Громадські організації та СПР

Важливим елементом політичної системи демократичного суспільства є громадські організації, суспільні рухи і об’єднання. Вони виникають, як правило, на околиці владних відносин і навіть поза ними. Воснову їх діяльності покладені принципи добровільності, поєднання власних і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправності всіх учасників, законності і гласності. На відміну від партій або державних органів специфічними рисами таких рухів є їх самостійна, а тому й недосконала організаційна оформленість, аморфність соціальних, світоглядних і політичних позицій.

За своїми цілями і методами діяльності суспільні рухи та об’єднання можуть мати політичний і неполітичний характер. Політичного характеру набувають ті, що у своїй діяльності намагаються впливати на владу й навіть боротися за неї, прагнуть до зміни існуючих політичних умов. У цілому ж політична функція суспільних рухів і об’єднань, що не є політичними партіями, полягає не у виборюванні влади, а в тискові на владні структури з метою реалізації інтересів своїх учасників. Тому вони часто або підтримують партії, які їм ідейно близькі, або ці партії прагнуть залучити на свій бік такі рухи чи об’єднання. Суспільні рухи і об’єднання політичної спрямованості називають суспільно-політичними. Оскільки вони відіграють значну роль у політичному житті країни, розглянемо ці рухи докладніше.

Суспільно-політичні рухи – це особлива форма діяльності політичних сил, що представляють політичні інтереси і прагнення різних соціальних спільнот та їх організацій, яка спрямована на зміну існуючих соціально-політичних і економічних умов шляхом впливу на державні структури з метою їх удосконалення або зміни.

Порівняно з політичними партіями та іншими суспільними організаціями суспільно-політичні рухи характеризуються рядом особливостей.

По-перше, їх діяльність, що спрямована на зміну або вдосконалення владних структур та відносин, зазвичай не має на меті завоювання влади, а обмежується тиском на неї шляхом проведення масових заходів (мітингів, демонстрацій, страйків, пред’явлення петицій тощо) або через лобіювання інтересів. Якщо перша форма – це відкрита боротьба за свої інтереси, то лобіювання – закулісна гра з метою вплинути на законодавців, урядових чиновників, аби відстояти вигідний законопроект або одержати через уряд бюджетні кошти й т.ін. Лобізм при відсутності гідного державного контролю часто межує з порушенням законів і призводить до корупції.

По-друге, суспільно-політичні рухи є формою волевиявлення інтересів і прагнень соціальних спільнот з різною політичною орієнтацією, ідеологією, але одностайних у розумінні певної проблеми (наприклад, екологія, охорона праці і здоров'я, збереження миру та ін.).

По-третє, як правило, вони використовують політичні засоби боротьби у межах існуючого законодавчого поля. Але при серйозному протистоянні влади їхнім вимогам та посиленні підтримки з боку суспільства такі рухи часто переформовуються у партію і тоді вже прагнуть завоювання влади і через неї – вирішення тих проблем, навколо яких створювався рух.

У сучасному світі, особливо в країнах, що переходять від тоталітаризму до демократії, суспільно-політичні рухи виступають як політична сила і складова частина політичної системи. Вони забезпечують неухильність і гарантію такого переходу, становлять могутній чинник демократизації всіх сфер суспільства. Зрозуміло, що такий складний політичний процес навіть при ідеальному перебігу породжує багато проблем. В реальних же умовах, коли ділки від політики чи навіть злочинні елементи, користуючись прорахунками в політиці, відсутністю правових норм або їх протиріччями, демократичним інфантилізмом суспільства, прагнуть лише власного збагачення і пограбування своєї країни, – причин для невдоволення дуже багато, а це сприяє виникненню суспільно-політичних рухів. Такими причинами можуть бути:

- тривала криза в усіх сферах життя суспільства;

- невдоволеність окремих груп людей цілями суспільного розвитку;

- погіршення матеріального становища людей;

- погіршення природи та умов праці й життя;

- відокремленість влади від народу;

- криза духовного життя та ін.

Для реального впливу на політичне життя суспільства політичні рухи повинні мати певні політичні права. Такі права визначаються законодавчими актами країни, зокрема конституцією. Ними уможливлюються заснування власних і користування державними засобами масової інформації; виголошення й захист інтересів членів об'єднань і учасників рухів у державних, господарських та суспільних органах і організаціях тощо. Одночасно законодавство країни не дозволяє діяльності суспільних об’єднань і рухів, цілі яких не сумісні з інтересами суспільства, моральними нормами і загальнолюдськими цінностями. Так, забороняється створення рухів і об'єднань, які для досягнення своїх цілей прагнуть повалення уряду або насильницької зміни конституційного ладу, пропагують війну, насильство, жорстокість, розпалюють расову, національну і релігійну ворожнечу.

У країнах з розвиненими демократичними традиціями або там, де ведеться відкрита політична боротьба за зміну режиму, досягнення незалежності та інші кардинальні цілі, політичні рухи відіграють важливу й навіть визначальну роль у політичному житті країни. Вони слугують або гарантом стабільності у суспільстві, або, навпаки, дестабілізують суспільно-політичне життя і можуть привести до зміни суспільного ладу чи його реформування.

Питання для самоконтролю.

1. Коли і за яких обставин виникають перші політичні партії?
2. Які політичні, економічні, соціальні умови необхідні для створення політичних партій?
3. Що являється стрижнем, навколо якого формується політична партія?
4. Чим відрізняється політична партія від інших громадських формувань?
5. Чому для партії так важливо виконувати всі функції, притаманні цим політичним організаціям?
6. У чому ви вбачаєте шкідливість для суспільства однопартійної системи?
7. Що являє собою партократія?
8. Охарактеризуйте партійну систему України. Які партії є найбільш впливовими і чому?
9. Які із чинників створення СПР мають місце в Україні?
10. Назвіть найбільш впливові СПР в Україні.
11. Чому діяльність СПР є важливою передумовою демократизації політичної системи та формування громадянського суспільства?

Завдання для самостійної роботи.

1. Класифікуйте партійну систему України за ознаками: ліві, центристські і праві партії.
2. Дайте характеристику програми та діяльності найважливіших партій в країні. (для вітчизняних студентів – в Україні, для іноземних – в їхніх країнах).
3. Дайте оцінку діяльності СПР в країні, їх реальний вплив на політичне життя.