Захист права власності при позбавленні власника володінням

Власник майна мас право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено по­вістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.
Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майі на або передання доходів.
Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
1-2. Коментована стаття регулює питання про розрахунки у випадку задоволення віндикаційного позову. Вимога про повернення чи відшкодування власнику всіх доходів, що до віндикації були чи повинні були бути отримані від майна його незаконним володільцем, є похідною від віндикаційної вимоги. Порядок розрахунків залежить від добросовісності чи недобросовісності набувача. Добросовісний володілець повинен повернути лише ті доходи, які він отримав або по­винен був отримати з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправо­мірність свого володіння, або коли він отримав повістку за позовом власника про повер­нення майна. До цього моменту всі отримані доходи належать володільцю, і він не зо­бов'язаний відшкодовувати власникові вартість отриманих, відчужених чи спожитих до­ходів. Вимога про повернення чи відшкодування доходів хоча і випливає з віндикаційного позову, сама в поняття віндикації не входить. Під «доходами» тут розуміються як грошові, так і натуральні доходи. Мова в даному випадку йде про доходи, що мали місце (особа одержала їх) або могли мати місце, якби особа ними скористалася. Зазначена обставина, як і сам розмір таких доходів, повинні бути обґрунтовані власником речі. Доходи, що власник теоретично міг, але не повинен був отри­мати від майна, наприклад, шляхом здачі речі в оренду, у розрахунок не приймаються. На відміну від добросовісного недобросовісний володілець зобов'язаний повернути чи відшкодувати власнику всі доходи, що він отримав чи повинен був отримати за весь час незаконного володіння.
3. Володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний), у свою чергу, має право вимагати від власника відшкодування понесених ним витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна. Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо). Оскільки від добросовісного набувача доходи можуть бути витребувані лише з того часу, коли він дізнав­ся чи повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння, то необхідні витрати до цього моменту повинні покриватися за рахунок отриманого доходу. Таким чином, стягнення доходів і витрат є взаємозалежним. Встановивши їх розміри в грошовому виразі, суд може здійснити зарахування взаємних вимог і стягнути належну різницю на користь відповідної сторони.
4. Крім витрат, необхідних для підтримки речі в нормальному стані, власник може її поліпшити. Під поліпшеннями маються на увазі такі витрати на майно, що, з одного боку, не диктуються необхідністю його збереження, але, з іншого боку, носять обґрунтований, корисний характер, тому що поліпшують експлуатаційні властивості речі, підвищують її якість, збільшують вартість тощо (наприклад, додаткові пристосування, що поліпшують використання речі).
Відповідно до ч. 4 статті, що коментується, доля поліпшень також залежить від добро­совісності володільця. Добросовісний володілець може залишити зроблені ним поліпшен­ня, якщо вони віддільні від речі без її ушкодження. У іншому випадку він вправі вимагати від власника відшкодування їхньої вартості, але не більше розміру збільшення вартості майна. Недобросовісний володілець, за змістом закону, не має права ні на те, ні на інше. Річ передається власнику зі зробленими поліпшеннями. Від поліпшень речі варто відрізняти так звані витрати на розкіш, під якими звичайно розуміються довільні витрати володільця речі, пов'язані, зокрема, з її прикрасою чи осна­щенням речі якими-небудь дорогими дрібничками. На відміну від витрат на поліпшення, подібні витрати, якщо відокремити відповідні збільшення від речі неможливо, відшкоду­ванню не підлягають навіть тоді, коли вони зроблені добросовісним володільцем. Якщо ж їхнє відділення від речі не загрожує останній істотним погіршенням, незаконний володі­лець майна, як добросовісний, так і недобросовісний, може зробити це за умови, що влас­ник не погодиться відшкодувати витрати в межах збільшення вартості речі. Слід зазначити, що викладене правило прямо в законі не встановлено, але випливає з його змісту. Що стосується титульних володільців, то правила про розрахунки при поверненні речі з незаконного володіння цілком застосовні до вимог лише тих титульних володільців, що мають самостійне право на доходи від переданої в їхнє володіння речі. За зроблене погіршення майна незаконний володілець, незалежно від добросовісності чи недобросовісності, відповідає за загальними правилами про деліктну відповідальність.