Структура патенту на винахід

Прототипом сигнальної інформації послужили бібліографічні списки нових надходжень у бібліотеках, у яких подавали перелік книг, періодичних видань, що продовжуються у монографіях. На відміну від них, сигнальна інформація, яку почали застосовувати з 50-х р 20 ст., дає відомості переважно

про статті в науково-технічних журналах і збірках. Цю інформацію можна укладати як шляхом вибіркового поширення інформації, так і у вигляді інформвидань (систематизованих бюлетенях або покажчиках змісту журналів

Препринти

Процес видання статті в друкарському науковому журналі складається з багатьох стадій (первинний аналіз рукопису, розсилка її рецензентам, рецензування, листування з автором і коректування тексту, підготовка рукопису для друкарні, друкування, розсилка передплатникам), і в докомп’ютерну епоху він розтягувався протягом кількох місяців. Для прискорення розповсюдження інформації в другій половині XX ст була винайдена нова форма публікації — препринт (Preprint).

За своєю структурою друкарський препринт повністю відповідає науковій статті, але його розповсюджують у вигляді окремої брошури між обмеженою кількістю колег автора. Головна відмінність препринта полягає у тому, що — він не підлягає рецензуванню; це лише „напівфабрикат”, який

подаватимуть до публікації в традиційному періодичному виданні.

Для публікації наукових робіт, що мали значення тільки для вузького

кола спеціалістів, наприкінці XX ст. широко використовувалась система депонування рукописів. Рукопис що депонується, як і рукопис звичайної статті, проходив весь цикл рецензування і, при необхідності, корекції змісту, але не публікувався в журналі, а заносився на зберігання (депонування) в один із спеціальних центрів. Організація, що займалася депонуванням (Український інститут наукової і технічної інформації, редакція журналу, або наукова організація), публікувала список отриманих матеріалів, а також реферати статей. Особи, зацікавлені в ознайомленні з повним текстом рукопису, могли замовити й отримати копію такої роботи. Значний пласт наукової і науково-технічної інформації міститься в патентах.

Матеріали конференцій

У науковому світі конференція виконує декілька функцій, оскільки це – засіб безпосереднього спілкування вчених, де вони обмінюються ідеями, досягненнями, попередніми результатами досліджень. Зазвичай, конференції є вузькоспеціалізованими, й на них збираються фахівці певного напрямку.

Співпраця в науковій роботі розподіляється між колективами вчених, що працюють з даного питання. Роботи вченого, що проходять поза колективом, звичайно залишаються непоміченими. Ученому, щоб його наукова робота була визнана, потрібно не лише її опублікувати, але він ще повинен переконати людей в її справедливості й довести її значення.

Учений, що хоче взяти участь у конференції, представляє оргкомітету тему і тези майбутнього повідомлення. Як правило, на початок конференції організатори видають невеликим тиражем збірку тез доповідей (Abstracts), що входять до програми засідань.

Інформаційну цінність тез доповідей складно охарактеризувати однозначно. З одного боку, за змістом матеріалів збірки можна чітко визначити, над якими проблемами працюють колеги і (приблизно!) які підходи при цьому використовують. З іншого боку, тези мають невеликий

обсяг (зазвичай на одну сторінку тексту), складаються головно із загальних положень і не завжди за змістом збігаються з тією доповіддю, яка прозвучить на засіданні. Більш інформативні розширені тези (Enhanced Abstracts), які розробляють на деяких конференціях — вони і за обсягом більші і структурно подібні до коротких статей.

Досить часто після закінчення конференції праці (Proceedings), відкоректовані з додатками дискусій, що були спричинені виступами публікують окремою книгою або на сторінках періодичного видання.

Реферативні журнали

У світі публікують настільки багато наукових статей, що жоден учений не в змозі прочитувати всі першоджерела навіть зі своєї спеціальності. Необхідність створення допоміжних інформаційних засобів була усвідомлена ще в XIX ст., і в 1830 р. в Лейпцигу з’явився перший хімічний реферативний журнал Pharmaceutisches Central-Blatt (з 1856 р. — „Chemische Zentralblatt”).

Реферативний журнал містить бібліографічні описи й реферати наукових публікацій (статей, книг, тез доповідей тощо). Матеріал у ньому розподілений за тематичними розділами і підрозділами, що дозволяє читачеві досить швидко скласти думку про літературні новинки в галузі, яка цікавить

його, і ефективно сформувати для себе список тих робіт, які потрібно детальніше вивчити з першоджерела.

У наш час наукове співтовариство видає два універсальних загальнохімічних реферативних журнали: реферативний журнал «Хімія» (Росія) і „Chemical Abstracts” (США), а також значну кількість спеціалізованих, наприклад: „Analytical Abstracts” (Великобританія), „Джерело” (Україна). Друковані варіанти реферативних журналів є об’ємними фоліантами, що містять реферати, (як РЖ «Химия» — 24 випуски за рік), а також не менш об’ємні книги з покажчиками (Index): авторським,

предметним, формульним й ін.