Організаційно-правові форми підприємства

Повну характеристику організаційно-правових форм підприємств можна дати, користуючись такими класифікаційними ознаками: 1) форма власності майна; 2) форма вкладення капіталу; 3) національна належність капіталу; 4) правовий статус і форми господарювання; 5) відповідальність за зобов’язання; 6) розмір за чисельністю працівників (табл. 1.1).

Відповідно до форм власності можуть діяти приватні, колективні, комунальні та державні підприємства. До приватних підприємств відносяться: індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України – членів однієї сім’ї, які проживають разом; приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили.

Колективні підприємства – це господарські товариства, котрі створюються на основі угоди юридичних і фізичних осіб про об’єднання їх капіталу, майна та підприємницької діяльності з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Комунальне – це підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць. Державним є підприємство, засноване на загальнодержавній власності. До державного належить також казенне підприємство, яке не підлягає приватизації і створюється за рішенням Кабінету Міністрів України за однієї з таких умов: 1) підприємство здійснює виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися тільки державним підприємством; 2) головним споживачем продукції (понад 50 %) є держава; 3) підприємство є суб’єктом природних монополій.

Таблиця 1.1. Класифікація підприємств

За формою вкладення капіталу у створення підприємства виділяють: одноосібні – капітал сформований окремим громадянином; паєві – капітал сформований за рахунок внесків засновників або акціонерів товариств; бюджетні – капітал сформований за рахунок державного або місцевого бюджетів.

За національною належністю капіталу вирізняють: національні підприємства – капітал належить вітчизняним засновникам; закордонні – капітал належить іноземцям; спільні – капітал належить засновникам з двох або декількох країн.

Відповідно до правового статусу і форм господарювання розрізняються: комунальні, державні, казенні, індивідуальні, сімейні, приватні підприємства і господарські товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд (майно), що складається з пайових внесків засновників відповідно до установчих документів. Засновники товариства відповідають за свої дії тільки у межах внесків у статутний фонд. Повне товариство – це об’єднання учасників, які зайняті спільною підприємницькою діяльністю і солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Товариство з додатковою відповідальністю має статутний фонд, що складається з пайових внесків засновників відповідно до установчих документів. Засновники товариства відповідають за зобов’язаннями товариства своїми внесками, а якщо їх не вистачає, то особистим майном пропорційно статутним внескам. Командитне товариство – це повне товариство, але з правом залучення додаткових учасників (командистів), що відповідають за зобов’язаннями товариства тільки своїми внесками. Акціонерне товариство має статутний фонд, що поділений на відповідну кількість акцій рівної номінальної вартості. Товариство відповідає за зобов’язаннями тільки своїм майном, а акціонери – тільки у межах своїх акцій. Закриті акціонерні товариства поширюють акції тільки серед засновників без права їх купівлі-продажу. Відкриті акціонерні товариства поширюють акції відкритою підпискою та купівлею-продажем на біржах.

Приватні підприємства, повні і командитні товариства відповідають за зобов'язання усім своїм майном. Комунальні, державні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства відповідають статутним майном. До цієї групи можна віднести також і товариства з додатковою відповідальністю. Казенне підприємство відповідає за свої зобов’язання коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. У разі недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов'язання несе міністерство або інший центральний орган виконавчої влади.

За розмірами окремо виділяють малі підприємства, що становлять основу інтенсифікації виробництва. До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства з чисельністю працюючих: у промисловості та будівництві – до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб, у науці і науковому обслуговуванні – до 100 осіб, у галузях невиробничої сфери – до 25 осіб, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб.

Існують такі об’єднання підприємств:

- асоціації – договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

- корпорації – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

- концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

- холдінги – об’єднання, що мають контрольний пакет акцій іншого об’єднання, підприємства;

- інші об’єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об’єднання діють на основі договору або статуту, який затверджує їх засновник або власник.