Шляхи та резерви скорочення тривалості виробничого циклу

Важливість скоро­чення виробничого циклу визначається економічними інтересами продуцентів.

 

Чим менша тривалість виробничого циклу, тим більше продукції за одиницю часу при інших рівних умовах можна ви­пустити на підприємстві, у цеху або на дільниці; тим вище вико­ристання основних фондів підприємства; тим менша потреба підприємства в оборотних коштах за рахунок прискорення їх обертання; тим більше скорочується незавершене виробництво; тим вища фондовіддача і т. д.

 

У практичній діяльності підприємств скорочення тривалості виробничого циклу здійснюється одночасно за трьома напрямами:

 

- зменшення часу робочого періоду (трудових процесів),

- скорочен­ня часу природних процесів,

- усунення та зведення до мінімуму різ­них перерв.

 

Це забезпечується двома шляхами:

- удоскона­люванням техніки й технології;

- підвищенням рівня організації виробництва.

 

Розроблення заходів із скорочення виробничого циклу ґрунтується насамперед на принципах пропорційності, па­ралельності та безперервності.

 

Технологічний час і час перерв значноскорочуються в резуль­таті удосконалювання конструкцій продукції, що випускається, підвищення рівня її технологічності, впровадження найбільш ра­ціональних високоефективних технологічних процесів.

 

Під удосконаленням технологічних процесів розуміють їх ком­плексну механізацію та автоматизацію, упровадження швидкісних режимів різання, концентрацію операцій, яка передбачає багатоінструментальну й багатопредметну обробку або суміщення в одно­му робочому циклі кількох різних технологічних операцій.

 

Підвищення технологічності конструкцій виробів полягає у максимальному наближенні їх параметрів до вимог технологічного процесу та технічних і організаційних можливостей підприємства.

 

Скорочення трудомісткості технологічних операцій досяга­ється шляхом використання досконалішого інструменту, заміни металу пластмасами, застосування ефективного спеціального та універсального оснащення, використання ПЕОМ, що дають змо­гу вибирати оптимальні режими обробки деталей.

 

Підготовчо-завершальний час також підлягає зменшенню, особ­ливо в частині переналагодження устаткування, яке доцільно вико­нувати в неробочі зміни, в обідні та інші перерви.

 

Зменшення тривалості транспортних і складських операцій може бути досягнуто в результаті перепланування устаткування на основі принципу прямоточності, механізації й автоматизації підйому та переміщення продукції за допомогою різних засобів.

Скорочення часу на контрольні операції досягається впрова­дженням передових методів і прийомів їх здійснення, використанням засобів механізованого та автоматизованого контролю, які вмонтовуються в устаткування, суміщенням із часом виконання технологічних, транспортних і складських операцій.

 

Скоротити виробничий цикл можна шляхом штучної інтенси­фікації природних процесів.

Наприклад, прискоренням охоло­дження деталей, упровадженням примусової циркуляції повітря, заміною природного сушіння фарбованих деталей індукційним сушінням у полі струмів високої частоти, застосуванням штучно­го старіння відповідальних деталей у термічних печах.

 

Скорочення часу міжопераційних перерв забезпечується пере­ходом від послідовного до паралельно-послідовного і далі до па­ралельного руху предметів праці.

 

Такому скороченню часу також сприяє організація цехів та дільниць за принципом предметної спеціалізації, яка територіально наближує різні стадії виробницт­ва, спрощує й скорочує внутрішньозаводські та внутрішньо цехо­ві маршрути руху заготовок і виробів. Підвищення паралельності виконання робіт скорочує технологічну трудомісткість і час на транспортування.

 

Час перерв може бути скорочений шляхом збільшення змін­ності роботи, раціоналізації відпочинку робітників, застосування ефективних систем оперативно-календарного планування.

 

Скорочення часу перерв, що зумовлені аваріями устаткування, недостачею матеріалів, оснащення та іншими причинами незадо­вільної організації виробництва, також позитивно впливає на тривалість виробничого циклу.