню надходжень до місцевих бюджетів.
Третім критерієм ефективності системи трансфертів є ступінь, до якого вона здатна забезпечити справедливість. Стара система базувалася на розподілі фінансових ресурсів між регіонами, що склався раніше (принцип від досягнутого).
Важливим кроком на шляху зміцнення системи трансфертів є визначення цілей, яких вона має досягти, та визначення загальної суми, яка розподілятиметься у вигляді трансфертів. Світовий досвід передбачає три основні підходи:
1) певна визначена частка надходжень до державного бюджету, прив'язана або до конкретного податку, або до надходжень у цілому;
2) спеціальне політичне рішення;
3) відшкодування витрат.
2. Делеговані повноваження місцевих органів влади
Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місц самоврядування законом, а також повноваження органів місц самоврядування, які передаються відповідним місц держ адміністраціям за рішенням районних, обласних рад. Фінансування заходів, що виконуються в межах делегованих повноважень, забезпечується державою. Делегування повноважень – наділення законом або відповідним договором органу виконавчої влади або органу місц самоврядування одним або кількома окремими повноваженнями, які віднесені законом до компетенції іншого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Делегування повноважень здійснюється за принципами: законності; поєднання загальнодерж та місц інтересів;субсидіарності; екон доцільності;фін та матер забезпечення виконання делегов повноважень;відповідальності, підконтрольності та підзвітності за виконання делегов повноважень;відповідальності за створення умов, необхідних для виконання делег повноважень;добровільності виконання делег повноважень.
Рішення про делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування приймає ВРУ.Рішення про делегування окремих повноважень органу місцевого самоврядування органу виконавчої влади або іншому органу місцевого самоврядування приймає відповідна місцева рада.
