Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Об’єднання власників житлових будинків, квартир




З метою забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управ­ління ними власники квартир (будинків) відповідно до частини 1 ст. 385 ЦК та частини З ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будин­ків. У багатоквартирному будинку, квартири якого не повністю приватизовані, між товари­ством (об'єднанням) індивідуальних власників квартир і володільцями неприваткзованих квартир укладається угода про спільне володіння будинком та дольову участь у витратах на його утримання. Отже, об'єднання можуть бути створені власниками як квартир багато­квартирного будинку, так і власниками житлових будинків з метою користування квартира­ми (будинками) та спільним майном житлового будинку (будинків). До складу спільного майна будинку входять загальне майно та неподільне майно.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. загальне майно — це частина допоміжних приміщень житлово­го комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначе­них у статуті об'єднання (комори, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо), а непо­дільне майно — це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будин­ку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
У ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначається, що неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. В разі відчуження приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з примі­щенням без виділення частки в натурі. Загальне майно перебуває у спільній частковій влас­ності співвласників багатоквартирного будинку. Власники житла у встановлених цивіль­ним законодавством межах мають право розпорядження спільним майном. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших спів­власників неподільного та загального майна, які охороняються законом.
2. Об'єднання власників квартир (житлових будинків) є юридичною особою, яка ство­рюється та діє відповідно до статуту та закону, має печатку зі своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об'єднання є непри­бутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між члена­ми об'єднання (частини 6 та 7 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багато­квартирного будинку»). Оформлення і реєстрація всіх документів, що засвідчують ство­рення об'єднання, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міні­стрів України. Об'єднання вважається створеним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію. Статут об'єднання складається на підставі Типового статуту співвласників ба­гатоквартирного будинку, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 р. Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про об'єднання співвласників багато­квартирного будинку» членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

Загальна характеристика захисту права власності

Економічні відношення власності є матеріальним підґрунтям будь-якого суспільного ладу, а їх охорона складає найважливішу задачу будь-якої правової системи. Тому захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Відповідно до ст. 13 Кон­ституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України). Зазначені положення Конституції України конкретизуються в різних галузях українсько­го законодавства — в кримінальному, адміністративному, земельному, фінансовому, цивільному праві. Норми цивільного права насамперед забезпечують регулювання й охоро­ну цих відносин при нормальних умовах використання власником приналежного йому май­на без порушення його правомочностей, а також без обмеження прав і інтересів інших осіб. Так, норми права передбачають підстави придбання майна у власність, припинення правг власності, обсяг правомочностей власника, межі їхнього здійснення, а також правовий ре­жим окремих видів об'єктів власності. Це охорона права власності в широкому змісті. Охорона відносин власності у випадку порушення права власності конкретного суб'єк­та полягає у захисті порушеного права (охорона права власності у вузькому значенні). Тоб­то відмінністю охорони права власності, від його захисту полягає у тому, що норми, які направлені на захист права власності установлюють несприятливі наслідки для порушни­ків речових прав і застосовуються тоді, коли право порушено. Норми цивільного права спрямовані, насамперед, на відновлення того майнового по­ложення, яке мало місце до порушення. Тим самим ці норми покликані відновити поруше­не право власності, а також ліквідувати збиток, заподіяний інтересам власника. Таким чином, під цивільно-правовим захистом права власності розуміється сукупність цередбачених цивільним законодавством засобів, які застосовуються у зв'язку зі зроблени­ми проти цих прав порушеннями і спрямованих на відновлення чи захист майнових інте­ресів їхніх власників. Основним принципом у сфері захисту права власності є положення про те, що держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України). Всі форми власності проголошені рівними, а відтак, охороняються та захищаються державою без надання переваг одній перед іншою. Конституційні норми, у яких закріплені права й інтереси власників, виступають основою для деталізації їх у галузевому законодавстві, ре­гулювання всіх аспектів їх дій і для визначення юридичних гарантій реалізації. Цивільні права є частиною конституційних прав, і тому конституційне положення про те, що грома­дяни мають рівні конституційні права і волі і рівні перед законом (ст. 24 Конституції Укра­їни), повною мірою відноситься до цивільних прав. Ніхто не може бути обмежений у пра­вах, але і ніхто не може мати більший обсяг прав, ніж інші. ЦК 1963 року не містив норм, які б безпосередньо надавали власникові право зверта­тися до суду з вимогами про захист від можливого порушення його права в майбутньому. Ця прогалина у законодавстві заповнена новим ЦК, який дає можливість власнику зверну­тися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Шкода, як матеріальна, так і моральна, що завдана особі у результаті порушення її права власності, повинна бути відшкодована. Право власності є одним з цивільних суб'єк­тивних прав, тому положення про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, про які йдеться у статтях 22 та 23, у повній мірі сто­суються і права власності (див. статті 22, 23 та коментар до них).





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-03; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 561 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Студент всегда отчаянный романтик! Хоть может сдать на двойку романтизм. © Эдуард А. Асадов
==> читать все изречения...

2430 - | 2175 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.