Рівень пізнавальної потреби дитини, оволодіння способами пізнавальної діяльності можна визначити за допомогою картинок із невизначеним сюжетом, що припускають різну оцінку зображуваного, що надає можливість для уяви та вигадки. Можна показати дітям картинку із зображенням ранньої весни, коли тане сніг та з'являються калюжі, а дерева ще голі. Цю картинку можна ототожнювати з пізньою осінню, коли листя облетіло, а від першого снігу на землі та асфальті залишаються мокрі плями. На перший погляд навіть не скажеш, яку пору року зображено. Саме з постановки пізнавального завдання починається цілеспрямоване сприймання картини, пошук тих ознак, які б довели або скасували перше враження. Будь-які ситуації з діючими персонажами дають можливість приписувати їм не лише різні вчинки, а й різні мотиви. Для стимулювання пізнавальної активності можна використовувати прийом сумніву-роздуму (А може? Можливо, було якось інакше? А чи могло бути інакше? Як ти думаєш, що буде потім? Що могло тут трапитись?).
За допомогою такого роду занять діти можуть не лише передавати своє враження від сприйнятого, а й обґрунтовувати власні думки, оскільки включається механізм регуляції пізнавальної діяльності, що полягає в цілеспрямованості тих внутрішніх психічних дій, якими реалізується процес пізнання. Питання надають завданням проблемного характеру, збуджують дітей до пошуку способів рішення.
Розвитку пізнавальних здібностей також сприяє участь дітей у діяльнісному груповому проекті, зокрема у випуску газети. Беручи участь у такій діяльності, дошкільнята мають можливість планувати, розподіляти свою роботу; узагальнювати, класифікувати матеріал; порівнювати якість виконання роботи. Колективна діяльність викликає інтерес у дітей, підвищує їхню активність і сприяє розвиткові мислення, покращує емоційний стан. Завдяки раціональному поєднанню керівництва педагога та самостійної діяльності малюків, розвивається самоконтроль та вміння аналізувати помилки.
Улюбленим видом дитячої діяльності є конструювання. Це не лише цікаве, але й досить корисне заняття. Під час конструювання діти вчаться аналізувати предмети, виділяти характерні ознаки, порівнювати за цими ознаками. Окрім того, розвивається здібність встановлювати різноманітні залежності між окремими явищами (залежність конструкції від її призначення тощо); вдосконалюється вміння планувати свою діяльність, працювати цілеспрямовано, проявляючи самостійність, ініціативність, вигадку. Працюючи з природним матеріалом, малюки вчаться відшукувати схожість у корінні, гілках, вигадувати форми зі знайомими їм образами казкових героїв, тварин. Завдяки цьому, в дітей розвивається фантазія, вигадка, винахідливість. Під час конструювання з кольорового паперу дошкільники створюють моделі предметів та об'єктів дійсності, відображуючи в узагальненому вигляді їх характерні ознаки, виділяючи найбільш яскраві та привабливі риси. Така діяльність має велике значення для розвитку творчої уяви, фантазії, мислення, художнього смаку, охайності, вміння дбайливо та економно використовувати матеріал, намічати послідовність операцій. Через різноманітні дії з папером, у процесі його обробки, застосування різних способів і прийомів діти вчаться естетично обдумувати образи знайомих предметів, передавати їх в образо-творчій діяльності, підкреслюючи красу і колоритність зовнішнього вигляду.
Одним із засобів розвитку пізнавальних здібностей та активізації пізнавальної діяльності є музика. Сприймання музики тісно пов'язане з розвитком пізнавальних процесів. Відповіді на запитання вихователя після слухання музичного твору вимагають від дітей активної розумової діяльності, що виявляється в умінні робити перші узагальнення та порівняння. Пізнавальне значення музики полягає в тому, що вона відображує життєві явища, що збагачують малюків новими уявленнями; розширює кругозір; надає можливість побачити та збагнути красу довкілля, краще зрозуміти природу.
У розвитку пізнавальних здібностей важливу роль відіграють різні інтелектуальні конкурси, як-от: клуб веселих та кмітливих, турніри ерудитів, знавців. Такі конкурси приваблюють дітей незвичайністю, святковістю. Дошкільнята показують своє вміння аналізувати, синтезувати, узагальнювати, що сприяє подальшому розвитку процесів мислення; вчаться самостійно розв'язувати проблемні ситуації, планувати свої дії, здійснювати пошукову діяльність. У процесі розв'язання проблемних ситуацій діти використовують відомі способи дій, переносять їх у незнайомі умови. Організація цих конкурсів сприяє тому, що дитина з пасивного, бездіяльного спостерігача перетворюється на активного учасника.
