Інститути політичної відповідальності в змішаній республіці

Змішана республіка поєднує в собі елементи президентської і парламентарної республік.

Основними її ознаками є:

обрання президента на загальних виборах;

формування уряду за участі тією чи тією мірою парламенту;

подвійна політична відповідальність уряду і перед президентом і парламентом;

дуалізм виконавчої влади - розподіл повноважень із її здійснення між президентом та урядом;

незалежність президента від уряду (відсутність інституту контрасигнатури або його формальний характер);

право президента на розпуск парламенту за настання певних підстав;

право президента на законодавчу ініціативу¹⁴.

Залежно від співвідношення в конкретній країні елементів президентської і парламентарної республік, передусім повноважень президента і парламенту щодо формування і функціонування уряду розрізняють, відповідно, президентсько-парламентарну і парламентарно-президентську форми змішаної республіки. 1 у президентсько-парламентарній республіці вирішальну роль у формуванні і діяльності уряду відіграє президент, у парламентарії президентській республіці - парламент.

Австрія, Болгарія, Ірландія Ісландія, Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Франція, Хорватія. У змішаній республіці реальний статус президента і прем'єр-міністра значною мірою залежить від розкладу партійну політичних сил у парламенті, представництва в ньому партії президента і прем'єр-міністра.

Система інститутів політичної відповідальності значною мірою визначається характером поділу державної влади за Яр чи тієї форми правління.

Поділ влади полягає в такій системі організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними органами - парламентом, главою держави, урядом, судами. Є два основні різновиди поділу державної влади - жорсткий і гнучкий.

Жорсткий поділ влади характеризується формальною ізольованістю гілок влади і відсутністю між ними тісних функціональних відносин. Парламент і уряд функціонально не залежать один від одного, уряд певною мірою підконтрольний парламенту, але не несе перед ним політичної відповідальності і не може бути відправлений ним у відставку. Уряд не має вагомих інституціональних (законодавчо встановлених) засобів упливу на парламент. Найповніше жорсткий поділ влади виявляється у президентській республіці, де парламент і очолюваний президентом уряд (адміністрація) функціонально не пов'язані між собою. Президент не має дійових засобів упливу на парламент - не наділяється правом законодавчої ініціативи і правом розпуску парламенту. Парламент, зі свого боку, не справляє відчутного впливу на формування уряду, який непідзвітний парламенту і не несе перед ним політичної відповідальності, наслідком настання якої могла б бути його відставка.

Відокремленість гілки судової влади в системі поділу влади полягає передусім у самостійності судів і незалежності суддів, які є основоположними принципами організації і функціонування судової влади і означають, що у здійсненні правосуддя суди і судді нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

На основі аналізу президентської форми республіканського правління і жорсткого поділу влади можна виокремити такі притаманні цій формі основні інститути політичної відповідальності:

імпічменту президента;

відкладального вето президента щодо прийнятих парламентом законів;

судового конституційного контролю щодо актів парламенту і президента в частині визнання їх неконституційними.

На відміну від жорсткого поділу влади гнучкий поділ передбачає тісну взаємодію, співпрацю гілок законодавчої і виконавчої влади, парламенту та уряду. Найповніше він виявляється за парламентарної форми правління - у парламентарній монархії і парламентарній республіці, що базуються на принципі формального верховенства парламенту в системі організації державної влади. За парламентарної форми правління уряд формується парламентом і несе перед ним політичну відповідальність, наслідком настання якої може бути його відставка. Уряд, зі свого боку, впливає на парламент через парламентську більшість, на основі якої він сформований і на яку спирається у своїй діяльності. У цьому разі поділ владві функціонально відбувається не між урядом і парламентом, а всередині парламенту - між парламентською більшістю, на основі якої сформовано уряд і до складу якої у багатьох країнах | входять міністри-парламентарії, та опозицією.

За парламентарної форми правління не тільки уряд несе політичну відповідальність перед парламентом, а й парламент несе політичну відповідальність перед главою держави - він може достроково припинити повноваження парламенту, тобто розпустити його, за настання певних підстав, у тому числі з ініціативи самого уряду. Можливість розпуску парламенту главою держави з ініціативи уряду означає, що парламент несе відповідальність також і перед урядом.

За парламентарної форми правління, як і за президентської, глава держави також наділяється правом відкладального вето щодо прийнятих парламентом законів, проте таке вето зазвичай є слабким - долається парламентом не кваліфікованою більшістю голосів, а повторним голосуванням за закон. Парламент, зі свого боку, наділяється правом усунення глави держави (тільки президента) з поста в порядку імпічменту. Орган судового конституційного контролю може визнати неконституційними акти парламенту і президента, але не монарха.

На основі аналізу парламентарної форми правління і гнучкого поділу влади можна виокремити такі притаманні цій формі основні інститути політичної відповідальності:

імпічменту президента;

відкладального вето глави держави щодо прийнятих парламентом законів;

відповідальності уряду перед парламентом;

відповідальності парламенту перед главою держави;

конституційного контролю щодо актів парламенту і президента в частині визнання їх неконституційними.

Як видно з наведеного переліку, парламентарна форма республіканського правління передбачає ті самі інститути політичної відповідальності, що й президентська, але додає до них ще два інститути: відповідальності уряду перед парламентом і відповідальності парламенту перед президентом.

За змішаної форми республіканського правління до усіх цих інститутів політичної відповідальності додається ще один - відповідальності уряду перед президентом. Подвійна політична відповідальність уряду - перед парламентом і президентом - є однією з основних, хоча й не загальнообов'язкових, ознак змішаної республіки.