Організація виробничих процесів у просторі

Первіс­ним ланцюгом в організації виробничого процесу та базовим осередком (елементом) виробничої системи є робочі місця, на яких виконуються робітниками (групою робітників) певні опера­ції з виготовлення продукції чи обслуговування виробничого процесу за допомогою необхідного устаткування, інструменту, пристроїв, розташованих на відведеній частині площі.

 

Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, створює виробничу дільни­цю — окрему адміністративну одиницю, очолювану майстром за наявності в зміну не менш 25 робітників.

 

Цех являє собою територіально та адміністративно відо­кремлений підрозділ підприємства, в якому основні виробничі і допоміжні дільниці та обслуговуючі служби виконують певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалі­зації та кооперування праці.

 

Кількість цехів залежить від конструктивних і технологічних характеристик продукції, що виготовляється, її обсягів та рівня спеціалізації підприємства.

 

Сукупність однорідних цехів на великих підприємствах стано­вить виробництво.

 

Виробничою структурою називається група робочих місць, підроз­ділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні та (або) коопераційні взаємозв'язки і розташована на певній пло­щі.

 

Виробнича структура підприємства визначає розподіл праці між цехами та обслуговуючими господарствами, формалізує вну­трішньозаводську спеціалізацію та кооперування.

 

На основі виробничої структури формується загальна та управлінсь­ка структури підприємства.

 

Побудова виробничої структури ґрунтується на вимогах принципів просторової організації ідеального процесу, таких як: спеціаліза­ція, пропорційність, прямоточність.

 

 

Просторова організація виробничого процесу передбачає розташування робочих місць і їх груп (дільниць, цехів) на території підприємства, та забезпечення пересування предметів праці по операціях найкоротшими маршрутами.

 

При створенні підприємства розробляється генераль­ний план, який являє собою графічне відображення його терито­рії з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, транспортними шляхами та сполученнями, що прив'язані до певної території (міс­цевості).

На практиці в кожного підприємства є спроектований та фактичний генеральний план просторового розташування ви­робництв, цехів та господарств на території.

 

В основі генераль­ного плану лежать просторові зв'язки елементів виробничої си­стеми, що забезпечують економію території та виробничих площ.

Рисунок – Принципова схема генерального плану підприємства.

Розробляючи генеральний план, враховують такі принципи:

- забезпечення прямоточності просування предметів праці з одного підрозділу до іншого за ходом технологічного процесу без зустрічних та зворотних вантажопотоків;

 

- розміщення складів сировини та матеріалів з боку ввезення вантажів поблизу заготівельних цехів, а складів готової продукції — з боку її вивозу біля складальних цехів;

 

 

- розміщення допоміжних цехів за можливістю разом з основ­ними цехами, що споживають їх продукцію чи потребують по­слуг (інструментальні, ремонтно-механічні та електроремонтні);

 

- переміщення вантажів переважно технологічним транспор­том, що забезпечує надійність та економічніший порівняно з транспортом загального користування;

 

- скорочення протяжності енергетичних комунікацій і відпо­відно втрат у мережах шляхом раціонального їх проектування та планування (електромережі, паро-, водо- і газопроводи);

 

- усунення можливостей перетинання руху людей зі шляхо­проводами, комунікаціями, залізничними коліями, маршрутами проїзду транспорту завдяки запланованому спорудженню переходів;

 

- групування однорідних за характером виробництва основ­них та допоміжних цехів в особливі відокремлені блоки в од­ній будівлі, що зменшує розміри території, скорочує довжину внутрішньозаводських шляхів та комунікаційних ліній і, від­повідно, витрати на транспортування, благоустрій і огороджу­вання території;

 

- створення окремих зон гарячих, енергетичних, холодних це­хів та загальнозаводських служб, що сприяє забезпеченню належ­них організаційно-виробничих, санітарно-гігієнічних умов праці;

 

- урахування переважних напрямів повітря, найсприятливіших умов для природного освітлення і провітрювання виробничих приміщень, а також взаємного розташування будівель і відстані між ними відповідно до встановлених санітарно-технічних та пожежобезпечних норм;

 

- уникнення несумісного розташування точних виробництв поряд з цехами, дільницями, на яких технологічні процеси су­проводжуються вібрацією підлоги та ґрунту;

 

- використання рельєфу місцевості, урахування розташування залізничних шляхів, високовольтних електричних мереж, житла та соціальної інфраструктури.