Дослідження педагогів та психологів доводять, що від рівня розвитку операцій мислення, пізнавальних процесів багато в чому залежить розвиток мовлення дошкільників. Мовлення є засобом засвоєння суспільно-історичного досвіду, розвитку інтелектуальної діяльності (сприймання, пам'яті, мислення, уяви) і виконує пізнавальну функцію.
Пізнавальна функція мовлення формується у процесі становлення різних видів діяльності, сприймання і мислення, по мірі розвитку яких чуттєвий досвід дитини має супроводжуватися мовленням. Лише за цієї умови слово поступово набуває нової якості: з одного боку, воно стає більш конкретним, диференційованим і чітким за значенням, з іншого - більш узагальненим, злитим з образами сприймання та уявлення. Значення слова, яким володіє дитина, при цьому все більше наближається до загальноприйнятого. Отже, чуттєве пізнання є основою всієї пізнавальної діяльності дошкільника, де особлива роль належить сприйманню та наочному мисленню (Бєлобрикіна О.А.) [12, 89].
Важливим засобом розвитку пізнавальних здібностей дітей є ознайомлення з художніми творами, різноманітні форми відтворення їх змісту та театралізованої діяльності.
Високо оцінюючи виховне значення казки, К. Ушинський називав її „першою блискучою спробою” створення народної педагогіки. Цінною рисою казок є те, що у їх ході відбувається певна трансформація - слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий в сміливого. Казка сприяє морально-етичному розвитку дитини, оскільки вона асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві активно «проживає» події, які відбуваються з ним.
Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками; воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлення думок і почуттів - живою реальністю мислення. Близькість і доступність сюжету, привабливість героїв казки, експресивність їхнього мовлення роблять казку універсальним засобом формування психічних процесів, пізнавальних здібностей дітей [10, 39].
Для розвитку пізнавальних здібностей ми пропонуємо застосовувати різноманітні за змістом ігрові психотехніки. Але найбільшого успіху можна досягти застосовуючи комплекс ігрових психотехнік, який направлений на розвиток найважливіших для наступного кроку дитини (навчання у школі) компонентів пізнавальних здібностей (когнітивну, поведінкову, творчу). Тільки одночасна присутність добре розвинутих цих трьох компонентів дає дитині повне задоволення грою, сприяє її гармонійному розвитку.
Таким чином, психологічні особливості розвитку пізнавальних здібностей у дітей старшого дошкільного віку - завдання багатогранне, складне, від вирішення якого залежить підхід до проблеми створення оптимальних розвивальних умов, у першу чергу, соціальних та психолого-педагогічних.
Наш підхід до розвитку пізнавальних здібностей дітей старшого дошкільного віку будувався на твердженні відомих психологів і педагогів, що гра для дошкільників є провідною діяльністю, в якій розвиваються пізнавальні функції, що складають основу пізнавальних здібностей дитини цього віку. Застосування різноманітних за змістом, спрямованістю й засобами ігрових психотехнік спонукало розвиток пізнавальних інтересів, викликало у дітей пізнавальну активність, самостійність, емоційність, сприяло формуванню пізнавальних здібностей.
Підтверджено, що найбільшого успіху можна досягти, застосовуючи комплекс ігрових психотехнік, який спрямований на розвиток групи „домінантних показників” пізнавальних здібностей, які у кожної дитини різні. Отже, завдяки першочерговості розвитку “домінантних показників” оптимізується весь процес розвитку пізнавальних здібностей дитини, виробляється найважливіший для наступного рівня розвитку дитини (навчання у школі) індивідуальний „стиль”. Таким чином, системний розвиток творчої, інтелектуальної, поведінково-результативної сторони пізнавальних здібностей надає дитині повне задоволення грою, приводить до гармонійного розвитку її пізнавальних здібностей, активізує креативність, мисленнєві, мнемічні й перцептивні складові пізнавальних здібностей, стимулює пізнавальну активність та загальну научуваність.
