Наприкінці XIX ст. у виробництві різко зросли масштаби і концентрація, виникли великі підприємства, на яких були зайняті тисячі і десятки тисяч людей

На підприємствах установлювалося обладнання, машини і механізми, які дорого коштували, упрова­джувалися дуже складні технологічні процеси виготовлення про­дукції, відповідно підвищувалися вимоги до освіти, навиків і вмінь робітників. Індустріальні методи виробництва потребували адекватних організаційно-виробничих структур, схем зв'язків та управління, жорсткого виконання технологій, точності виконання трудових операцій.

З поглибленням поділу праці, спеціалізації і кооперування зростала роль чіткої організації і регулювання, документального оформлення і закріплення узгоджених у часі і просторі операцій та процесів виробництва з метою сталого виготовлення продук­ції з меншими витратами. На кожному підприємстві (фабриці) розроблялися інструкції, що були орієнтовані на виробництво, організацію випуску продукції й ефективного використання машин і механізмів. Це сприяло появі нової галузі прикладних промислових знань. Поступово набував поширення науково-технічний та інженерний підхід до організації та управління ви­робництвом, а також іншими сферами діяльності промислових підприємств.

Початок систематизованих досліджень виробництва пов'язаний з американським інженером Фредеріком У. Тейлором (1856—1915), який започаткував раціоналістичну школу наукової організації виробництва.

Почавши працювати учнем у механічній майстерні, він за 10 років пройшов шлях до головного інженера великого металургійного підприємства. Завдяки самостійній наполегливій підготовці Ф. Тейлор успішно склав іспити і отримав диплом інже­нера. Наприкінці XIX ст. він почав вивчати проблеми наукової організації праці робітників.

Основні дослідження провів у ста­леливарних компаніях і на машинобудівних підприємствах. їх результати виклав у працях «Управління фабрикою» (1903), «Принципи наукового управління» (1911).

Ставлячи за головну мету максимальне збільшення продуктивності праці, він запропонував конкретні рішення, які спрямовані на раціональне використання праці робіт­ників і засобів виробництва: введення суворого регламенту на за­стосування матеріалів і інструментів; стандартизація інструментів, робочих операцій; точний облік робочого часу; дослідження тру­дових операцій шляхом поділу їх на складові елементи та хроно­метражу; встановлення контролю за кожною операцією та ін.

Ф. Тейлор запропонував низку заходів, які дістали назву «вивчення роботи». З метою ретельного вивчення трудових прийомів він залучав кваліфікованих, спеціально підготовлених робітників, майстерно володіючих цими прийомами.

У процесі аналізу рухів окремих робітників кожен такий рух поділявся на елементарні складові частини і, за допомогою хронометражу, створювався «ідеальний метод роботи», що ґрунтувався на се­лекції найліпших елементів трудового процесу різних робітни­ків. Хронометраж давав змогу визначити й усунути «помилко­ві», «повільні» та «некорисні» рухи. Розробляючи оптимальні методи роботи, Ф. Тейлор намагався науково обґрунтувати «ліп­ший метод» виконання кожної роботи в найкоротший час. Ре­зультати проектних досліджень були вражаючі. Тільки в процесі проведення експериментальних робіт продуктивність праці зро­сла за три роки вдвічі.

Тейлор підкреслював: «Головний елемент будь-якої виробни­чої системи — людина. Треба робити все, щоб їй було добре»... «Має бути заохочувальна система оплати праці, яка б спонукала робітників експлуатувати машину, точно дотримуючись інструк­цій і якнайефективніше».

У працях дослідника міститься розроб­ка різних систем відрядної оплати праці відповідно до науково обгрунтованих методів нормування праці.

На підставі проведених досліджень він дійшов висновку про необхідність відокремлення функцій, які стосуються організації робіт, від функцій їх безпосереднього виконання, а також розпо­ділу відповідальності за виконання цих функцій.

Запропонований апарат функціональних керівників (майстрів, інструкторів) мав організувати і спрямувати один з однорідних видів діяльності кількох робітників.

За його рекомендаціями планування було ви­окремлено в самостійну функцію. При цьому запропоновано та­кож попередньо планувати методи роботи і всю виробничу діяль­ність підприємства в цілому.

Важливою умовою впровадження положень цієї системи, як підкреслював Ф. Тейлор, стає налагодження і зміцнення співро­бітництва між адміністрацією і робітниками в практичній реалі­зації системи організації праці.

Таким чином, сформувалася система Ф. Тейлора, суть якої ґрунтувалася на таких принципах: