Виник. Феодалізму в королівсті Франків

Північна Галлія, де у 486 р. виникла Франкська держава, є класич-ним прикладом еволюції феодального способу виробництва. У V-VІІ ст.

тут правила династія Меровінгів, з кінця VІІ ст. до середини ІХ ст. –Каролінгів. Про державу франків періоду правління Меровінгів в основ-

ному можна довідатися із судебника “Салічна правда” (кінець V ст.) [28].Високого рівня розвитку у Франкській державі досягло сільське

господарство. Замість перелогу, двоколки перейшли на триполку, змі-нився набір сільськогосподарських культур. Впроваджено пшеницю,

овочі, виноградарство. Зросла врожайність. Також набули розвитку тваринництво, птахівництво, бджільництво [21]. У V-VI ст. у Франксь-

кому королівстві відбувався процес трансформації родової землероб-ської громади у сусідську – марку, в якій переважало індивідуальне

сімейне господарство – основна виробнича ланка франкської общи-ни, яка базувалася на приватній власності на орні землі, колекти-

вній власності на угіддя, на вільній праці її членів. Права відчуження(вільного розпорядження) землі франків не знали. Але поступово спа-

дкові наділи збільшувалися і перетворювалися на алод – приватну сімейну власність, яка вільно відчужувалася, продавалася, обміню-

валася, заповідалася, дарувалася без дозволу громади (марки) [13].Основи феодального ладу у франкському суспільстві склалися у

VІІ-ІХ ст. Велика земельна власність розвивалась інтенсивніше, великі зем-левласники стали захоплювати селянські наділи, утворювалися основ-

ні класи феодального суспільства. У поземельних відносинах відбувсяпереворот: змінилася форма земельної власності. Алодіальна влас-

ність поступалася феодальній [28].Значну роль у цьому відігравала бенефіціальна реформа Карла

Мартелла (714-751 рр.). У зв’язку з вичерпаністю земельного фонду було встановлено, що земельні дарування – бенефіції – даються не

навічно, а на термін служби або довічно і потім можуть бути пе-редані іншій людині. Протягом ІХ-Х ст. бенефіцій перетворювався з

довічного у спадкове володіння і набув рис феоду (лену). Феод (лен) –

спадкове умовне утримання, пов’язане з обов’язковим перебуван-ням на військовій службі. Ця реформа зміцнила прошарок дрібних і середніх феодалів, закріпила феодальну земельну власність і збільши-ла селянську залежність, створила поземельні зв’язки між тим, хто да-

рує, і бенефіціарієм, сприяючи встановленню васальних відносин. Одним із важливих засобів феодалізації стала передача землі у

прекарій. Прекарій – умовне земельне тримання, яке великий власник передавав у тимчасове користування безземельній або малоземельній

людині, за що та мала виконувати панщину або сплачувати оброк.Втрата землі часто призводила до втрати особистої свободи.

А особливі королівські грамоти передавали на місцевому рівні судові,поліцейські, податкові, адміністративні функції від державотворця

сеньйорам. У VІІІ – на початку ІХ ст. основою господарської організації франкського суспільства стала феодальна вотчина – сеньйорія. Як

свідчить “Капітулярій про вілли” Карла Великого (кінець VІІІ ст.), зе-мля у вотчині поділялася на дві частини: панську, або домен (станови-ла, наприклад, 25-30 % площі), яка включала панські орні землі, і зем-лю, яка перебувала у користуванні залежних селян і складалася з наділів. Селяни виконували регулярну панщину 2-3 рази на тиждень у сезон сільськогосподарських робіт та користувалися неподільними общинними лісами і пасовиськами.

Залежне селянство каролінзької вотчини поділялося на три групи: колони – особисто вільні, але перебували в поземельній залежності;раби – серви – поземельно і особисто залежні; літи, які займали про-міжне становище, перебували під патронатом якого-небудь феодала і

тримали наділ у спадковому користуванні. Поступово ця різниця сте-рлася, селяни перетворилися в єдину масу залежних, які сплачували

оброк і виконували панщину. Каролінзька імперія розпалася у 843 р. Розпад великої держави

свідчить про завершення процесу феодалізації франкського суспільст-ва. Феодальна роздробленість – вагома ознака феодальної системи, що сформувалася. Таким чином, феодалізація – це перетворення алоду в утриман-ня; зникнення вільних общинників і поява залежних і кріпосних утри-мувачів; утворення феодальної власності і виникнення панівного кла-су феодалів, землевласників-воїнів