Укладення і припинення шлюбу

У Сімейному кодексі шлюб визначається як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Метою такого союзу є створення сім'ї й виникнення між подружжям взаємних особистих і майнових прав і обов'язків. Спільне проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без державної реєстрації шлюбу, так само як проведення релігійного обряду шлюбу (шлюбна церемонія в церкви, національні обряди), не є підставами для виникнення в них подружніх прав і обов'язків.

Для укладання шлюбу необхідна наявність певних умов, які закріплені в чинному Сімейному кодексі України:

– добровільна згода жінки та чоловіка на одруження. Таким чином, примус (фізичний або психічний) до одруження не допускається і може спричинити визнання шлюбу недійсним;

– досягнення особами, які бажають одружитися, шлюбного віку. Чинне законодавство визначає шлюбним віком досягнення жінкою та чоловіком 18 років на день реєстрації шлюбу. Статтею 23 СК України передбачається можливість зниження шлюбного віку та надання права на шлюб особі, яка досягла 16 років, за наявності поважних причин, а також якщо буде встановлено судом, що це відповідає її інтересам. При реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона отримує повну цивільну дієздатність із моменту державної реєстрації шлюбу. У випадку припинення шлюбу, а також у випадку визнання шлюбу недійсним, придбана дієздатність зберігається. СК України не встановлює обмежень максимального віку одруження і максимальної різниці у віці.

Національне законодавство дообставин, що перешкоджають укладанню шлюбу, відносить:

– наявність іншого зареєстрованого шлюбу. Ніхто не має права укласти новий шлюб доти, поки укладений раніше шлюб не припинився у зв'язку зі смертю одного з подружжя, оголошенням одного з подружжя померлим, розлученням або з визнанням шлюбу недійсним;

– близьке споріднення. Не допускається укладання шлюбу між родичами прямої лінії споріднення, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, між двоюрідними братами та сестрами, рідними тіткою, дядькою та племінником, племінницєю, а також між усиновлювачем і усиновленою дитиною. Однак у випадку скасування усиновлення між усиновлювачем і усиновленою їм дитиною допускається укладання шлюбу.

– неприпустимість одностатевих шлюбів. Чинне законодавство України не містить норми, що прямо забороняє одностатеві шлюби. Однак ч. 1 ст. 21 СК України говорить саме про шлюб чоловіка і жінки, не допускаючи іншого;

– недієздатність особи (осіб), що вступають у шлюб. Не може одружитися особа, яка визнана судом недієздатною внаслідок психічного розладу (душевної хвороби або слабоумства). У випадку прийняття судом рішення про відновлення в дієздатності особа має право одружитися.

Обов'язковим елементом шлюбу є його державна реєстрація. Реєстрація шлюбу здійснюється державними органами реєстрації актів цивільного стану (далі - орган РАЦС). Тому будь-який інший державний орган, громадська організація, юридична або фізична особа не мають права проводити державну реєстрацію шлюбу, видавати свідоцтва встановленої форми.

Особи, які бажають зареєструвати щлюб, особисто подають у письмовій формі спільну заяву про реєстрацію шлюбу в будь-який державний орган реєстрації актів цивільного стану. Такі особи вважаються нареченими. Подача заяви про реєстрацію шлюбу не створює обов'язок для заручених зареєструвати шлюб. Разом з тим наступна відмова від реєстрації шлюбу породжує обов'язок відшкодувати іншій стороні витрати, які були нею понесені у зв'язку із приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (важка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

За загальним правилом шлюб реєструється після закінчення одного місяця від дня подачі заяви. Встановлення місячного строку дозволяє майбутнім подружжям перевірити серйозність своїх намірів, а органу реєстрації актів цивільного стану провести перевірку достовірності відомостей у заяві.

В окремих випадках на прохання осіб, що бажають зареєструвати шлюб, цей строк за наявності поважних причин, може бути скорочений (наприклад, вагітність, народження дитини, терміновий від'їзд за кордон). Процедура реєстрації шлюбу, на відміну від процедури подання заяви про реєстрацію шлюбу, не передбачає можливості діяти через представника. Реєстрація шлюбу відбувається в обов'язковій присутності нареченого та нареченої. Документом, що засвідчує державну реєстрацію шлюбу, є свідоцтво про шлюб.

Зареєстрований шлюб визнається недійсним за наявності певних підстав:

– за відсутності умов, встановлених законом для укладання шлюбу (добровільна згоди осіб і досягнення ними шлюбного віку);

– за наявності перешкод до його укладання (наявність іншого зареєстрованого шлюбу, близького споріднення, всиновлення або недієздатності осіб (особи);

– при приховуванні особою наявності в нього важкої хворобі або хворобі, небезпечної для одного з подружжя та/або їхніх нащадків;

– при укладанні фіктивного шлюбу, тобто шлюбу без наміру подружжя (або одного з них) створити сім'ю. Метою укладання такого шлюбу є бажання одержати які-небудь права або переваги, що випливають із самого факту реєстрації шлюбу, наприклад права на житлову площу.

До юридичних фактів, що припиняють шлюб, згідно зі ст. 104 СК відносяться наступні обставини:

а) смерть подружжя;

б) оголошення судом одного з подружжя померлим;

в) розірвання шлюбу (розлучення).

Розірвання шлюбу може здійснюватися державними органами реєстрації актів цивільного стану або судом. Основним критерієм розмежування способів розірвання шлюбу є наявність або відсутність у подружжя загальних неповнолітніх дітей. За відсутності в подружжя загальних неповнолітніх дітей і наявності взаємної згоди на розлучення розірвання шлюбу проводиться в органах РАЦС незалежно від наявності між подружжям майнового спору. За наявності спорів про розділ майна, встановленню аліментів, про утримання одного з подружжя, то вони будуть розглядатися судом окремо. Шлюб може бути розірваним державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя:

1) визнаний безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним.

Розірвання шлюбу в судовому порядку передбачено у випадку, якщо подружжя мало неповнолітніх дітей, а також за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.

Разом з тим, створюючи умови для повноцінного виховання дитини і підтримки матері в період її тимчасової непрацездатності, держава встановлює певні обмеження щодо реалізації подружжям права на безперешкодне розірвання шлюбу. Подача позовної заяви про розірвання шлюбу обмежена в період вагітності подружжя і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини, а також коли батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Розірвання шлюбу в адміністративному (через органи РАЦС) або в судовому порядку здійснюється після закінчення одного місяця від дня подачі заяви в орган РАЦС або до суду і засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу.