З початком торгівлі країна І буде нарощувати виробництво товару 1 (відносна перевага РА1 < Р′А1 (1/4 < 4), а країна ІІ – виробництво товару 2 (відносна перевага РА2 > Р′А2 (4 > 1/4). Цей процес буде продовжуватись до тих пір, поки відносні ціни в кожній із країн не зрівняються. Нова відносна ціна біде десь між РА = ¼ і РА′ = 4. В даному випадку, перетинаючи точку В у країні 1 і В′ у країні ІІ вона буде рівнятися одиниці РВ = РВ′ = 1.
На цьому закінчується теорія порівняльних переваг і розвиток теорії іде до стандартної моделі. Далі вводиться елемент аналізу попиту.
Країна може забезпечити більший рівень попиту при тому же рівні виробничих можливостей шляхом перерозподілу факторів на виробництво товарів які мають відносну перевагу (Рис. 2). Припустимо, що в процесі торгівлі країна І перерозподіляє ресурси на користь товару 1. Точка А рухається вниз до рівня В. В той же час країна ІІ перерозподіляє ресурси на користь товару 2. Точка А′ рухається вверх до рівня точки В′.
Рис. 2 Баланс в умовах торгівлі.
Країна І виробляє на 60 одиниць більше товару1, експортує його в країну ІІ (вектор ВС) і купить в країні ІІ 60 одиниць товару 2 (вектор СЕ). Країна ІІ виробляє на 60 одиниць більше товару 2, експортує його в країну І (вектор В′С′) і купить там 60 одиниць товару 1 (вектор С′Е′). В результаті крива граничного рівня заміщення, яка характеризує попит, в країні І переміститься на рівень ІІ і буде стикатися з прямою, яка рівноважна відносної точки Е, де країна І зможе споживати на 20 одиниць більше і товару 1 і товару 2. Так як крива ІІ розташована вище кривої І, можливості споживання обох товарів країною І зросли. Таким же чином крива граничного рівня заміщення в країні ІІ переміститься на рівень ІІ′ і буде стикатися з прямою, яка рівноважна відносної ціни в точці Е′, де країна ІІ зможе споживати на 20 одиниць більше і товару 1, і товару 2. Так як крива ІІ′ розташована вище кривої І′, можливості споживання обох товарів країною ІІ зросли.
В результаті торгівлі, на відміну від моделі порівняльних переваг не відбувається повної спеціалізації країн І і ІІ на виробництво, відповідно, товарів 1 і 2. Після того, як досягнута рівноважна ціна у взаємній торгівлі, подальша спеціалізація кожної країни не ефективна, із-за зростаючих витрат заміщення це стає дорожчим, ніж купити товар за кордоном.
Виграш у торгівлі складається із виграшу від обміну і виграшу від спеціалізації.
Продовжуючи даний приклад, уявимо, що перша країна навіть після початку торгівлі з другою країною не хоче або з яких-небудь причин не може спеціалізуватися на товарі 1 і продовжує виробляти його, як і до початку торгівлі, в об'ємах, визначуваних точкою А на кривій виробничих можливостей (рис. 4.3). Але світова відносна ціна рівна 1, а не 1/4, як внутрішня відносна ціна першої країни. Отже, у неї є деякий ціновий запас і без спеціалізації. Тому перша країна зможе за світовою ціною продати 20 одиниць товару 1 і купити 20 одиниць товару 2 і без спеціалізації на виробництві товару 1. Споживання зросте, оскільки крива граничного рівня заміщення ІІ пересунеться вгору, так само як і точка споживання Т розташується вище за точку А. Оскільки ніякої спеціалізації не було, зсув споживання з точки А в точку Т свідчить про отримання першою країною виграшу тільки тому, що вона вступила в торгівлю з другою країною, тобто від обміну.
А) Виграш від обміну це переваги, які отримує країна тільки із-за того, що вона вступила в торгові відносини з іншими країнами.
Внутрішня відносна ціна першої країни - ¼
Світова відносна ціна 1.
Тому у країні І є запас і без спеціалізації. Перша країна зможе по світовій ціні продати 20 одиниць товару 1 взамін на 20 одиниць товару 2 і без спеціалізації на виробництві товару 1. Споживання зросте тому, що крива граничного рівня заміщення ІІ пересунеться наверх-вліво, також точка Т буде вище точки А
Б) Виграш від спеціалізації показано вище (від точки А до точки В). Рух споживання вверх-вправо представляє собою виграш країни від спеціалізації.
