Обмеження майнових авторських прав.
Відповідно до закону допускається обмеження майнових прав, за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора. Законодавство дозволяє вільне використання твору без згоди автора, але з обов’язковим зазначенням його імені і джерела запозичення у таких випадках:
Перелік випадків правомірного вільного використання творів (винятків) передбачений ст. 444 ЦК та статтями 21-25 Закону і мають вичерпний характер. Усі зазначені у нормах винятки встановлені з урахуванням інтересів суспільства і мають певну інформаційну, соціальну, загальнокультурну або освітню мету. До них належать такі:
1. використання цитат з опублікованих творів з полемічною, критичною, науковою або інформаційною метою в обсязі, виправданому цією метою;
2. використання літературних і художніх творів як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звуко- та відеозаписах навчального характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;
3. відтворення у пресі, публічне виконання і публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей і публічно сповіщених творів із поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, коли таке використання прямо не заборонено автором;
4. відтворення та доведення творів до відома публіки за допомогою засобів фотографії, кінематографії, ефірного та кабельного мовлення з метою висвітлення поточних подій в обсязі, виправданому інформаційною метою;
5. відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публічних виставках, аукціонах, ярмарках, колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;
6. публічне сповіщення та відтворення у періодичних виданнях публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів з інформаційною метою;
7. публічне виконання музичних творів під час офіційних, релігійних, ритуальних церемоній;
8. відтворення уривків з опублікованих творів з метою навчання;
9. відтворення навчальними закладами репрографічним способом опублікованих статей, невеликих творів або уривків із письмових творів для аудиторних занять;
10. відтворення правомірно оприлюднених творів в особистих цілях для кола сім'ї, крім творів архітектури у формі будівель і споруд, комп'ютерних програм, репрографічного відтворення книг, нотних текстів, творів образотворчого мистецтва.
Обмеження (певне звуження обсягу майнового права) полягає у тому, що особа, яка має авторське право, не може заборонити вказане у законі використання, але вправі вимагати за нього виплати винагороди. Так, обмеженням прав є встановлена ч. 2 ст. 25 Закону можливість вільно, без згоди автора, відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях твори, зафіксовані у фонограмах, відеограмах та їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники. Ця винагорода включається в ціну обладнання та матеріальних носіїв, за допомогою яких можливо здійснити відтворення твору виключно в домашніх умовах. Відрахування авторської винагороди у вигляді певних відсотків від вартості зазначених товарів провадиться виробниками та імпортерами відповідного обладнання і матеріальних носіїв організаціям колективного управління, уповноваженим Міністерством освіти і науки України на збирання і розподіл зазначених коштів. Далі ці кошти розподіляються між суб'єктами авторського права, виконавцями, виробниками фонограм та відеограм. Так, автори вправі отримати 50 відсотків, виконавці 25 відсотків, а виробники фонограм чи відеограм - 25 відсотків отриманих відрахувань.
Строк охорони майнових прав автора.
Відповідно, до українського законодавства авторське право (АП) діє протягом усього життя автора й 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною й не є загально відомим, то АП діє лише протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, АП діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них. Після завершення строку дії АП твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений. Строк дії авторського права після смерті автора і строки, встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.
44. Вільне використання творів без виплати винагороди
Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний; будь-якою особою:
· як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо
воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;
· для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;
Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення. Використання твору без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення у випадках, передбачених ст. 444 ЦК, ст. 21 — 25 Закону, здійснюється без виплати винагороди авторові.Законом «Про авторське право та суміжні права» та ч. 1 ст. 444 ЦК встановлюються такі підстави вільного використання творів. Короткі уривки з опублікованих творів (цитати) в обсязі, що виправдовується поставленою метою, допускається використовувати, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору. Закон зазначає на можливість використання цитат із будь-яких опублікованих творів, в тому числі опублікованих в газетах, журналах або включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.Літературний і художній твори в обсязі, виправданому поставленою метою, можуть використовуватись як ілюстрації у виданнях, програмах мовлення, звукозаписах та відеограмах навчального характеру (п. 2 частини першої ст. 21 Закону).Статті з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, що були опубліковані в газетах або журналах чи публічно сповіщені, можуть відтворюватись у пресі, публічно виконуватись чи публічно сповіщатись. Але автор може заборонити таке відтворення, публічне сповіщення або публічне виконання його твору.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 444 ЦК, п. 7 частини першої ст. 21 Закону вільне відтворення творів допускається для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою. Мається на увазі відтворення не коментарів до законодавства, а творів, що надають можливість встановити обставини справи, провадження у якій ведеться судом чи іншим уповноваженим органом.За наявності умов, визначених ст. 24 Закону, особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право на вільне копіювання, модифікацію та декомпіляцію комп'ютерних програм.Попередньо оприлюднені твори можуть відтворюватись виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї без дозволу автора і без виплати винагороди.
45. Вільне використання творів з виплатою винагороди.
Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом. Автор (інший суб'єкт авторського права) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватись у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або в формі комбінації першого та другого варіантів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення та використання твору встановлюється в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученнями суб'єктів авторського права організаціями колективного управління авторськими правами з особами, що використовують твори. Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження мінімальних ставок винагород (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» встановлені мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звукозапису, за здачу примірників звукозаписів та аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат, та відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування в промисловості творів авторів декоративно-прикладного мистецтва.
46. Виникнення та реєстрація авторського права.
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору. Проте будь-який суб’єкт авторського права (не тільки автор, а й особа, якій належать майнові авторські права) може зареєструвати авторське право у відповідних реєстрах. Порядок реєстрації авторського права затверджено Постановою Кабінету Міністрів України “Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір” від 27.12.2001 р. №1756.
Реєстрація авторського права в Україні можлива двох видів:- реєстрація авторського права на твір;- реєстрація авторського права на службовий твір. Зареєструвати авторське право в Україні можна самостійно або за допомогою спеціалізованої юридичної компанії.
Для реєстрації авторського права самостійно потрібно подати Державному підприємству “Українське агентство з авторського права і суміжних прав” заявку, що складається з:
- заяви про реєстрацію авторського права;- документа, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору (за наявності);
- документа або копії документа про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права, або копії документа, що підтверджує наявність пільг;
- документа про сплату збору за оформлення і видачу свідоцтва або копії документа, що підтверджує наявність пільг.
Якщо здійснюється реєстрація авторського права на службовий твір, заявка на реєстрацію повинна містити документ, що підтверджує, кому належать майнові права на твір, створений у зв’язку з виконання трудового договору.. За результатами реєстрації авторського права в Україні видається Свідоцтво про реєстрацію авторського права.
47. Виникнення та реєстрація авторського права.
Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
48.Поняття суміжних прав.
Під суміжними правами Закон розуміє права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється три групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права організацій мовлення. Це права на оригінальність, майстерність, манеру виконання. Це коло прав виробників фонограм і права організацій мовлення на програми їх передач. Отже, суміжні права можна сформулювати як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов 'язані з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам. Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є: а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; б) фонограми, відеограми;в) передачі (програми) організацій мовлення. Суб'єктами суміжних прав є:
а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; г) організації мовлення та їх правонаступники.
Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.
Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. 2. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми,виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. 3.Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.
Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "P", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права; рік першої публікації фонограми (відеограми).
За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.
