Методи аналізу їх суть.
Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи:
- статистичний,
- топографічний,
- монографічний,
- економічний,
- метод анкетування,
- метод експертних оцінок.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.
Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:
Пчт = 
де Пчт - показник частоти травматизму;
Т— кількість випадків травматизму за звітний період;
Р — середньоспискова чисельність працівників.
Птт = 
де Птт - показник тяжкості травматизму;
Т— кількість випадків травматизму за звітний період;
Д — кількість днів непрацездатності.
Показник непрацездатності (втрат робочого часу) це число людино днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:
Пв.р.ч = Пчт *Птт = 
Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого; місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, г технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.
Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.
Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.
Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.
Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.
Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому, окрім показників частоти та тяжкості профзахворюваності (визначаються аналогічно) важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань та показник днів непрацездатності які припадають на 100 працюючих.
На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.
Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.
Для дієвої боротьби з виробничим травматизмом необхідно мати дані про його рівень та причини, які характерні для галузі виробництва, цеху, дільниці, виду робіт. Виявлення різноманітності причин, ступеня їх впливу на загальний стан травматизму дозволить розробити та здійснити ефективні заходи по усуненню нещасних випадків на виробництві.
Дослідження виробничого травматизму складається з наступних етапів:
- аналізу початкової інформації;
- попереднього аналізу явища;
- збору відомостей (інформації);
- їх обробки та аналізу;
- виявлення основних закономірностей явища.
Тобто в такому вигляді аналіз розглядається як система послідовних та взаємопов’язаних операцій. З іншої сторони для одержання обгрунтованих математичних моделей по всіх показниках виробничого травматизму необхідне використання комплексу різноманітних методів аналізу: статистичного, монографічного, економічного та ін. Одержана сукупність математичних моделей травматизму є основою для прогнозу різних аспектів його зниження. Таким чином, даний підхід до дослідження виробничого травматизму можна назвати комплексним аналізом та прогнозом.
Початкова інформація про конкретний нещасний випадок міститься в матеріалах розслідування. Вона повинна бути достовірною та вміщувати повний опис об'єкта дослідження. Друга вимога - повнота описання інформації для однозначного відтворення картини нещасного випадку. Неповний об'єм відомостей не розкриває всіх обставин події. Відомості про нещасні випадки численні, різноманітні і носять в основному описний характер. Всю інформацію про них слід розбити на детальні елементи - ознаки, назва кожної з яких повинна мати чітко витриманий зміст, який не допускає різноманітного тлумачення.
Оптимальний вибір ознак повинен зводитися до створення єдиного каталогу ознак - класифікатора, який іноді називають картою статистичного обліку та аналізу нещасних випадків. Класифікатор інформації повинен враховувати як самі ознаки, так і їх кількість, а також мати гнучку структуру, щоб можна було скорочувати або збільшувати кількість ознак. Класифікатор забезпечує єдиний підхід при зборі даних про виробничий травматизм.
Аналіз нещасних випадків показав, що об'єкт дослідження може характеризуватися 32 і більше ознаками, кожна з яких має різну природу. До того ж особливість травматизму в тому, що на нього істотно впливають як окремі ознаки, так і їх сполучення. Для правильного і об'єктивного оформлення первинних документів (Н-1, Н-5) карту статистичного обліку та аналізу нещасного випадку можна розглядати як орієнтовний план розслідування, в якому містяться чіткі дії по визначенню справжніх причин. Дослідження травматизму по таких або аналогічних картах можна проводити при допомозі ЕОМ, що значно збільшує об'єм аналізованої інформації, дозволяє використовувати сучасні математичні методи аналізу та прогнозу, оперативно видавати експрес-інформацію і, найголовніше, підвищити ефективність розробок науково обгрунтованих рекомендацій по зниженню виробничого травматизму. Великий виграш від застосування ЕОМ може бути одержаний на стадії обробки даних, яка займає до 80 % часу, що затрачується на весь цикл дослідження. ЕОМ дає можливість висувати та вирішувати принципово нові завдання у вивченні виробничого травматизму, забезпечувати комплексність підходу на всіх етапах - від постановки завдань до аналізу результату, висновків та рекомендацій.
