Організація диспетчерування виробництва

Ефективна виробнича діяльність підприємства може бути забезпечена лише за умови чіткого поєднання у часі і просторі матеріальних, трудових, фінансових, технологічних та інформаційних ресурсів. Досягти цього непросто, оскільки у ході виробничої діяльності на окремих робочих місцях неминуче виникають відхилення від показників раніше складених планів, що вимагає їх корегування, а головне - координації діяльності взаємопов’язаних ланок підприємства. Причини відхилення від нормативного виробничого регламенту дуже різні, серед яких:

- затримка поставок сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин, устаткування, оснащення постачальниками вказаних ресурсів;

- невихід на роботу працівників через хворобу або з інших причин;

- вихід з ладу електромереж та їх обладнання, поломка устаткування, оснащення, пристосувань, транспортних засобів;

- недотримання планових термінів ремонту або технічного обслуговування устаткування;

- несвоєчасна підготовка технічної документації інженерними підрозділами;

- виникнення браку продукції з причин невідповідності властивостей сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, неякісної технічної документації.

Виходячи з викладеного, на виробничому підприємстві об’єктивно виникає необхідність оперативного реагування на всі зміни і відхилення руху виробництва. Цей комплекс управлінських робіт, який включає централізований неперервний облік, контроль і оперативне регулювання руху виробництва називають диспетчеруванням.

Основним завданням диспетчерування є забезпечення повсякденного і ритмічного виконання виробничих оперативно-календарних планів, для чого на підприємствах створюється спеціальна диспетчерська служба. Її структура залежить від масштабів підприємства, організаційного типу виробництва, складності продукції та інших виробничих факторів. На великих машинобудівних підприємствах створюється спеціальний підрозділ – центральне диспетчерське бюро та групи диспетчерів у цехах і службах. На більшості середніх та невеликих підприємств функцію диспетчерування виконує виробничо-диспетчерський відділ (бюро).

Основними функціями диспетчерської служби є наступні:

- систематичний облік і контроль наявності заділів на рівні встановлених нормативів у цехах і на дільницях, руху виробництва, виконання графіків здачі готової продукції чи виконання робіт (надання послуг);

- аналіз результатів контролю і прогнозування руху виробничих процесів;

- прийняття комплексних заходів з попередження і усунення порушень руху виробничих процесів;

- залучення основних підрозділів та допоміжних служб підприємства до ліквідації відхилень фактичного руху виробництва від нормативного;

- координація роботи з забезпечення цехів і дільниць необхідною робочою силою, сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, обладнанням, оснащенням, транспортними, та вантажно-розвантажувальними засобами, технічною документацією, іншими ресурсами;

- проведення щоденних диспетчерських нарад;

- підведення підсумків роботи і оцінка діяльності підрозділів підприємства о з виконання виробничих планів випуску продукції (робіт, послуг).

Реалізація вказаних функцій може бути здійснена тільки за умов своєчасності надходження, повноти і вірогідності виробничої інформації, що досягається шляхом створення автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві.

Вказана система повинна відповідати таким вимогам:

- мати достатньо високу оперативність у зборі та обробці інформації;

- забезпечувати попередню обробку інформації в місцях її збору та можливість синтезування для цілей управлінського обліку;

- виключити повністю або звести до мінімуму ручну працю при веденні облікової документації.

Найбільш активною і результативною формою координації роботи усіх ланок виробництва, спрямованих на організацію виконання оперативно-календарних планів, є проведення, зазвичай, щоденних диспетчерських нарад (рапортів). Проводить такі наради начальник виробництва, начальник виробничо-диспетчерського відділу, головний диспетчер, головний менеджер та інші керівники виробництва.

Типовий сценарій диспетчерської наради наступний: підведення підсумків виконання виробничих завдань підприємством за минулий робочий день та виконання рішень, прийнятих на попередніх нарадах; повідомлення керівників основних та допоміжних підрозділів про виконання ними тижнево-добових завдань (графіків) виконання робіт; в ході повідомлень керівників підрозділів вирішуються їх претензії один до одного. Прийняті в процесі наради рішення і вказівки керівників підприємства оформлюються у спеціальному журналі або записуються на диктофон чи відеокамеру. Перевірка вироблених управлінських рішень здійснюється методом подвійного контролю, що означає отримання підтвердження про виконання прийнятого рішення як від підрозділу-виконавця так і від зацікавленої структури.

