Меркантилізм р. його особливості

 

еркантилізм як перша теоретична спроба пояснити суть капіт-го способу

вир-ва виник на підставі узагальнення досвіду первісного нагромадження

капіталу й вирішував практичні питання прискорення цього процесу. М.

відображав інтереси торгової буржуазії.

 

Мислення меркантилістів значно відрізняється від економ. поглядів

античного світу. У центрі уваги меркантилістів опиняється саме

хремастика- «породження» грошей грошима. Отже, предметом дослідження М.

є сфера обігу. Навіть сам термін «меркантилізм», що виник в XVII ст.,

походить від слова «mercante»- «купець». Нагромадження багатства у

грошовій формі можливе лише за умов прибутковості зовн-ї торгівлі.

М.вороже ставилися до конкуренції як на внутр-у, так і на зовн-у

ринках.Ідеологія активного державного втручання в ек-ку.

 

Значно прискорило розвиток капіт. виробництва виникнення світового

ринку. Початок формування такого почався зі здійсненням великих

географічних відкриттів XV-XVI ст. Велику роль відіграв також торговий

капітал, який у добу розкладу феодалізму був переважаючою формою

капіталу.

Першим проявом ідей буржуазної політекономії став меркантилізм. У

Західній Європі він зародився вже в XV ст., але широке розповсюдження

отримав у XVII ст. Головною передумовою генезису меркантилізму був

розклад феодалізму та зародження капіталізму. Виникнення

капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи відносять

до XVI ст. Раніше в окремих містах узбережжя Середземного моря можна

було спостерігати лише певні окремі прояви капіт. відносин. Велике

значення для формування капіт. способу виробництва мало первісне

нагромадження капіталу. Конкретна меркантилістська політика і теорія М.

пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній М., який Маркс назвав

монетарною системою, і розвинутий М., що його Маркс характеризував як

мануфактурну систему.

 

Ранній (монетарний) меркантилізм виник до епохи великих геогр

відкриттів. Найб відомими предст були – В.Стаффорд в Англ та Г.Скаруффі

в Іт. Ран-й М. грунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала

два завд.:1-залучти в країну якомога більше грошей з-за кордону;

2-зберегти гроші в кр.

 

Мануфактурний мерк-зм (Т. Мен у Англ, А Монкретьєн у Фр, А.Сєрра в Іт).

Пізні мерк-сти ставили завдання скасування заборони вивезення грошей,

обмежень імпорту, форсування експорту нац прод-ції; завоювання ринків На

перший план висувалася політика протекціонізму.

 

Отже в центрі уваги всіх мерк була проблема збагач кр. У головному й

ранні, і пізні мерк-ти єдині – основою основ всієї системи їхніх

поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством кр є гроші.

Ранній меркантилізм виник ще до Великих географічних відкриттів

і тривав до середини XVI ст. Найвизначнішим представником цього

періоду був Уїльям Стаффорд. Для досягнення позитивного сальдо

у зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали необхідним, по-

перше, встановлювати максимально високі ціни на товари, які експорту-

ються; по-друге, в цілому обмежувати імпорт товарів; по-третє, не до-

пускати вивезення із країни золота і срібла (з якими ототожнювали

грошове багатство держави). Таким чином, теорія раннього меркантилі-

зму може розцінюватися як теорія “грошового балансу”.

Представники раннього меркантилізму не мали чіткого уявлення

про зв’язок торгівлі і грошового обігу. Їхня концепція номіналістичного

походження грошей, яка бере свій початок ще зі стародавніх часів, зо-

крема з праць старогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н.е.), була

