Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарськими визнаються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Господарські відносини можна класифікувати на види за різними критеріями.
За критерієм характеру господарські правовідносини поділяються на:
– господарсько-виробничі (ч. 5 ст. 3 ГК України) - це майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництво та реалізація товарів, робіт, послуг);
– організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 ГК України), в тому числі щодо державної реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування їхньої діяльності, контролю за дотриманням такими суб'єктами правил у сфері господарювання тощо.
За критерієм сфери виникнення та дії господарськи правовідносини поділяються на:
– внутрішньогосподарські правовідносини (ч. 7 ст. 3 ГК України) – виникають в всередині господарської організації (між її структурними підрозділами, між організацією в особі органів управління/їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її структурними підрозділами);
– міжгосподарські (або зовнішньогосподарські) – виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання, між ними та органами господарського керівництва та контролю.
За взаємним становищем сторін розрізняють такі види господарських відносин:
– горизонтальні (учасники правовідносин рівноправні). Зазвичай такі відносини виникають при укладенні господарських договорів;
– вертикальні (відносини виникають між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, що має відповідні важелі та підстави щодо управління та контролю за суб'єктом господарювання). Подібні відносини виникають не лише за участю органів держави, а й власників майна щодо створених ними підприємств-невласників, господарських об'єднань щодо підприємств-учасників у межах делегованих об'єднанню повноважень, холдингової компанії щодо своїх корпоративних/дочірніх підприємств.
За галузями економіки та сферами управління, в яких виникають господарські відносини, виділяють такі відносини в промисловості, в агропромисловому комплексі, в галузі транспорту, в капітальному будівництві, на ринку цінних паперів, у сфері економічної конкуренції та антимонопольного регулювання тощо.
За критерієм сфери економіки, в якій виникають господарські правовідносини: державна, комунальна, приватна. Також можна виділити окремі види господарських відносин, що складаються в кожному з цих секторів економіки. Наприклад, в державному та комунальному секторах економіки складаються специфічні відносини щодо приватизації державного та комунального майна.
Залежно від спеціальних правових режимів, що встановлюються для регулювання господарських відносин, розрізняють такі їх види: господарські відносини в процесі організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі іноземного інвестування; щодо концесійної діяльності; щодо капітального будівництва; щодо інноваційної діяльності; щодо професійної фінансової діяльності; щодо лізингової діяльності; господарські відносини, що складаються в спеціальних (вільних) економічних зонах чи на територіях пріоритетного розвитку між суб'єктами цих зон/територій та органами управління спеціальних (вільних) економічних зон; господарські відносини, що виникають на інших територіях зі специфічним правовим режимом (спеціальної/вільної економічної зони; державного кордону України; Чорнобильської зони та ін.); господарські відносини, виникнення яких обтяжено надзвичайними обставинами - воєнного стану, стихійного лиха, іншого надзвичайного стану).