Основою для таких досліджень є каталог відомостей (банк даних) про нещасні випадки на базі ЕОМ. Банк даних - це не тільки сховище відомостей про нещасні випадки, але і сукупність програм для ЕОМ, за допомогою яких виконують операції по запису, зміні та вибору інформації за відповідними показниками. Пакет програм для ЕОМ дозволяє багаторазово прораховувати варіанти для визначення структури даних, визначення факторів, які впливають на зміну структури.
Наступний етап дослідження полягає в аналізі та обробці даних. Використовуючи банк даних, можна вирішувати різні завдання інформаційного пошуку, як по визначених ознаках, так і по їх сукупності. Згідно аналізу інформації визначаються найбільш травмонебезпечні місця виробництва.
Але інформаційно-пошукові завдання, дозволяючи подати загальну картину травматизму, не відображають загальні статистичні закономірності розглянутого явища. Тому основний і завершальний етап дослідження причин нещасних випадків - встановлення загальних статистичних закономірностей виробничого травматизму - нерозривно пов'язаний з математичною обробкою інформації.
Аналіз і обробка даних повинні бути основані на загальній теорії виміру інформації. Розробка нових математичних методів по обробці кількісної та якісної інформації про нещасні випадки є важливим завданням.
Математичне дослідження виробничого травматизму складається з аналізу (опис), діагнозу (пояснення) та прогнозу (передбачення).
Математичний аналіз дозволяє знайти модель, яка описує взаємозв'язок між окремими ознаками нещасних випадків і їх сукупність. Вибирають математичну модель з урахуванням особливостей, які має інформація про нещасні випадки так, щоб можна було розподілити по порядку ознаки в залежності від ступеня їх впливу на загальну картину травматизму. I останнім є те, що на основі загальних математичних підходів прогнозуються різноманітні аспекти по зниженню виробничого травматизму. Знаючи математичні моделі травматизму, розкривши сутність його параметрів, можна виявити статистичні закономірності і визначити систему заходів по попередженню нещасних випадків.
Подана вище методика дослідження виробничого травматизму має велике практичне значення. Що на сьогодні мають інженери з охорони праці від підприємства до відомства? Як правило, це загальні відомості про травматизм, його кількісні показники: скільки нещасних випадків, їх частота, тяжкість і таке інше. Є аналітичні дані про травматизм по укрупнених показниках: стажу роботи, факторах та причинах (технічних та організаційних) травм i аналіз ведеться в основному по смертельних травмах. Але навіть цією інформацією більшість спеціалістів з охорони праці підприємств не володіють.
Практика показує, що уже на обласному рівні рідко де можна зустріти, щоб дані актів Н-1 оброблялися та аналізувалися, накопичувався банк відомостей по виробничому травматизму. Не приділяють цьому належну увагу i державні інспектори по нагляду за охороною праці, хоча згідно до них повинна надходити вся первинна інформація.
Існує також думка, що аналіз виробничого травматизму потрібен тільки теоретикам. З цим не можна погодитися. Запропонована методика дозволяє при використанні відомостей актів Н-1 складати конкретні карти травмонебезпечних дільниць виробництва, видів робіт для будь-якої галузі АПК. Наявність таких карт надасть велику допомогу при вивченні працюючими безпечних методів праці, при проведенні профілактичної роботи. Адже статистика переконливо показує, що більшість нещасних випадків кожного року трапляються через одні i ті ж причини, при типових обставинах.
Розроблена методологія поглибленого аналізу причин нещасних випадків повинна стати складовою частиною автоматизованої системи управління охороною праці або автоматизованою системою обліку, аналізу та попередження нещасних випадків не тільки в галузі, регіоні, але і в кожному підприємстві. Широке впровадження комп'ютерної техніки обіцяє в найближчий час вирішити це завдання. Для цього необхідні наступні умови: наявність ПЕОМ з комплектом робочих програм; забезпечення всіх господарств та підприємств регіону або області (галузі) раніше розробленими класифікаторами; своєчасна подача даних про нещасний випадок за запропонованим класифікатором; своєчасна обробка початкової інформації та подача вихідних даних для прийняття управлінських рішень.