помилковою. Останній, як відомо, вважав, що монета “існує не за приро-

дою, а встановлена людьми, і їм під силу змінити її або вилучити із обі-

гу”. Міркуючи так, меркантилісти заперечували не лише товарну при-

роду грошей, але й їхній зв’язок з дорогоцінними металами

Пізній меркантилізм

Пізній меркантилізм тривав з другої половини XVI ст. до середини

XVII ст., хоч окремі його елементи продовжували проявляти себе і в

XVIII ст. На цьому етапі торговельні зв’язки між країнами стають роз-

виненими і регулярними. Цьому сприяло заохочення розвитку націо-

нальної промисловості й державної торгівлі. Щоб досягти активного тор-

говельного балансу, меркантилісти вважали за необхідне, по-перше,

завоювати зовнішній ринок, пропонуючи відносно дешеві товари (держа-

ва, на їх думку, мала стимулювати виробництво товарів на експорт), а

також перепродувати товари одних країн в інші; по-друге, дозволяти ім-

порт товарів, крім предметів розкоші, при збереженні в країні активного

торговельного балансу; по-третє, вивозити золото і срібло для здійс-

нення вигідних торговельних угод шляхом посередництва, тобто для

збільшення їх маси у країні і збереження активного торговельного ба-

лансу, який приведе до активного платіжного балансу, а отже, – до

припливу золота і срібла із-за кордону. Пізні меркантилісти змінили ак-

цент у теорії монетаризму, протиставляючи ідеї “грошового балансу”

ранніх меркантилістів ідею “торговельного балансу”, згідно з якою

держава стає тим багатшою, чим більшою є різниця між вартістю

вивезених і ввезених товарів.

Визнаючи товарну сутність грошей, їх цінність пізні меркантиліс-

ти, як і їхні попередники, вбачали у природних властивостях золота і

срібла. Але саме вони зумовлювали перехід від металевої до кількісної

теорії грошей і системи монометалізму. Якщо ранні меркантилісти ото-

тожнювали багатство країни із золотом і сріблом та зводили функцію

грошей до засобу нагромадження, то представники пізнього мерканти-

лізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який можна пе-

ретворити на зовнішньому ринку у гроші, що для них були не тільки

засобом нагромадження, а й засобом обігу. Виступаючи за посередни-

цьку торгівлю, представники пізнього меркантилізму відстоювали обіг

грошей як капіталу.

Найбільш стисло і точно суть меркантилізму викладена в книзі

Т. Мена “Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або баланс нашої зовні-

шньої торгівлі як принцип нашого багатства” (1664 p.). Мен бачив ба-

гатство переважно в його грошовому виразі – у золоті і сріблі. Як

окремий торговець пускає в обіг гроші, щоб вилучити їх з прибутком,

так країна має збагачуватися шляхом торгівлі, забезпечуючи переви-

щення вивезення товарів над їх ввезенням. Розвиток виробництва він

розглядав як засіб розширення торгівлі.

Т. Мен був переконаний, що товар потрібно “продавати якомога

дешевше, аби лише не втратити збуту...”. Щодо збільшення ввезення у

країну товарів за готівку, то вигоду Т. Мен вбачав у тому, що досягну-

те збільшення товарів врешті-решт після вивезення цих товарів знову

за кордон перетвориться у ввезення значно більшої кількості грошей.

Ідеї, багато в чому схожі з ідеями Т. Мена, висловив Джон Локк,

який вважав, що “багатство” потрібно розглядати не просто як велику

кількість золота і срібла, а в порівнянні з іншими країнами.

Джона Ло, який у своїй праці “Аналіз грошей і торгівлі” (1705)

наполегливо аргументував думку про те, що незначне підвищення ці-

ни приводить до істотного зростання пропозиції, тобто про те, що ела-

стичність пропозиції товарів є досить високою. Звідси цілком логіч-

ним є висновок про можливість значною мірою впливати на зростання

виробництва шляхом збільшення кількості грошей в обігу [29].

У Франції найбільш активним провідником політики протекціоніз-

му в XVII ст. вважався суперінтендант (міністр) фінансів Жан-Батіст

Кольбер.

Кольбертаіїм

У Франції найбільш активним провідником політики протекціоніз-

му в XVII ст. вважався суперінтендант (міністр) фінансів Жан-Батіст

Кольбер. При ньому у промисловості країни створювалась могутня

мережа мануфактур, хоч підкреслимо, не стільки заради розвитку на-

ціональної промисловості, скільки для забезпечення прибутків коро-

лівського двору, який відзначався розбазарюванням коштів. Водночас

шляхом заборони ввезення хліба і безперешкодного його вивезення

стримувався розвиток фермерства, що в кінцевому підсумку стало фа-

ктором “вузькості” внутрішнього ринку порівняно з давньою супер-

ницею Франції – Англією. Пізніше французький меркантилізм стали

називати кольбертизмом.