Ціноутворення на кредитні продукти банку

1. Витратний метод - Розрахункова ціна кредитних коштів розраховується як сума плати за ризик, витрат по наданню кредиту і прибутку від їх надання. Мета – максимізація прибутку банку.

Переваги методу: дозволяє розрахувати індивідуальну ціну для кожного окремого кредиту виходячи з його ризикованості і витратності для банку.

Недоліки методу:

} у такому методі ціноутворення враховуються лише інтереси банку, а інтереси клієнтів залишаються поза увагою;

} є трудомістким у використанні.

2. метод плаваючої базової ставки («базова ставка плюс» та «кратна базова ставка») - Величина базової ставки по кредиту погоджується з поточною прибутковістю по найбільш короткострокових ринкових цінних паперах. Мета – самострахування банку від загальноекономічних ризиків.

Переваги методу: є пріоритетним для використання в умовах високої економічної нестабільності й інфляції.

Недоліки методу: даний метод ціноутворення, як правило передбачає зростання кредитної ставки, що негативно сприймається клієнтами банку.

3. метод ціноутворення «нижче базової ставки» - Ціну кредитних коштів визначають мінімальна ставка по кредиту і націнка для покриття витрат, ризику і прибутку. Мета – залучення великих клієнтів та укладення з ними короткострокових кредитів.

Переваги методу: є вигідним для клієнтів які укладають з банком короткострокові кредитні угоди.

Недоліки методу: не сприяє отриманню банком великих прибутків.

4. метод цінового лідерства - Розмір кредитних ставок визначається виходячи, зі ставок провідного банку. Мета – недопущення банкрутства банків через надмірне зменшення ставки по кредиту.

Переваги методу:

} - не потребує суттєвих трудових і майнових витрат;

} - зручний для використання у дрібних і середніх банках, які самотужки не в силах правильно розрахувати ідеальну ціну на кредитні кошти

Недоліки методу: даний метод дозволяє встановити ціну на кредитні ресурси лише на приблизному рівні, без врахування реальних витрат на їх надання та обчислення ризиків які супроводжують таке надання.

5. метод ціноутворення з макс.% ставкою («модель кеп») - Ціна кредитних коштів включає плаваючу ставку по кредиту + вартість страхування клієнта від підвищення плаваючої кредитної ставки понад ліміту обумовленого банком. Мета – страхування кредитів від зростання кредитної ставки.

Переваги методу: даний метод є вигідним для позичальника, тому що знімає з нього ризик подорожчання кредитних ресурсів понад гранично прийнятний рівень

Недоліки методу: вимагає від банку значних фінансових та трудових затрат по прогнозуванню можливих масштабів росту базової ставки в перспективі, або використання якихось способів страхування тих своїх процентних ризиків, які виникають при використанні даної моделі.

Для встановлення обґрунтованого розміру ціни кредитного продукту банку, необхідно враховувати наступні основні чинники зовнішнього середовища:

- макроекономічні параметри (рівень заощаджень, %-ва ставка ЦБ);

- наявність та ступінь концентрації на кредитному ринку;

- ціни та умови надання позичок банками-конкурентам.

При встановленні відсоткової ставки за банківськими позичками значну роль відіграють і такі внутрішні фактори як:

- стратегічні цілі банку;

- вартість кредитних ресурсів;

- прийнятний рівень ризику;

- рівень прибутковості банку;

Внутрішні чинники у поєднанні з аналізом зовнішнього середовища створюють складові ціни позичок для клієнтів.

Основними статтями витрат, що повинні бути враховані при розрахунку кредитної процентної ставки є:

- процентні витрати, що сплачуються банком за користування коштами своїх кредиторів та визначають для банку вартість фінансових ресурсів; розмір таких витрат достатньо просто розрахувати використовуючи один із методів визначення вартості ресурсів банку;

- витрати пов’язані з обслуговування та супроводом депозитів і позичок, найбільшу питому вагу в них займає з/п працівників банку.

Складові обґрунтування ціни кредитного продукту банку можна представити наступним алгоритмом:

Вартість ресурсів

+

Компенсація витрат на підтримку ліквідності

=

Повна вартість ресурсів

+

Розподілені операційні витрати

+

Маржа з урахуванням компенсації ризиків на розподілений капітал

=

Цільова ціна з урахуванням ризиків

+

Комерційні надбавки та знижки до ціни

=

Ціна кредитного продукту

Обґрунтування розміру ціни позички вимагає врахування у цій ціні кредитного ризику.

Встановлення маржі ризиковості може відбуватися шляхом збільшення позичкової ставки на ступінь кредитного ризику або шляхом зменшення позички на величину страхового резерву за кредитними операціями.

Аналіз цін конкурентів проводиться шляхом порівняння повної вартості кредитного продукту (з урахуванням кредитних комісій) та умов кредитування (вимоги до застави, валюта кредитування, строк розгляду заявки, можливість отримання додаткових послуг та ін.).