Форми політичної відповідальності уряду залежно від способу його формування

Форми і види політичної відповідальності уряду значною мірою залежать від способу його формування - парламентського чи позапарламентського.

Суть парламентського способу формування уряду полягає в тому, що повноваження на формування уряду отримує та політична партія чи коаліція партій, які за результатами парламентських виборів отримали більшість депутатськії мандатів в однопалатному парламенті або в нижній палай двопалатного парламенту.

З ініціативою щодо формуванні уряду виступає глава держави. Він доручає лідеру партії, що найбільше депутатських мандатів, як майбутньому прем'єр* міністру, сформувати уряд. Такий лідер формує уряд (визнач^ кандидатури на посади міністрів) із представників тільки своєї партії, якщо їй належить абсолютна більшість (біль# половини) депутатських мандатів, або з представників кіль* партій, що стають учасниками урядової коаліції.

Сформований таким чином уряд розробляє програму щодо діяльності і подає її на розгляд і затвердження парлам ^ Підтримуючи голосуванням склад нового уряду та програму Ц діяльності, парламент тим самим висловлює уряду довіру набирає чинності. Формально прем'єр-міністр і члени уряду призначаються главою держави. Висловлення парламентом (нижньою палатою) довіри новосформованому уряду називається його інвеститурою. У деяких країнах (Італії. Румунії) інвеститура уряду має відбутися в обох палатах парламенту.

Якщо ж парламент не підтримає голосуванням програму діяльності уряду, останній вважається таким, що не отримав вотуму довіри парламенту і не відбувся. У такому разі процедура формування уряду розпочинається спочатку - з доручення глави держави лідеру іншої представленої у парламенті політичної партії сформувати новий уряд. Якщо ж і цей уряд не отримає вотуму довіри парламенту, робиться третя спроба сформувати уряд. У разі закінчення її невдачею парламент зазвичай розпускається главою держави і проводяться позачергові парламентські вибори.

Позапарламентський спосіб формування уряду використовується у президентських республіках. Суть на­полягає в тому, що президент, який є главою виконавчої влад призначає членів уряду на власний розсуд безвідносно розкладу партійио-політичних сил у парламенті і за його номінальної участі або взагалі без неї. Сформований президентом уряд не потребує вотуму довіри парламенту і _Н{ несе перед ним політичної відповідальності. Уряд в цілому і кожен його член не можуть бути відправлені у відставку ц рішенням парламенту. Призначені президентом члени уряду тільки перед ним несуть індивідуальну політичну відповідальність за діяльність очолюваних ними відомств і можуть бути звільнені президентом з посади у будь-який час.

У тих президентських республіках, де є уряд як колегіальний орган, очолюваний прем'єр-міністром і підпорядкований президентові, він несе колективну відповідальність перед президентом. Звільнення президентом з посади прем'єр-міністра означає відставку всього уряду. Члени уряду несуть індивідуальну відповідальність і перед президентом, і перед прем'єр-міністром, і можуть бути звільнені з посади президентом за поданням прем'єр-міністра. Роль парламенту у формуванні уряду може бути більш значною, ніж у класичній президентській республіці, - він може надавати згоду на призначення прем'єр-міністра.

За змішаної форми республіканського правління спосіб формування уряду тяжіє до парламентського чи позапарл аментського залежно від того, яким є різновид цієї форми - парламентарно-президентським чи президентсько- парламентарним. Уряд несе політичну відповідальність перед парламентом, а в багатьох президентсько-парламентарних республіках — також і перед президентом.