1) фондоозброєність праці;
2) фондовіддача;
3) рівень цін реалізованої продукції;
4) енергозабезпеченість.
140. Економічна ефективність – це:
1) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва;
2) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні і натуральні показники ефективності виробництва;
3) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують натуральні показники ефективності виробництва;
4) раціональність використання землі через показники земельного ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь.
141. Рентабельність підприємства – це:
1) одержаний підприємством прибуток;
2) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;
3) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборотних коштів;
4) валовий прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції.
142. Абсолютний показник рентабельності характеризує абсолютну величину (суму):
1) чистого доходу;
2) валового доходу;
3) прибутку;
4) чистої продукції.
143. Ефективність виробництва – це:
1) економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами;
2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансового капіталу й обсягу виробництва валової продукції;
3) максимально можливий випуск продукції за рік в натуральних показниках за заданого асортименту й якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, робочої сили;
4) частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
144. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва доцільно розрізняти такі види ефективності:
1) економічну, правову, соціальну;
2) економічну, технологічну,
3) соціальну, правову, технологічну;
4) соціальну, технологічну, економічну.
145. До матеріальних витрат відносять:
1) заробітну плату та інші виплати працівникам;
2) амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення;
3) загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування;
4) продукцію промислового і сільськогосподарського призначення, що використовується аграрними підприємствами в процесі виробництва.
146. Змінними називають такі витрати:
1) величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції;
2) що безпосередньо не змінюється при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді;
3) на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю;
4) що здійснюється незалежно від волі керівника відповідного рівня управління і кваліфікації працівників.
147. Залежно від характеру зв’язку з обсягом виробництва продукції витрати виробництва поділяють на:
1) основні та неосновні;
2) прямі та непрямі;
3) операційні та фінансові;
4) постійні та змінні.
148. Собівартість, як один з найважливіших показників господарської діяльності, показує:
1) прибутковість підприємства;
2) окупність витрат прибутком;
3) темпи розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників;
4) у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є.
149. Процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих видів продукції називається:
1) калькулюванням собівартості продукції;
2) управлінням витратами;
3) обліком та аналізом витрат;
4г) нормуванням витрат.
150. Витрати виробництва на підприємстві складаються із:
1) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;
2) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, податку з прибутку;
3) відсотка за кредитом, заробітної плати, підприємницького прибутку, амортизаційних відрахувань;
4) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.
151. Зниження собівартості продукції свідчить про:
1) підвищення електроозброєності праці;
2) збільшення навантаження посівних площ в розрахунку на одного середньорічного працівника;
3) підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;
4) додаткові витрати ресурсу використані для виробництва додаткової продукції.
152. Вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат називають:
1) прямі матеріальні витрати;
2) операційні витрати;
3) загальновиробничі витрати;
4) адміністративні витрати.
153. Загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та на його обслуговування називаються:
1) фінансові витрати;
2) операційні витрати;
3) загально-виробничі витрати;
4) адміністративні витрати.
154. Собівартість, що визначається на кожному підприємстві по окремим видам продукції називається:
1) індивідуальною собівартістю;
2) суспільною собівартістю;
3) виробничою собівартістю;
4) комерційною собівартістю.
155. Грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) – це:
1) рентабельність виробництва;
2) собівартість продукції;
3) валовий дохід підприємства;
4) витрати і ціни на продукцію.
156. Витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання називають:
1) виробничою собівартістю;
2) провізорною собівартістю;
3) повною собівартістю;
4) індивідуальною собівартістю.
157. Суспільна собівартість розраховується за:
1) сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції;
2) величиною витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням;
3) результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції;
4) величиною витрат на певний вид продукції в залежності від місцевих агрономічних, зоотехнічних, організаційно-економічних і природних умов.
158. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи визначення собівартості:
1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції;
2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі;
3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції;
4) всі відповіді вірні.
159. До факторів зниження собівартості продукції відносять:
1) запровадження прогресивних систем землеробства, науково-обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;
2) послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;
3) запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;
4) всі відповіді вірні.
160. Комплекс цехів і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства називають:
1) виробничою інфраструктурою підприємства;
2) інфраструктурою підприємства;
3) соціальною інфраструктурою підприємства;
4) виробничою структурою підприємства.
161. Розміщення сільського господарства – це:
1) розміщення сільськогосподарського виробництва по сільськогосподарським підприємствам;
2) форма суспільного поділу праці, яка характеризує розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни;
3) розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції у виробничих підрозділах господарств;
4) переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території.
162. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:
1) територіальну спеціалізацію підприємства і внутрішньогосподарську спеціалізацію;
2) зональну, мікрозональну, обласну і районну;
3) галузеву, внутрішньогалузеву та постадійна;
4) спеціалізація підприємства, галузева, мікрозональна.
163. Інфраструктура – це:
1) сукупність допоміжних галузей, виробництв, які обслуговують основне виробництво, а також галузі невиробничої сфери пов’язані з виробництвом;
2) підприємства, які займаються переробкою, зберіганням та реалізацією продукції;
3) сфера яка виробляє засоби виробництва для сільського господарства;
4) частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, організацією виробництва.
164. Спеціалізація сільського господарства – це:
1) збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах;
2) підвищення ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в спеціалізованих господарствах;
3) переважний розвиток однієї або обмеженої кількості галузей виробництва товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях, зонах.
4) зменшення виробничих витрат в спеціалізованих господарствах.
165. Виробничий напрямок /спеціалізація/ аграрного підприємства визначається:
1)за структурою земельних угідь і умовного поголів’я худоби;
2) за структурою товарної продукції;
3) за структурою трудових ресурсів і основних виробничих фондів;
4) за структурою виробничих фондів.
166. Сукупність підрозділів які безпосередньо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:
1) виробничою інфраструктурою;
2) інфраструктурою;
3) соціальною інфраструктурою;
4) виробничою структурою.
167. До соціальної інфраструктури входять:
1) галузі які здійснюють доробку, затарювання і зберігання продукції;
2) підприємства, які здійснюють поставки техніки, її комплектування, регулювання, обкатку і ремонт;
3) підприємства і організації житлового і комунального господарства, побутового обслуговування населення, торгівлі, харчування, охорони здоров’я, культури та ін.
4) різнорідні види діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва продукції і доведення її до споживача.
168. Основним показником для визначення рівня спеціалізації є:
1) коефіцієнт спеціалізації;
2) структура валової продукції;
3) структура товарної продукції;
4) структура посівної площі.
169. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник:
1) структура земельного фонду;
2) структуру посівної площі;
3) структуру затрат праці;
4) структура товарної продукції.
