Відстрочка та розстрочка виконання. Зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду

Відстрочка або розстрочка виконання рішення означає зміну строків виконання рішення, що суттєво зачіпає інтереси стягувача, віддаляючи реальне виконання. Відстрочка - це відкладення виконання рішення на більш пізній строк, ніж це визначено рішенням суду.

Розстрочка — це виконання рішення по частинам у вказані господарським судом строки. ГПК чітко визначає перелік осіб, що можуть звернутися з відповідною заявою до суду, порядок і строки її розгляду, порядок оскарження ухвал суду та інші питання.

Відстрочку, розстрочку або зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд з власної ініціативи чи за заявою осіб, зазначених у коментованій статті, повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови може мати місце, наприклад, у випадках, коли боржник не виконує певних дій, вказаних у рішенні суду, або коли у боржника відсутнє майно, яке він повинен віддати стягувачеві. В першому випадку суд може надати право стягувачу виконати за рахунок боржника ці дії з наступним поверненням втрат, а у другому - стягнути вартість майна. Державні виконавці та інші посадові особи не можуть надати відстрочку або розстрочку виконання рішення чи змінити порядок та спосіб виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду. Це право коментована стаття надає лише господарському суду.

Ухвала про надання відстрочки або розстрочки, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови надсилається господарським судом не тільки сторонам, але на їх прохання (чи з інших причин) установі банку або державному виконавцю.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови.

В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано стороною, державним виконавцем після винесення ухвали або постанови апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї ухвали чи постанови вирішує господарський суд першої інстанції.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню згідно з вимогами пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», тому відповідний наказ при цьому не видається.

Загальні умови зупинення виконання судового рішення передбачені главою 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Для зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 Закону України «Про виконавче провадження», яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом. Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача.

Згідно з вимогами ГПК повноваження на зупинення виконання судового рішення має виключно суд касаційної інстанції до закінчення його перегляду в порядку касації. Тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не має права зупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.

Під визначенням «рішення господарського суду» підпадають не тільки рішення, ухвали та постанови місцевих господарських судів, а й ухвали та постанови апеляційного суду, оскільки апеляційній інстанції надано право не тільки змінювати рішення суду першої інстанції, а й приймати нове рішення.

Ухвали про зупинення та поновлення виконання судового рішення оскарженню не підлягають. Апеляційна інстанція не має права на зупинення виконання судового рішення, оскільки апеляційний суд переглядає рішення, що не набрали законної сили, а отже, не знаходяться на виконанні, хоча на практиці є непоодинокі випадки оскарження рішень місцевих судів з пропуском десятиденного строку, про що йдеться у коментарі до статті 93 ГПК.