Поняття, предмет та методи господарського права

Господарське право це комплексна галузь права, система правових норм, що регулюють відносини з приводу організації та здійснення господарської діяльності із застосуванням різних методів правового регулювання.

Предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяль­ності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єкта­ми та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. До інших учасників відносин у сфері господарювання відносяться споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також гро­мадяни, громадські та інші організації, які виступають засновника­ми суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відносини, які виникають між переліченими суб'єкта­ми, за характером прийнято поділяти на дві групи^[1]:

– господарські відносини, які виникають між суб'єктами господарювання, а також за участю інших рівноправних суб'єктів безпосередньо в процесі здійснення господарської діяльності, зокрема у зв’язку з укладенням та виконанням господарських договорів. Дана група відносин базується на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності зазначених суб'єктів;

– господарські відносини, які виникають між суб'єктами господарювання та органами державної влади чи місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також іншими органами та особами в процесі здійснення управління та контролю за господарською діяльністю (наприклад, відносини щодо державної реєстрації суб'єкта господарювання, ліцензування і патентування господарської діяльності, контролю за економічною концентрацією, між суб'єктом господарювання і його засновником, між суб'єктом господарювання і його дочірнім підприємством тощо). Характерним для даної групи господарських відносин є те, що вона базується на засадах влади та підпорядкування.

Метод господарського права – це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.

Концептуально методи правового регулювання господарської діяльності будуються на двох принципах:

– загальнодозвільному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким діють підприємства і підприємці;

– зобов’язуючому («суб’єкти господарського права зобов’язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Даний принцип стосується органів державного управління економікою (ст.19 Конституції України).

Законодавець, враховуючи специфіку господарських відносин (обєднання в них організаційних та майнових елементів, приватних і публічних інтересів), застосовує для іх правового регулювання декілька методів.

Метод владних приписів, який передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва ( власником майна) щодо підпорядкованого йому суб’єкта (рішення власника про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємства; видача ліцензії).

Цей метод застосовується:

законодавцем у формі імперативних норм (щодо мінімального розміру статутного капіталу чи резервного фонду акціонерних товариств, комерційних банків та ін., джерел формування їх майна) з урахуванням, у першу чергу, публічних інтересів;

власником майна, щодо створеного ним підприємства у формі статуту (в статуті власник визначає межі використання таким підприємством переданого йому майна та обов’язки підприємства перед власником), з урахуванням інтересів власника.

Метод узгодження, який поділяється на:

– метод автономних рішень дозволяє субєктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення, і обовязок усіх інших субєктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень. Це означає, що субєкти господарських відносин самостійно:а)планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають забовязання в них, інші умови господарських взаємовідносин.