До диспетчерського персоналу, і насамперед, до головного (старшого) диспетчера висуваються високі вимоги до особистих якостей. Керівником диспетчерської служби може бути тільки досвідчений виробничник із достатнім стажем роботи на керівних посадах в основних підрозділах підприємства. Весь персонал диспетчерської служби повинен мати організаторські здібності, рішучість, наполегливість, цілеспрямованість, гарну пам’ять і швидку реакцію.

Контрольні питання

1. Що являє собою оперативно-календарне планування? Які основні завдання воно вирішує?

2. З яких основних етапів складається комплекс робіт з оперативно-календарного планування?

3. У чому полягають відмінності між окремими системами оперативно-календарного планування?

4. Дайте коротку змістовну характеристику календарно-планових нормативів, які використовуються в ОКП.

5. У чому полягає методика визначення нормативного розміру партії предметів праці, які мають незначну матеріало- та трудомісткість?

6. Як визначається нормативний розмір предметів праці, що мають високу цехову собівартість їх виготовлення?

7. Поясніть сутність нормативу “періодичність запуску-випуску партії предметів праці” і принципи його визначення.

8. З якою метою і яким чином розраховується норматив “тривалість виробничого циклу виготовлення партії предметів праці”?

9. Поясніть зміст і послідовність етапів встановлення тривалості виробничого циклу виготовлення замовлення чи виробу.

10. У чому полягають основні особливості ОКП в одиничному виробництві?

11. Яким чином здійснюється розподіл виробничої програми у серійному виробництві?

12. Що являє собою диспетчерування виробництва?

13. У чому полягає зміст основних функцій диспетчерської служби підприємства?

Завдання з розв'язанням

Визначити нормативний розмір партії деталей (n) у механічному цеху, періодичність запуску-випуску цих партії (П) у виробництво, а також тривалість технологічного циклу (Т_Ц^тех) виготовлення партії за умов паралельного виду руху предметів праці.

Найменування операцій технологічного процесу виготовлення деталей, число задіяних робочих місць на кожній операції (С_і), штучний час (t_ші), загальний підготовчо-підсумковий час на партію (Т_пп) та допустимі втрати робочого часу на підготовчо-підсумкові елементи до загального часу зайнятості робочого місця (α_і) представлені у табл. 25.3.

Таблиця 25.3. Вихідні дані для розрахунку

Найменування операцій технологічного процесу	С_і	t_ш	Т_пп	α_і
1. Розточна		4,6		0,04-0,06
2. Фрезерна		6,1		0,03-0,05
3. Свердлильна		1,2		0,02-0,03
4. Шліфувальна		9,0		0,03-0,05
5. Контрольна		1,8		0,02-0,04

Річна програма за даними деталями складає − 1600 шт.

Розв’язання:

Встановлюємо провідну операцію, розраховуючи співвідношення Т_пп/ t_шза усіма операціями:

- розточна = 3,9;

- фрезерна = 2,0;

- свердлильна = 2,5;

- шліфувальна = 1,3;

- контрольна = 2,8.

Таким чином, провідною операцією технологічного процесу виготовлення деталі буде розточна, бо їй відповідає найбільше значення співвідношення Т_пп/t_ш.

1. Розраховуємо значення мінімально допустимого розміру партії деталей:

n_min штук.

2. Встановлюємо нормативний розмір партії деталей і періодичність запуску-випуску цієї партії у виробництво. При цьому враховуємо, що нормативний розмір партії предметів праці не може бути меншим, ніж мінімальний розмір (n_min), а періодичність запуску (П) має відповідати одному із уніфікованих значень цього календарно-планового нормативу.

Орієнтуючись на рекомендовані уніфіковані значення розміру партії деталей:

- при періодичності 6М (запуск-випуск 2 рази за рік) нормативний розмір партії (n) складе: шт.;

- при періодичності 3М (запуск-випуск один раз за квартал) шт.;

- при періодичності М (запуск-випуск один раз за місяць, тобто 12 разів за рік) шт.;

- при періодичності М/2 (запуск-випуск два рази за місяць, тобто 24 разів за рік) шт.

Порівнюючи отримані значення з встановленим раніше мінімальним розміром (78 шт), робимо висновок, що нормативний розмір повинен дорівнювати 134 шт, бо це значення найближче до мінімального і перевищує його. Тоді періодичність запуску-випуску нормативного розміру партії дедалі дорівнюватиме один місяць.

3. Розраховуємо нормативну тривалість технологічного циклу виготовлення прийнятої партії деталей за умов паралельного виду їх руху у часі:

Т_Ц^тех = (4,6 + 6,1 + 1,2 + + 1,8) + (134 - 1)´6,1 = 829,5 хв. або 13,8 годин.

Завдання для самостійного розв’язання

Завдання 1. Розрахувати тривалість виробничого циклу виготовлення будівельної металоконструкції за наступних умов. У заготівельному цеху здійснюється нарізка заготовок для металоконструкції. Нормативна тривалість цього виробничого процесу складає 2 доби. Надалі заготовки передаються до складально-зварювального цеху, де здійснюється зварювання елементів металоконструкції на спеціальному стенді. Цю роботу виконує спеціалізована бригада у складі чотирьох робітників, які працюють в одну зміну. Загальна трудомісткість складально-зварювальних робіт з виготовлення металоконструкції, які виконуються спеціалізованою бригадою, дорівнює 160 людино-годин при досягнутому рівні виконання норм виробітку в цеху 125 %.

Нормативна тривалість міжцехової перерви складає одну добу. Тривалість робочої зміни – 8 годин.

Відповідь: 7 діб.

Завдання 2. У ливарному цеху на формовочно-заливочному конвеєрі, який працює у дві зміни, відливається корпус насоса. Добова програма випуску корпусів з урахуванням браку складає 1800 шт. В одну опоку формується чотири виливки. Регламентовані перерви на обслуговування конвеєра складають 30 хвилин на зміну. Тривалість виробничої зміни – 8 годин.

Встановити, з яким тактом повинна працювати зазначена конвеєрна лінія.

Відповідь: 2 хвилини.

Завдання 3. Визначити величину випередження у механічному цеху для виробу, нормативна тривалість виробничого циклу складання якого дорівнює 2,5 доби. Машинокомплект механічного цеху цього виробу включає 6 деталей, тривалість виробничого циклу виготовлення яких складає:

- деталь ”А” – 1,5 доби;

- деталь ”Б” – 0,5 доби;

- деталь ”В” – 0,5 доби;

- деталь ”Г” – 0,25 доби;

- деталь ”Д” – 0,25 доби;

- деталь ”Е” – 0,1 доби.

Нормативне значення міжцехових перерв на підприємстві дорівнює одній добі.

Відповідь: 5 діб.

ЛІТЕРАТУРА

1. Афанасьев Н.В., Гончаров А.Б. Экономика предприятия: Учеб. Пособие. – Х.: ИНЖЭК, 2004. - 528 с.

2. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

3. Грещак М.Г., Гребешкова О.М., Коцюба О.С. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 228 с.

4. Глухов В.В. Организация прокатного производства. – СПб.: Изд-во «Лань», 2001. – 368 с.

5. Глухов В.В., Барыкин С.Е. Экономика электроэнергетического комплекса: Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2003. – 205 с.

6. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. – К.: Професіонал, 2004. – 320 с.

7. Економіка підприємства: Навч. посібник / За заг. ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. – К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2003. – 264 с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Й.М. Петровича – К.: Новий світ, 2004 – 680 с.

9. Економіка підприємства: Підручник / Ред. С.Ф. Покропивний. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. – 528 с.

10. Економіка підприємства: Навч. посібник / Ред. А.В. Шегда. – К.: Знання-

Прес, 2001. – 334 с.

11. Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства: Учеб. пособие.-

Мн.: ИП «Экоперспектива», 1998. – 334с.

12. Лафта Дж. К. Теория организации: Учеб. Пособие. – М.: ТК Велби, Изд-

во «Проспект», 2005. – 416 с.

13. Мельник Л.Г., Корінцева О.І. економіка підприємства: Навч. посібник:

Суми ВТД, 2004 – 412 с.

14. Організація виробництва: Навч. посібник / Багрова І.В. та ін. – К.: ЦНЛ,

2005 – 248 с.

15. Організація виробництва: Навч. посібник / За ред. Й.М. Петровича. – К.:

ЦНЛ, 2005. – 336 с.

16. Организация и планирование машиностроительного производства

(производственный менеджмент): Учебник / Под ред. Ю.В. Скворцова,

Л.А. Некрасова. – Высш. шк., 2003. – 470 с.

17. Организация и планирование приборостроительного производства.

Управление предприятием: Учеб. пособие / Лыч Н.М., Розенплентер А.Э.

и др. – К.: Выща шк., 1986. – 344 с.

18. Организация, планирование и управление предприятием: Учебник

/ Разумов И.М. и др. – М.: Машиностроение, 1982.- 944 с.

19. Организация производства и управление предприятием: Учебник

/ Туровец О.Г. и др. – М.: ИНФРА, 2005. – 544 с.

20. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства:

Підручник. – К.: Скарби, 2002 – 336 с.

21. Петров И., Мермерска Л., Ганкова Ц. и др. Икономика на труда. –

Габрово: ТУГАБ, 2001. – 216 с.

22. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. – Л.:

Магнолія плюс, 2004. – 398 с.

23. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник / Ред. В.Є.

Москалюк. – К.: КНЕУ, 2002. – 252с.

24. Плоткин Я.Д., Янушкевич О.К. Организация и планирование

приборостроительного производства. –Львов: свит, 1992. – 324 с.

25. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. Посібник. – 3-е вид.,

перероб. і доп. – К.: Вікар, 2003. – 176 с.

26. Прудиус Ю.И. Экономика предприятия: Учеб. Пособие. – Х.: Одиссей,

2004. – 416 с.

27. Тоцький В.І., Лавриненко В.В. Організаційний розвиток підприємства:

Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 247 с.

28. Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник – М.: ИНФРА,

2003. – 672 с.

29. Чирков В.Г. Эффектометрия: Популярные очерки. – К.: «Феникс», 2005. –

240 с.

30. Чейз Р.Б., Эквилайн Н.Дж., Роберт Ф. Производственный и

операционный менеджмент, 8-е издание: Пер. с англ.: М.: Издательский

дом «Вильямс», 2001. – 704 с.

31. Экономика организации (предприятия): Учебник / Ред. В.Я. Горфинкель.

– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 608 с.

32. Экономика предприятия: Учеб. пособие / Под общ. ред. П.А. Орлова. –

Харьков.: ХГЭУ, 2000. – 400 с.

33. Экономика предприятия: Учебник / Под. ред. проф. О.И. Волкова. – 3-е

изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 601 с.

34. Экономика предприятия: Учебник / Горфинкель В.Я. и др. – М.: ЮНИТИ,

1998. – 372 с.

35. Экономика предприятия: Пер. с нем. / Под ред. Ф.К. Беа, Э. Дихтла,

М. Швайтцера. - М.: ИНФРА-М, 1999. – XVI, 928 c.

36. Экономика приборостроительной промышленности: Учебник / Под общ.

ред. С.В. Моисеева. – М.: Машиностроение, 1988. – 264 с.

37. Экономика радиотехнической промышленности: Учебник / Под ред.

В.К. Беклешова. – М.: Высш. шк., 1987. – 264 с.

38. Экономика и организация управления вузом: Учебник. 3-е изд., испр. и

доп. / Под ред. В.В. Глухова. – СПб.: Изд-во «Лань», 2004. – 608 с.

39. Экономика и управление в энергетике: Учеб.пособие / Под ред.

Н.Н.Кожевникова. – М.: Изд. центр «Академия», 2003. – 384 с.