ПРО РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРЛАМЕНТІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,
ПАМ’ЯТАЮЧИ, що спосіб, у який окремі національні парламенти контролюють власні уряди у зв’язку з діяльністю Союзу, є справою конкретної конституційної організації та практики кожної держави-члена,
ПРАГНУЧИ якомога більше залучити національні парламенти до діяльності Європейського Союзу та якомога повніше дати їм змогу висловлювати свої погляди на законодавчі пропозиції та інші питання, що можуть становити для них особливий інтерес,
ПОГОДИЛИСЯ про такі положення, які додаються до Договору про Європейський Союз, Договору про функціонування Європейського Союзу та Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії:
РОЗДІЛ I
ІНФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРЛАМЕНТІВ
Стаття 1
Комісія передає безпосередньо національним парламентам консультативні документи Комісії (зелені й білі книги та повідомлення) після їхнього оприлюднення. Комісія також надсилає національним парламентам річну законодавчу програму та всі інші документи законодавчого планування або політичної стратегії одночасно з поданням їх до Європейського Парламенту та Ради.
Стаття 2
Усі проекти законодавчих актів, надіслані до Європейського Парламенту та Ради,
одночасно надсилаються національним парламентам.
Для цілей цього Протоколу «проекти законодавчих актів» означають пропозиції Комісії, ініціативи групи держав-членів, ініціативи Європейського Парламенту, запити Суду, рекомендації Європейського центрального банку та запити Європейського інвестиційного банку для ухвалення законодавчого акту.
Проекти законодавчих актів, ініційовані Комісією, надсилаються національним парламентам безпосередньо Комісією одночасно з поданням їх до Європейського Парламенту та Ради.
Проекти законодавчих актів, ініційовані Європейським Парламентом, надсилаються національним парламентам безпосередньо Європейським Парламентом.
Проекти законодавчих актів, ініційовані групою держав-членів, Судом, Європейським центральним банком або Європейським інвестиційним банком, надсилаються національним парламентам Радою.
Стаття 3
Національні парламенти можуть надіслати Головам Європейського Парламенту, Ради та Комісії обґрунтований висновок щодо дотримання в законодавчій пропозиції принципу субсидіарності згідно з процедурою, встановленою в Протоколі про застосування принципів субсидіарності та пропорційності.
Якщо проекти законодавчих актів ініційовані групою держав-членів, Голова Ради надсилає обґрунтований висновок або висновки урядам цих держав-членів.
Якщо проекти законодавчих актів ініційовані Судом, Європейським центральним банком або Європейським інвестиційним банком, Голова Ради надсилає обґрунтований висновок або висновки зазначеній установі або органу.
Стаття 4
Від дня, коли національним парламентам повідомляється проект законодавчого акту офіційними мовами Союзу, до дня, коли цей проект вноситься до порядку денного Ради з метою ухвалення цього проекту або ухвалення позиції згідно з законодавчою процедурою, має минути вісім тижнів. Винятки можливі у випадках терміновості, причини якої викладаються в акті або позиції Ради. Крім належним чином обґрунтованих термінових випадків, протягом цих восьми тижнів не може бути досягнуто згоди щодо проекту законодавчого акту. Крім належним чином обґрунтованих термінових випадків, від дня, коли проект законодавчого акту включено до попереднього порядку денного Ради, до дня, коли Рада ухвалює свою позицію, має минути десять днів.
Стаття 5
Порядок денний та підсумки засідань Ради, зокрема протоколи засідань, на яких Рада обговорює проекти законодавчих актів, надсилаються безпосередньо національним парламентам та одночасно урядам держав-членів.
Стаття 6
Коли Європейська Рада має намір скористатися першим або другим абзацом частини 7 статті 48 Договору про Європейський Союз, національні парламенти інформуються про ініціативи Європейської Ради принаймні за шість місяців до ухвалення будь-якого рішення.
Стаття 7
Рахункова Палата, надсилаючи щорічний звіт Європейському Парламентові та Раді,
одночасно надсилає цей звіт національним парламентам для інформування.
Стаття 8
У разі, коли національна парламентська система не є однопалатною, статті 1-7
застосовуються до палат, з яких складається парламент.
РОЗДІЛ ІІ
