Сторони і інші учасники процедури банкрутства

У відповідності зі ст.1 Закону учасниками справи про банкрутство є кредитори, боржник, арбітражний керуючий, власник майна (орган уповноважений керувати майном). У деяких випадках, передбачених Законом, беруть участь і інші особи: Фонд держмайна України, державний орган з питань банкрутства, представник органа місцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, представник працівників боржника.

Основними діючими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) і арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, у зазначених у Законі випадках.

Кредитори - головні процесуальні фігури справи про банкрутство, тому що від їхньої ініціативи, участі багато в чому залежить доля боржника і всієї справи.

Кредитором, у відповідності зі ст.1 Закону, є юридична і фізична особа, що має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги по грошових зобов'язаннях до боржника, по виплаті заборгованості по заробітній платі боржника, а також органи державної податкової служби й ін. державні органи, що здійснюють контроль за правильним і своєчасним зарахуванням податків і зборів (обов'язкових платежів). Це конкурсні кредитори (що виникли до порушення провадження в справі про банкрутство чи визнані в якості конкурсних відповідно до Закону і зобов'язання яких не забезпечені заставою майна боржника) і поточні (кредитори по вимогах до боржника, що виникли після порушення провадження в справі про банкрутство). Закон не установив будь-яких обмежень у відношенні суб'єктів. Ними можуть бути будь-які українські, іноземні фізичні і юридичні особи.

Аналіз Закону дозволяє зробити висновок про наявність шести видів кредиторів:

а) ініціюючі;

б) змушені;

в) заставні;

г) поточної заборгованості;

д) пріоритетні (привілейовані);

е) реєстрові.

Усі кредитори роз'єднані і переслідують різні інтереси. Однак хочуть одержати погашення заборгованості негайно (по заробітній платі), інші змушені (під погрозою утрати вимог) взяти участь у справі, треті є контрагентами боржника і зацікавлені в збереженні виробництва. Таким чином, між кредиторами об'єктивно існують протиріччя у формі конфлікту інтересів. На відміну від позовного виробництва, де задовольняються усі вимоги і всі інтереси, у Законі діє принцип більшості. Інтереси кредиторів представляє спеціальний демократичний орган - збори (комітет) кредиторів. На зборах кредитори мають число голосів, що пропорційно сумі вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

До компетенції загальних зборів і комітету кредиторів віднесені питання, визначені в ст.16 Закону.

Значення представницьких органів кредиторів полягає в тому, що всі дії від імені кредиторів здійснюються цими законами і поза їхній окремий кредитор не вправі жадати від боржника задоволення всіх майнових претензій. Більш того, усі подальші етапи процедури банкрутства господарський суд здійснює тільки на підставі клопотань комітету кредиторів.

Ще однією основною процесуальною фігурою банкрутства є боржник (банкрут).

Боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, нездатний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання терміну їхньої оплати.

Банкрут - це боржник, нездатність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єкт підприємницької діяльності стає боржником після порушення справи про банкрутство і до визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Боржником (банкрутом) можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні чи фізичні особи, зареєстровані в якості таких. Виключення складають - казенні підприємства, конкретні підприємства комунальної власності, на які поширюється заборона про банкрутство відповідно до рішення ради органа місцевого самоврядування. У той же час до боржників прирівняні інші некомерційні організації: споживче суспільство, благодійний чи інший фонд (п.4 ст.5 Закону). Що стосується суспільних і релігійних організацій, установ, то вони не підпадають під чинність Закону.

Арбітражний керуючий

Законом України від 30.06.99 р. вперше був введений інститут арбітражних керуючих. Саме ці фахівці забезпечують проведення процедури відновлення платоспроможності боржника.

Згідно ст. 31 Закону України "Про внесення змін у Закон від 30.06.99 м № 784" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - це фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, що має вище юридичне чи економічне утворення, що володіє спеціальними знаннями і не є зацікавленою особою у відношенні боржника і кредиторів, а також має ліцензію.

З урахуванням норм Закону, ця особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, що керує санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження по справі про банкрутство відповідно до вимог Закону. При цьому така особа іменується відповідно до судової процедури, що застосовується до боржника: на стадії розпорядження майном боржника повноваження по нагляду і контролю за керуванням і розпорядженням майном покладені на розпорядника майна; організацію санації боржника здійснює керуючий санацією; на стадії ліквідації організація здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, а також забезпечення задоволення визнаних судом вимог кредиторів покладена на ліквідатора.

Як бачимо, одним з основних вимог до діяльності арбітражного керуючого є наявність ліцензії. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698, органом ліцензування в даному випадку є Міністерство економіки.