Тема. Тип хордові, клас ссавці. Мета: розглянути основних представників класу ссавці

Мета: розглянути основних представників класу ссавці.

Обладнання: малюнки та фотографії представників даного класу.

Хід роботи

В ході ознайомлення з нижче викладеним матеріалом заповніть наступну таблицю:

 

Ряд, роди на	Предс- тавник (види	Де меш- кає	Чим живи- ться	Чисель- ність ряду	Практичне значення	Інше (найбільш цікаве)

Класифікація та екологія ссавців. Сучасні ссавці нараховують близько 4 000 видів. Вони заселили всі середовища – повітряне, наземне, водне, ґрунтове. Всі вони поділені на три групи. В першу групу об’єднують найбільш примітивних ссавців, які не мають плаценти і розмножуються яйцями. Їх назвали першозвірі і об’єднують у відповідний підклас. Цей підклас має всього один ряд – Однопрохідні з трьома видами.

До другої сисТема. тичної групи – підкласу справжні звірі – відносять ссавців, які вже мають плаценту, але ембріональний розвиток триває дуже короткий час. Основний же термін розвитку проходить у спеціальному утворі – сумці. Звідси і назва цієї групи – сумчасті. Їх виділяють в окремий інфраклас (лат. infra – під), - нижчі звірі – іншими словами це неначе підпідклас. Але в сучасній зоології прийнята саме така назва цього таксону, тому і ми будемо її наслідувати. Всього нараховують близько 250 видів сумчастих, яких об’єднують в один ряд – сумчасті.

Нарешті третя група носить назву інфракласу вищі звірі і об’єднує тварин, які мають добре розвинену плаценту і весь ембріональний розвиток яких протікає в матці. Цей інфраклас поділений на 18 рядів і містить всю іншу кількість видів. Розглянемо біологію найбільш типових представників деяких

рядів класу ссавців.

Інфраклас вищі ссавці, або плацентарні. Ряди комахоїдні, рукокрилі

Плацентарні ссавці є нині процвітаючою групою. Вони є найпоширенішими, найчисельнішими серед інших наземних хребетних. Представники двох рядів – ластоногих та китоподібних – ведуть напівводяний або водний спосіб життя. Ссавці з ряду рукокрилих досить успішно опанували повітряний спосіб пересування. Хоча вони не змогли конкурувати з птахами і ведуть переважно нічний спосіб життя. Інші ссавці ведуть риючий спосіб життя, а ще інші опанували мистецтво хижацтва, спритно полюючи на здобич. Більша частина видів є травоїдними, де також досягла значних успіхів в ефективності переробки рослинної їжі. Досить згадати жуйних тварин, які мають чотирикамерний шлунок.

Ці ссавці мають розвинену плаценту, а молочні залози завжди мають соски. На території України поширені понад 100 видів різних плацентарних.

Ряд комахоїдні

Це найпримітивніші ссавці, які поширені скрізь, крім Австралії. Вони мають різну будову, розміри, забарвлення. Але всіх об’єднує характерна будова зубів – вони малодиференційовані. Їх кількість коливається від 26 до 44. У багатьох добре розвинені пахучі залози. Живляться переважно комахами та іншими безхребетними. Іноді в невеликій кількості вживають рослинну їжу. З основних представників слід відмітити родину землерийкових. Це дрібні хижаки, які полюють майже виключно на комах та їх личинок і вирізняються ненажерливістю. Це пояснюється дуже високим рівнем метаболізму. Надзвичайно корисні тварини, які знищують безліч шкідників. В Україні поширені представники трьох родів: бурозубки, білозубки та кутори.

До цього ряду належить і родина кротові. Це добре пристосовані до підземного способу життя ссавці. Передні кінцівки вкорочені, лопатоподібні, риючого типу. Представником нашої фауни є кріт звичайний. Довжина з хвостом не більше 20 см. Ці комахоїдні проривають систему підземних ходів, де потім полюють на комах, червів тощо. Час від часу по ходу риття вони викидають землю на поверхню, утворюючі так звані кротовини.

Кроти славляться своїм хутром, яке м’яке, густе, майже чорного кольору. Шуби, пошиті з цього хутра, високо ціняться. На денному світлі тварина майже не з’являється, тому зір у кротів редукований. Цей ссавець все життя проводить у пошуках корму, бо не ївши він може витримати всього 17 годин.

Родина хохулеві славетна реліктовим видом – хохуля російська, або звичайна.

Зустрічається виключно у Східній Європі. Мешкає поблизу водойм, де і добуває їжу – водяних комах та їх личинок, п’явок, молюсків, дрібну рибу тощо. Живе в норах з виходом під воду. Часто велика рогата худоба, перебуваючи на випасу в заплавах, руйнує норки звірків. Іншим конкурентом хохулі є ондатра, яка захоплює її норки. Часто хохуля потрапляє в сітки браконьєрів і звичайно гине. Тому хохуля звичайна стала рідкісною твариною. Положення ускладнюється тим, що це цінний хутровий звірок. В наш час хохуля охороняється законом.

Родина їжакові представлена всім відомим їжаком європейським та їжаком вушастим. Він має досить масивне тіло і мордочку, яка закінчується хоботком. Тіло вкрите голками і в разі небезпеки тварина швидко згортається у клубок і практично недосяжна для хижака. Але такий захист безсилий перед кліщами. Вони сотнями і навіть тисячами смокчуть кров бідних тварин. На жаль їжаки не можуть їх вичесати і приречені на страждання. Враховуючи це, необхідно весь час мати на увазі, що кліщі є також переносниками небезпечних захворювань людини – енцефаліту і туляремії.

Живиться їжак комахами, їх личинками, а також може поласувати полівками, жабами, ящірками. У деяких випадках їжак сміливо вступає у двобій з гадюкою і часто виходить переможцем. Його кров містить протиотруту, тому укуси гадюки не являють особливої небезпеки.

Нагулявши за літо достатню кількість жиру, їжаки впадають у тривалу зимову сплячку. Враховуючи біологію їжака, його можна вважати надзвичайно корисним ссавцем.

Ряд рукокрилі

За загальним виглядом тварини цієї групи схожі на мишей. Тому їх часто називають “летючими мишами”. Характерною ознакою є літальна шкірна перетинка, яка натягнута між плечем, видовженими передпліччям та кистю, задніми кінцівками та хвостом. Перший палець кисті не приймає участі в польоті і використовується для лазіння. Грудина, як і у птахів, має кіль і добре розвинені ключиці. Також сильно розвинені легені та серце.

Рукокрилі – хижаки, хоча є і рослиноїдні. Метаболізм протікає на високому рівні, тому вони поїдають велику кількість їжі. Ці ссавці ведуть присмерковий та нічний спосіб життя. Для орієнтації в темну пору доби використовують ультразвук частотою до 190 000 гц. Вуха, рот, а іноді і ніс працюють як ехолокатори, які не лише орієнтують тварину в просторі, а і забезпечують пошук та ловлю здобичі. Часто рукокрилі живуть колоніями, перебуваючи вдень у прихованих місцях, наприклад, печерах. Загальна кількість видів дорівнює 1000.

Родина криланів представлена типовим видом – летючою собакою, або калонгом. Мешкає в Південно-Східній Азії, де зграями нападає на фруктові насадження.

Родина підковоноси налічує близько 80 видів субтропічних та тропічних регіонів. В Україні зустрічаються два види: підковоніс малий і підковоніс великий. Перший мешкає по всьому Південному узбережжю Криму, а другий лише на Закарпатті і також в Криму.

Родина кажанові ще більш багата на види – близько 200. З них в Україні можна зустріти 22 види. Нічниця водяна селиться поблизу водойм і є надзвичайно корисною, знищуючи безліч комах. Її можна побачити в степових та лісостепових районах і в Карпатах. У Криму та Закарпатті мешкає нічниця триколірна. Невелика летюча миша – вухань – зустрічається скрізь у лісостепу. У лісових господарствах корисним є вечірниця мала. Вечірниця велика – найбільший рукокрилий ссавець України. Вечерниця руда – один з найпоширеніших видів країни. Це корисний звір. Нетопир малий зустрічається скрізь і селиться майже виключно у населених пунктах, де збирається колоніями на горищах, під стріхами тощо. Слід приваблювати і охороняти цього звірка. Нічниця війчаста, нічниця вусата, кажан пізній, довгокрил звичайний є також “українськими” видами.

Особливо слід пригадати родину вампірових, або десмодових. Мешкають ці тварини в тропічних областях і є справжніми паразитами. Їх зуби перетворилися в суцільні гострі як лезо пластинки. Слина має знеболюючу дію та перешкоджає зсіданню крові. Вампіри нападають на коней, мулів, іншу худобу, чим приносить суттєві збитки.

Ряд гризуни

Це найчисельніша група ссавців, яка нараховує близько 3000 видів. Гризуни – тварини малих та середніх розмірів, які живляться переважно рослинною їжею. У зв’язку з цим будова їх зубів теж своєрідна. На кожній половині щелеп вони мають по одному різцю. Ці різці без коренів і тому ростуть все життя. Іклів нема, а там де вони повинні бути - проміжок, або діасТема.. В Україні мешкає 41 вид, які об’єднують у 8 родин.

Родина білячі відома представником – героєм багатьох казок та мультиків – білкою звичайною. Всього відомо 54 видів білок. Цього пухнастого звірка важко сплутати з будь-ким. Білка в Україні зустрічається в Лісостепу та на Поліссі. У неї легке та гнучке тіло, міцні задні кінцівки, що дозволяє їй впевнено перестрибувати з гілки на гілку, з дерева на дерево. Під час таких стрибків пухнастий хвіст діє як руль або парашут, що забезпечує планування і чітке попадання на гілку. Кігті на пальцях дозволяють міцно триматися на стовбурі. Гнізда білки влаштовують у дуплах, або будують у гущавині гілок. В таких гніздах вони не тільки виводять потомство, а і зимують. Живляться ці звірки різноманітним рослинними кормом, але із задоволенням випиває пташині яйця і, навіть, поїдає пташенят. У білок цінне хутро і в Сибіру вона є промисловим звіром. В Україні білки не чисельні і промислове полювання на них заборонене. Часто білок тримають у неволі, так як вони не впадають у зимову сплячку.

Крім білок до родини відносять ховрахів, бурундуків та бабаків. Найближчими до білок є бурундуки. Вони відрізняються смугастим забарвленням і не таким розкішним хвостом. Екологічно у них дещо інший спосіб життя. Більшість часу бурундуки відшукують корм на землі, роблять запаси, а на зиму впадають у сплячку.

Ховрах крапчастий поширений по всій степовій Україні. Забарвлення дуже мінливе, але характерні білі цятки по сірому фонові. Селяться колоніями, риючи нори на схилах ярів, узбіччях лісосмуг, польових доріг.

Живляться ховрахи соковитими частинами рослин. В цих же районах країни можна зустріти ховраха сірого, та ховраха європейського. Звичайно, при збільшення своєї чисельності ці гризуни стають шкідливими. Вони знищують посіви жита, пшениці, кукурудзи, соняшника, баштанних тощо. Треба пам’ятати, що ховрахи небезпечні як переносники інфекційних захворювань людини.

Бабак має товсте, незграбне тіло і є найкрупнішим в родині білячих. Забарвлення хутра піщано-жовте з домішкою темно-бурого. В минулому бабаки населяли степи та лісостепи, іноді заходячи на Полісся. Живуть у норах із складною системою ходів. Їдять всі частини рослин. На культурних полях можуть шкодити посівам пшениці, ячменю, вівса. Із розорюванням степів чисельність бабака різко скоротилася, хоча наші предки полювали на них, використовуючи хутро та жир.

Родина мишині є найчисельнішою серед гризунів. Ці ссавці поширені скрізь по земній кулі, по всіх біомах. Це переважно дрібні та середніх розмірів звірки.

Підродина мишині включає мишу хатню, яка живе скрізь, крім великих лісових масивів. Як вже зрозуміло з видової назви, тримається будівель людини. Влітку миші розселюються в садах, городах, лісах тощо. Восени повертається до наших осель, скирт, лісосмуг. Їсть хатня миша все – і рослинну, і тваринну їжу. Це досить небезпечний шкідник, знищує зерно, псує продукти. Миші прогризають підлогу, ящики тощо. Є також переносниками різноманітних інфекційних захворювань.

Відомий всім пацюк сірий – небезпечний всеїдний гризун із складною груповою поведінкою. Селиться в оселях людини, а в природі риє нори між стовбурами дерев, корінням. Надає перевагу м’ясній їжі. Пацюки є злісними шкідниками тваринництва, знищують та псують харчові продукти. Вони надзвичайно плодючі. Самка за рік може дати до 6 приплодів по 15 малят у кожному. Поводитися з пацюками треба дуже обережно, бо вони є переносниками черевного тифу, чуми, холери, дизентерії, ящуру, сказу, сибірської виразки.

На півдні України поширений також пацюк чорний, який за біологією нагадує пацюка сірого. Крім того до підродини мишачих відносять мишу польову – нашого ворога у боротьбі за врожай та мишу жовтогорлу.

Родина хом’якові теж багата на види, з яких в нашій країні мешкають хом’як звичайний та хом’ячок сірий. Звірки цікаві тим, що мають добре розвинені защічні мішки. Хом’як звичайний – гризун з дуже красивим хутром. Звірок заготовляє корм на зиму, розкладаючи його по підземних лабіринтах. Зимою він час від часу прокидається для поповнення шлунку із своїх запасів. Деякі види хом’яків використовують як лабораторних тварин, проводячи з ними різні дослідження. Часто їх тримають і в домашніх умовах, милуючись невтомністю та працьовитістю цих спокійних і зовсім ручних звірків.

Слід згадати крупного – до 2 кг – гризуна – ондатру. Це звір був завезений до нашої країни у 1927 році з Північної Америки та Канади. Ондатра прижилася, заселила більшість водойм і стала досить цінним хутряним звіром.

Ще один водний ”іноземець” – нутрія з родини з такою ж назвою – нутрієві – акліматизована в Україні. Завезена з Південної Америки і має цінне хутро. Її м’ясо, яке за смаком нагадує крільчатину, з успіхом вживають в їжу.

До родини свинкові відносяться кавії, або як їх у нас називають, “морські свинки”. Це американські гризуни, які потрапили до нас з-за моря, звідки і дали їм назву “морські”, хоча до води вони не мають ніякого відношення.

Нарешті до родини бобрових належать найкрупніші гризуни. Бобер річковий має тіло до 1 м і вагу 20 – 30 кг. Звичайно мешкає по лісових водоймах, де будує з крупних гілок хатки. Часто бобри будують із стовбурів дерев греблю, піднімаючи рівень води для забезпечення потрібної глибини та захисту гнізд від хижаків. На високих берегах риє нори. Живиться деревиною м’яких порід дерев та травою. Цінний звір нашої країни, який потребує охорони.

Ряд зайцеподібні

Ряд поділяється на дві родини: зайцеві та пищухові. Із 65 видів зайцеподібних в Україні мешкає 3 види. Заєць сірий, або заєць-русак є звичайним мешканцем просторів нашої країни. Відомий вираз “трусливий як заєць” відповідає біології цих тварин. Лише надзвичайна обережність та лякливість зумовила його виживання. При відсутності особливих пристосувань для захисту, лякливість залишається єдиною зброєю проти чисельних ворогів. На зайців полюють вовки, лисиці, собаки, тхорі, орли, яструби, а на малят нападають навіть ворони та сороки. Ще одним засобом захисту є висока плодючість зайців. Самка приносить від 3 до 8 зайчат щоліта. Зайці не будують нір і малята народжуються майже сформованими і ховаються в заглибинах, в траві, кущах тощо. Вигодовують їх також і інші матері, які натрапили на малечу. Такі інстинкти забезпечують зайцям виживання та підтримання потрібної щільності популяцій.

Заєць-біляк в Україні трапляється лише в північних районах Полісся. Він дещо менший за русака і на зиму майже весь стає білим.

Зайці є популярним об’єктом полювання. Мисливці вбивають зайців заради смачного м’яса, а хутро ціниться невисоко.

Кролик дикий став мешканцем півдня України з кінця ХІХ століття, коли був завезений з Південної Європи і випущений поблизу м.Одеси. На відміну від зайців ці ссавці риють нори і утворюють колонії. Малята народжуються безпорадними – голими та сліпими. Самка щорічно дає 3 – 4 приплоди до 7 малят в кожному. Кролики є об’єктом полювання заради смачного м’яса та хутра.

З дикого кролика людина отримала багато порід для домашнього утримання. В наш час розведення кроликів навіть у власних господарствах дає суттєвий додаток до столу та бюджету сім’ї.